Розвиток комунікаційного процесу ВАТ "Полтавський машинобудівний завод"
Курсовой проект - Менеджмент
Другие курсовые по предмету Менеджмент
?ераційні постачання з боку інших підприємств, які входять до тієї ж мережі, відмовляючись від власного, більшого кошту внутрішньо фірмового виробництва.
Інноваційний кластер, який є специфічною формою організації взаємодії підприємств, характеризується такими особливостями:
1) специфічна система цінностей;
2) нетривіальна система організаційно-керівних відносин;
3) комплекс переваг, що робить інноваційно-кластерний механізм взаємодії у багатьох випадках більш привабливим, ніж інші організаційно-правові форми управління інноваційним потенціалом.
Потреба у прискореному створенні в Україні інноваційних кластерних систем зумовлюється, передусім, особливістю сучасного механізму формування конкурентоспроможності підприємств на вітчизняному та міжнародному ринках. Він базується переважно на генерації і нарощуванні інноваційного потенціалу, який, у свою чергу, створює основу для розвитку сукупності науково-технологічних, виробничих і маркетингових ланцюгів зі створення нових продуктів і технологічних процесів із визначеними параметрами.
Різноманіття економічних, науково-технологічних, географічних та інших чинників зумовлює відсутність єдиної універсальної моделі формування інноваційних кластерних систем і їхньої конкретної форми. Його розміри, організаційна структура і система управління повинні визначатися наявною ресурсною базою і координуватися спеціальною інноваційною групою. Разом з цім можна визначити певні закономірності щодо організаційно-фуикціональної структури кластеру. Рекомендована структура управління представлена па мал. № 5.
Формування інноваційних кластерів в Україні доцільно здійснювати на регіональній основі, тобто у регіонах, де наявна велика географічна концентрація взаємоповязаних галузей і виробництв. Це сприятиме управлінню розвитком наявного інноваційного потенціалу кластера. Інший шлях створення інноваційних кластерних систем повязаний із наданням основним економічним регіонам, містам або агломератам статусу особливих економічних зон із пільговим оподаткуванням іноземних інвестицій, спрямованих на розвиток державних промислових інноваційних кластерів.
Формування ринкових відносин в інноваційній сфері передбачає існування різних організаційних форм, які відрізняються масштабами інноваційної діяльності і її змістом, проте найбільш ефективним для управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств є створення нової організаційно-правової форми управління розвитком інноваційного потенціалу що стане основою конкурентоспроможності підприємств.
Дослідивши існуючі організаційно-правові форми управління інноваційним потенціалом підприємств, необхідно визначити що, впровадження кластерної моделі системи управління інноваційним підприємством дає можливість:
- формувати гнучкі цілі та стратегії розвитку підприємств на основі економі ко-статистичного моделювання;
- виявляти конкурентоспроможні підприємства за характером інновацій;
- налагоджувати якісні комунікації між учасниками інноваційного процесу;
- приймати стратегічні рішення щодо подальшої реструктуризації підприємства, залучення інвестицій, диверсифікації продукції;
- прогнозувати та оцінювати ефективність інноваційної діяльності підприємства.
Перевага такої моделі управління надасть можливості:
- більш прискореного зниження витрат, генерування і впровадження нововведень;
- розподілу ризику між учасниками кластерної системи підприємств.
На противагу формам взаємодії, заснованих на разових контрактах, інноваційна кластерна система володіє безсумнівними перевагами, особливо в галузях, повязаних із формуванням нових знань, НДДКР та ноу-хау. Обєднання ресурсів та інноваційних потенціалів, довгострокова взаємодія і співробітництво підприємств, які постійно відновлюються, розвиток їх взаємної довіри. Набагато швидше і з більшою ймовірністю призводить до сумісної генерації нововведень, причому вартість відкриття останніх обходиться дешевше, а швидкість їх генерації підвищується.
Інноваційна кластерна система взаємодії має безсумнівні переваги порівняно з вертикально інтегрованими структурами і щодо розподілу ризику між учасниками взаємодії. Великі підприємства як свідчать дослідження, використовують сурядні відносини як засіб що дозволяє перекладати більшу частину ризику на плечі малих залежних від них субпідрядників підприємств.
Використовуючи коефіцієнт К, що показує, яку частину ризику у взаємодії партнерів несе головне підприємство, можна стверджувати, що за форми взаємовідносин К=0 це означає одноразову закупівлю товарів. В інноваційних кластерах система дотримується співвідношення 0<К<1 тобто інноваційний відділ підприємств приймає на себе значну частину інноваційного розвитку.
Отже, за умов використання кластерної моделі у промисловому комплексі держава може стати ефективним менеджером з акумуляції ресурсів для підвищення ліквідності активів, які перебувають у сфері її управління. Я обрала саме напрямок по інноваційному розвитку організації, бо на мою думку підвищення продуктивності праці відбудеться тільки після того, коли буде впроваджений сучасний метод управління організацією. І я вважаю що цей метод саме кластерний. ( № 13. №10 (88) 2008 р. с. 217-226).
3.3 Удосконалення між особистих комунікацій в організації
У пункті 3.1. я розглянула декілька заходів і методів за допомог?/p>