Рiзноманiття й багатозначнiсть пiдходiв у дослiдженнi культури
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
Рiзноманiття й багатозначнiсть пiдходiв у дослiдженнi культури
Людина живе не тiльки у свiтi речей, але й у свiтi понять. Однi з них вiдбивають наш повсякденний побут i доступнi для кожного, iншi - лише вузькому колу присвячених. Але СФ й такi поняття, якi за своСФю гаданою простотою приховують всесвiт людських страстей i iнтелектуального наднапруження в пошуках вiдповiдi на питання: що таке людина й у чому змiст його буття? Одне з таких понять - культура.
Поняття людина i культура нерозривно звязанi один з одним. ТРрунтознавство оперуСФ термiном гумус (показник родючостi ТСрунту). У контекстi взаСФмозвязку людини й культури напрошуСФться метафоричний висновок про те, що рiвень духовноСЧ родючостi людини, його духовного гумусу в iстотному ступенi визначаСФться впливом на нього культури, i зокрема таких СЧСЧ iнструментiв, як виховання, освiта, розвиток творчих задаткiв i т.д. Образно говорячи, древо людства може виростати й плодоносити лише на багатому культурному ТСрунтi.
На жаль, XX в. виникли передумови, що ведуть до виснаження культурного гумусу, втратi людяностi, гуманностi в людинi. Расова нетерпимiсть, культи насильства й технiки, масова культура, секс i порнографiя, тваринний iндивiдуалiзм - все це кидаСФ виклик культурi. А двi свiтовi вiйни, що знищили мiльйони людей, концентрацiйнi табори й газовi камери, зброя масовоСЧ поразки, натовськi - все це надаСФ контр культурний реальний обрис.
Всi цi трагiчнi колiзiСЧ СФ результат не природних стихiй або злого провидiння, а людськоСЧ дiяльностi. Саме в такий спосiб було зруйновано одне з великих оман епохи Просвiщення - вiра в те, що прогрес нескоримий. Розвiнчання iлюзiСЧ прогресу поставило пiд сумнiв реальний вплив фундаментальних цiнностей культури на змiст i призначення людства. Ерозiя надiй на осмислене майбутнСФ пiдвела людство до своСФрiдного футурологiчного шоку: страх перед невизначенiстю в життi, втрата змiсту свого iснування, зниження рiвня самооцiнки й, як наслiдок цього, втрата поваги до оточуючих людей.
Чи можливий вихiд iз цiСФСЧ ситуацiСЧ? РЖснують два варiанти: перший - жити виходячи iз принципу - пiсля нас хоч потоп; другий - вироблення стратегiСЧ збереження культури.
Перший принцип аморальний i злочинний, тому що вiн знiмаСФ iсторичну й етичну вiдповiдальнiсть людини за збереження не тiльки культури, але й людства в цiлому.
Другий варiант вимагаСФ насамперед iнтелектуального осмислення того, що таке культура. Розумiння досягаСФться в процесi сумлiнного, ненавмисного вивчення цього явища у всiм його обсязi.
Однак, перш нiж розкрити науковий змiст поняття культура, необхiдно перейти вбрiд рiку часу, зробити екскурс в iсторiю становлення культурологiчних концепцiй, щоб належним чином оцiнити всю глибину того свiтоглядного зрушення в науцi про культуру, що вiдбувся в XX в.
Перш нiж здiйснити цей екскурс, спробуСФмо попередньо усвiдомити для себе, наскiльки нетривiальним СФ розумiння культури вже на рiвнi повсякденноСЧ свiдомостi.
До явищ культури можна вiднести граматику мови, Сiкстинську Мадонну Рафаеля, унiверситетську освiту, звичай кивати головою в знак вiтання, РЖлiаду Гомера. Цей список виглядаСФ безглуздою мiшаниною доти, поки ми не глянемо на кожне з перерахованих явищ як на один iз взаСФмозалежних елементiв нацiональноСЧ або регiональноСЧ культури. Так, християнська традицiя зберегла для нас легенду, у якiй розповiдаСФться про птаха, що спотворив свiй довгий тонкий дзьоб, намагаючись витягтися цвяхи, якими Христа прибили до хреста, i яка була названа на iмя хрестоклюв. У результатi ми сприймаСФмо хрестоклюва зовсiм iнакше, чим який-небудь китаСФць, не гiрше нас знайомий iз цим птахом. От iлюстрацiя того, як система культурних цiнностей впливаСФ на сприйняття. Культура може проникнути й дiйсно проникаСФ надзвичайно глибоко в нашу природу, так глибоко, що ми часом уважаСФмо природним те, що насправдi породжено культурою, просiяне через СЧСЧ цiннiсний фiльтр.
Як бачимо, культура багатогранна, i тiльки в системi цiнностей можна досить змiстовно зрозумiти СЧСЧ прояви. А прояву СЧСЧ нескiнченнi. Можна говорити про культуру людства, про культури рiзних епох (антична, середньовiчна й т.д.), про культури рiзних етносiв i краСЧн (росiянцi й РосiСЧ, французькоСЧ й ФранцiСЧ), про релiгiйнi культури (буддiйськоСЧ, iсламськоСЧ, християнськоСЧ), культурах рiзних соцiальних i професiйних груп (селянськоСЧ, помiщицькоСЧ, мiський, сiльськоСЧ й т.д.) i навiть про культуру окремих особистостей (Пушкiна, Конфуцiя, М. Гандi й iн.).
Багатограннiсть культури знайшла своСФ вiдбиття в численних спробах СЧСЧ визначення й у розмаСЧтостi самих пiдходiв до СЧСЧ визначення (антропологiчний, фiлософський i соцiологiчний). Уже в 1964 р. американськi вченi А. Кребер i К. Клакхон зiбрали 257 дефiнiцiй культури, i, на думку Л.Кертмана, СЧхня кiлькiсть в 1987 р. подвоСЧлося. Така разюча багатозначнiсть свiдчить не тiльки про усе бiльше активний обiг учених до проблем культури, але головним чином про обСФктивну складнiсть i багатограннiсть самого феномена культури.
Навряд чи можна дати закiнчене визначення культури, подiбно тому як фiзика визначаСФ своСЧ фундаментальнi поняття: маса, прискорення й т.д. Найбiльш продуктивний пiдхiд до проблеми усвiдомлення культури як цiлiсного явища даСФ фiлософiя, тому що вона намагаСФть