Архітектура Стародавнього Єгипту
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
якому знаходилася статуя. З цієї камери коридор вів у похоронну камеру.
Саркофаг фараона і предмети, що відносилися до культу поховання того періоду, виконувалися з чистого золота. Крім того, у похоронній камері знаходилися й інші скарби фараона, через що багато гробниць осягла доля пірамід - вони були розграбовані, не рятував навіть ретельно замаскований вхід. Сучасні дослідники знайшли нерозкрадену гробницю Тутанхамона, що зберігає безліч коштовностей. Тому що ця гробниця була порівняно невеликого розміру, можна тільки догадуватися, які скарби зберігалися у величезних усипальницях Мережі I, Мерептаха і Рамсеса III.
На західному березі Нілу в схилі гори були виявлені скельні гробниці придворних. По розмірі вони набагато менше усипальниць фараонів, але за рівнем архітектури і декору нітрохи не уступають ім. Усі вони мають однакове планування: перед входом знаходиться невеликий дворик чи тераса, відразу за входом починається зал-вестибуль, з якого вів вузький коридор, що приводить у камеру з молитовнею. У ній зберігалися культові статуї, що зображують покійного в розквіті років і членів його родини. З цього приміщення починається похилий чи коридор, скоріше, шахта, що веде в похоронну камеру. Самі знатні придворні прикрашали вестибуль-зал і приміщення перед молитовнею колонами з лотосовидной капітеллю (гробниця Рамоса, візира фараона Аменхотепа II).
Усього було виявлено більш 400 гробниць. Серед них особливий інтерес вчених і туристів викликає гробниця Сеннофера, головного садівника храму Амона при фараоні Аменхотепі II. Похоронну ка-міру цієї усипальниці висікли в скелі і розписали. Малюнки на стінах додають їй подібність з альтанкою, повитої виноградними лозами.
Однак найчастіше похоронні камери по сформованій багаторічній традиції прикрашали малюнками, фресками і рельєфами з зображенням ритуальних обрядів і загробного життя.
До цікавих архітектурних споруджень тієї пори відносяться таємні усипальниці фараонів, що знаходяться в долині, розташованої за гробницею фараона Ментухотепа I (пізніше вона одержала назву Доліна царів). Доліна була місцем поховання членів царської родини і придворних. Першим тут поховали фараона Тутмоса I. Його гробниця по плануванню була найпростіший, причому приміщення розташовувалися уздовж неправильної кривої. Похоронна камера мала форму овалу, стеля підпирали стовпи.
Ще якийсь час у коридорах гробниці робили повороти, іноді на 90. Однак наприкінці правління XIX династії архітектори знову стали розташовувати приміщення і коридори друг за другом, по уявлюваній прямій. Звід часто робили циліндричним, стіни прикрашали кольоровими картинами і рельєфами, що зображували богів і покійних у загробному житті. Гробниця була символом загробного світу, по якому по ночах подорожує сонце, тому кожному приміщенню привласнювалося імя.
Деякі гробниці мали велику довжину і будувалися досить глибоко під землею. Наприклад, усипальниця цариці Хат-шепсут мала довжину 213 м і розташовувалася під землею на глибині 97 м.
Після закінчення епохи Нового царства царі і придворні перестали будувати скельні і підземні гробниці. Однієї з причин були численні розгарбування усипальниць незважаючи на ретельно замасковані входи й охорону. Видимо, у звязку з цим поховання стали вироблятися на території храму Амона, що вважався священним місцем і обгородженого стіною.
Релігійні храми єгиптян
Храми для поклоніння богам зводилися приблизно починаючи з періоду Древнього царства, однак вони не мали нічого загального з заупокійними храмами, що входили в заупокійні комплекси пірамід. Матеріалом для них служили цегла-сирець, дерево й очерет, тому храми згодом зруйнувалися. До наших днів збереглися толь-до їхнього зображення, по яких можна судити, що вони мали форму наметів. Про храми, від яких сьогодні нічого не залишилося, згадували і древні історики. Це храм бога Пта в Мемфісі, храм у Бубастисе, побудований фараоном Пиопи I, і т.д. Досить часто представники наступних династій стирали імена попередніх фараонів, вибиті в стінах, і навіть знищували храми, побудовані ними. Камяні храми чи перебудовувалися розбиралися, а камені використовувалися для будівництва інших споруджень. І все-таки по збереженим описах і руїнам можна одержати представлення про єгипетські храми.
Храм уключав святилище (недоступне місце, що умовно було місцем перебування бога), головний зал (у нього мали доступ тільки присвячені) і двір, оточений портиками (у нього допускалися що молилися). У входу зводилися пілони з щоглами, на яких кріпилися прапори. У стін встановлювалися обеліски і статуї фараонів - будівельників цих споруджень.
При будівництві храмів використовували стояково-балкову систему, що складалася з міцних стовпів-опор, на яких розташовувалася масивна балка, що служила, у свою чергу, опорою для камяних плит перекриття. На різних етапах розвитку древньої архітектури складалися свої оптимальні пропорції, розроблялися деталі і декоративні прикраси. Згодом елементи, що входять у стояково-балкову систему, і їхня художня обробка стали називатися ордером. Головним елементом ордера є колони, особливе оформлення їхньої верхньої частини (капітелі) і нижньої (бази), а також горизонтальна балка (карниз).
На ранньому етапі розвитку ордера опори мають геометрично правильну форму, найчастіше квадратного перетину, без капітелі,додаткових деталей і прикрас. Іноді поверхня опор прикрашається рельєфами. Перед стовпами, як правило, устано