Архітектура Стародавнього Єгипту
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
алися як будівельний матеріал для житлових будинків в околишніх селищах.
Незважаючи на те, що лабіринт за місцем свого розташування варто вважати заупокійним храмом, багато дослідників сумніваються в цьому і висувають припущення, що він виконував функції палацу, або адміністративного будинку, а можливо, і ті й інші одночасно. Як би те булоо, ні до до, ні після в Єгипті не зводили подібних будівель.
Фараон XIII династії Хінджер побудував піраміду на півдні від Сакакари. По плануванню вона повторювала піраміду Аменемхета III. Її похоронна камера була вирубана з цільної брили кварциту. Основа піраміди складала 55 х 55 м, висота дорівнювала 37,7 м. Припускають, що останнім піраміду в Древньому Єгипті побудував фараон Яхмос I. Вона не знайдена дотепер, однак в Абідосі виявлена символічна гробниця у формі піраміди.
Піраміди будувалися не тільки в Древньому Єгипті. Південніше (на території сучасного Судану) розташовувалася країна Куш, правителі якої, у наслідування єгиптянам, також споруджували собі гробниці у формі пірамід. Однак вони були набагато нижче (висота найбільшої піраміди не перевищувала 30 м) і виконувалися з цегли, через що багато пірамід сьогодні частково зруйновані. У входу в них ставили невелику молитовню, що зєднувалася з пірамідою критим коридором.
На території Америки виявлені будівлі, за формою піраміди, що нагадують, і службовці постаментами для храмів. Вони зводилися в I тисячоріччі н.е. племенами майя й ацтеків.
Наприкінці епохи Середнього царства будівництво пірамід у Єгипті припинилося. Їх замінили скельні, печерні гробниці і наземні храми, присвячені вже не фараонам, а богам.
Скельні гробниці, придумали не єгиптяни, такі поховання відомі з найдавніших часів. Єгиптяни тільки додали деякі елементи: спочатку над усипальницями зводилися мастаби, потім піраміди. Однак скельні гробниці без яких-небудь додаткових споруджень також використовувалися для поховання, але не фараонів, а їх наближених з числа найбільш знатних придворних правителів чи номів, що володіли на своїх територіях практично необмеженою владою - крім усього іншого, вони мали право висікати печери не поблизу пірамід, а на території номів.
Найбільш сприятливі природні умови для створення гробниць малися в південній частині країни, там, де край пустельного плоскогіря піднімався вище, ніж у Саккарі і Гізі. Тут гробниці висікали у великих скелях приблизно посередині - між вершиною гори і її основою.
Однак скельні гробниці висікалися й у Гізі, де вони служили усипальницями знатних вельмож. Самої цікавий і оригінально оформленої є гробниця цариці Мересанх, онученяти фараона Хеопса.
На західному березі Нілу, на території самого південного нома (сучасного Асуана), виявлені скельні гробниці періоду VI династії. Їхнє планування нагадує планування мастаби: через вхід, що розташовується на сході, можна потрапити в коридор, що проходить через молитовню і розгалужуються на два проходи, що ведуть у сердаб і похоронну камеру. Перед молитовнею в гробницях вирубувався невеликий зал-вестибуль. Стіни часто прикрашалися розписами.
Один раз побудована гробниця згодом розширювалася, поглиблювалася, у ній вирубувалися нові коридори і приміщення, що служили похоронними камерами для нащадків.
Як приклад можна розглянути планування гробниці Сабни і його сина Хутру. У самого берега Нілу починаються вирубані в скелі сходів, по яких можна піднятися на терасу перед гробницею. Фасад гробниці не мав ніяких прикрас, за винятком двох стел, що розташовувалися по обидва боки від входу. Ввійшовши в гробницю, похоронна процесія попадала у великий зал з вісімнадцятьма круглими колонами, що розміщені у три ряди і підпирають стелю. Далі починався зал Хутру, у якому стояли дванадцять квадратних у перетині стовпів. Далі були вирубані невеликі камери, жертовний вівтар і хибні двері.
Багато скельних гробниць виявлено на території від Бени Хасана до Асуана (усі вони були створені в епоху Середнього царства). Особливий інтерес представляють усипальниці Бени Хасану. Їх умовно поділяють на три типи. До першого типу відносяться гробниці, що складаються з одного чи декількох послідовно розташованих приміщень, вирубаних у скелі. Другий тип включає великий зал, розділений колонами з лотосовидной капітеллю на кілька частин (гробниця правителя Хети). Усипальниця, що відноситься до третього типу, крім перерахованих приміщень, включає невелику лоджію з двома колонами, за якою починається внутрішній зал, розділений на частини рядами шестнадцатигранных колон (гробниці Аменемхета (Амени) і Хнумхотепа.
Скельна гробниця, як і піраміда, була лише одним з елементів похоронного комплексу. Якщо гробниця знаходилася на правом березі Нілу, а її вхід - на заході, до неї вела дорога сходження, що починалася від самого берега, від маленького прийомного дворика. Стеля лоджії (якщо вона була) виконувався у формі сегментарної арки. У стіні напроти входу вирубувалася ніша, у якій установлювалася культова статуя.
Гробниці Асуана також мають лінійне планування. Однієї з них є гробниця правителя Сиренпута I, висічена у вертикальній стіні, що знаходиться на західному березі Нілу. Від берега починається дорога сходження, що приводить до невеликого дворика перед входом у гробницю. В дворику знаходилася лоджія із шістьма стовпами, що підпирали звід. Стіни у входу прикрашали рельєфні зображення правителя. Сама гробниця складалася з залу-вестибуля з чотирма колонами, коридору і приміщення з двома колонами, у