Психотерапевтичні здібності лікаря
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
Психотерапевтичні здібності лікаря
Кожний лікар, бажаючи того або не бажаючи, є більш-менш гарним психотерапевтом. Тому що взаємне відношення двох осіб, лікаря й пацієнта, з необхідністю є психотерапевтичним відношенням. Хвора людина шукає допомоги й опіки у свого лікаря; у кожній хворобі, говорячи психоаналітичною мовою, виступає в більшому або меншому ступені явище вікової регресії; хвора людина стає безпомічною людиною, що шукає опори в особі лікаря, що як би стає заступником батьків. З моменту першої зустрічі між лікарем і хворим створюється емоційний звязок. Цей звязок може бути позитивної або негативної, слабкої або сильної. Це залежить від особистості й від психотерапевтичних здатностей лікаря, у яких нерідко він сам не віддає собі звіту. Емоційний звязок є основою будь-якої психотерапії. По цьому пункті серед фахівців у даній області панує виняткова згода точок зору.
Без перебільшення можна сказати, що медицина починалася із психотерапії. Це були заклинання й таємничі обряди магів, що збуджують жах маски, ритуальні танці, що закінчуються гіпнотичним трансом. Ці й подібні методи мали на меті вразити, майже знищити хворої людини й викликати безмежну віру в силу чаклуна. Найвищим досягненням цих методів, щоправда, у негативному значенні, є описана мандрівниками й етнографами смерть Vydy (voodoo). Під впливом закляття людина в смертельному страху падав на землю, бився в конвульсіях і, нарешті, умирав. Це явище послужило Кеннону стимулом для дослідження впливу емоційних станів на вегетативну систему.
Поряд із цими збудливий страх методами існували храми Асклепія, учня невтомного коня з головою людини, кентавра Хирона (до речі кажучи, Асклепій і його дочка були вбиті Зевсом за те, що вони занадто добре служили людям). У цих храмах хворий, засвідчивши свою приналежність до культу, піддавався процедурам, які ми визначаємо як гідротерапевтичні. Там використовували спеціальну дієту, ліки, у важких випадках прикладали до голови електричних вугрів, що могло діяти подібно шоку, і навіть робилася трепанація черепа, а, можливо, і запозичені з єгипетської хірургії операції на корі головного мозку.
Особисті розмови з філософами або групові дискусії з ними, що настільки нагадують популярну останнім часом групову психотерапію, повинні були впливати на психіку хворого. "Серед тиші й у півмороку храму, по кутах якого снували приручені священні змії, хворий упадав у стан, у якому йому були віщі сни. У сні перед ним зявлявся бог і вказував, що слід робити. Ранком хворий розповідав сон жерцям, які його тлумачили й починали лікування". У Фрейда, стало бути, були попередники в його тлумаченнях сновидінь для лікувальних цілей.
Обидва методи - "знищення" за допомогою почуття жаху й безмежної віри в силу лікаря й "піднесення" за допомогою гарного обігу й розуміння - діяли цілющим образом. Їх можна простежити, вивчаючи історію медицини. І сьогодні, незважаючи на прогрес медичних наук, ми зустрічаємо хворих, "знищених" таємничої й часто зухвалий страх діагностичною й терапевтичною апаратурою, хворих, які, мандруючи від одного фахівця до іншого, у гущавині лабораторних обстежень стають тільки предметом, номером, на якому здійснюються різні дослідження й процедури. Магія чисел, таємничих показників, незнайомих назв заміняє таємничі закляття чаклунів. Тому всі частіше в медичному світі чуються голоси проти надмірної спеціалізації, проти розподілу хворого на окремі органи, проти лікування хвороби замість лікування хворої людини.
На початку XIX століття Пинель, що справедливо вважається батьком сучасної психіатрії, пише перший систематичний виклад психотерапії, що опирається на здоровий розум і турботу про хвору людину.
Завдяки Месмеру, з початком XIX століття гіпноз стає популярним у всій Європі. Медичний мир розділяється на два табори: одні вважають цей метод фокусництвом, інші бачать у ньому шлях до таємничих механізмів людської психіки. Явищами гіпнотизму займається школа Шарко, що заклала основи європейської неврології й психіатрії. Учень Шарко Бабинський цікавиться сугестією, уважаючи її основним фактором у психотерапії. Жані пише ряд основних праць по психотерапії неврозів, особливо істеричних і психастенічних. Він першим "відкриває" підсвідомість, але це відкриття залишилося непоміченим, і сам Жані не надавав цьому відкриттю великого значення. Видимо, ґрунт для цього відкриття був ще недостатньо підготовленою.
Якийсь час через вся заслуга у відкритті несвідомого буде приписана Фрейдові. Фрейд разом із Брейером в останнє десятиліття XIX століття публікує історію дівчини, що страждала істеричним паралічем, що зник після виявлення в гіпнотичному трансі неврозогенного конфлікту. У такий спосіб був відкритий основний закон психотерапії, а саме, що дослідження часто є одночасно й лікуванням. Відкриття причин неврозу в багатьох випадках зменшує й навіть усуває хворобливі симптоми. У їхньому відкритті, однак, активна участь повинен приймати сам хворий.
Фрейд, учень Шарко, за освітою був неврологом. У цій області були виконані його перші роботи.
Імовірно, це вплинуло на його підхід. Він думав, що такий же самий підхід, як у неврологічному дослідженні, може бути використаний також і в психотерапії. Хворий, лежачи на кушетці, особою до стіни, вільно говорить усе, що приходить йому в голову, а лікар, схований від його погляду, слухає й спостерігає емоційні вираження, як невролог спостерігає неврологічні симптом?/p>