Психотерапевтичні здібності лікаря
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
?водження й зміцнити почуття віри у свою цінність, у свій "стиль життя", завдяки чому хворий знову може вернутися в соціальну групу.
Юнг розділяє несвідоме на особисте й колективне. В особистому несвідомому збираються всі забуті й подавлені стимули, які діяли на людину з моменту народження. Деякі цінності, зібрані в несвідомому, становлять як би пункти кристалізації з більшим емоційним зарядом, які притягають інші родинні змісти, тим самим самостійно підсилюючись. Це - комплекси. До таких комплексів належать: комплекс матері, батька, продукти травматичних переживань. Комплекси як би притягають до себе психічну енергію. Зрештою вони можуть виростати настільки, що стають незалежними від іншого змісту психіки й загрожують цілісності Его. Про таких людей говорять, що вони "одержимі". Саме Его Юнг також уважав комплексом, причому найбільш позитивним, частково усвідомлюваним, котрий завдяки функції памяті поєднує й організує цілісне психічне життя, обумовлюючи найбільш особисте почуття цілісності, єдності й безперервності.
Крім комплексів, що здобуваються протягом особистого життя, існують комплекси вроджені, виниклі в ході багатовікової еволюції культури; це - комплекси, загальні для всіх людей. Їхні мотиви ми зустрічаємо в міфах і легендах. Повторення тих самих мотивів у різних культах занадто часте, щоб уважати це випадковим. Ці колективні комплекси Юнг назвав "архетипами". Вони становлять зміст колективного несвідомого. Це колективне несвідоме особливо сильно виступає в дитинстві. Дитина здобуває загрозу ззовні, як і зсередини від страшних колективних комплексів - "архетипів". Щоб сформувати своє Его, що згрупує психічні функції й збереже їхню цілісність і єдність перед хаосом ззовні й зсередини, дитина повинна спочатку ідентифікуватися зі своїми родителями.
Популярна в Англії Меланія Кляйн іде далі й говорить про - поглинання матері й батька дитиною, що в першій фазі через амбівалентну емоційну установку до матері або батька (любов - ненависть) викликає внутрішнє розщеплення. Цю фазу Кляйн називає шизофренічною, уважаючи її закономірним періодом психічного розвитку в раннім дитинстві. У наступній фазі, "маніакально-депресивної", дитина викидає зовні свої "погані" почуття, уважаючи їх не своїми. Із цим звязане почуття провини, і слідом за цим виникає депресія. На думку Юнга, людина, змушена постійно адаптуватися до свого соціального оточення, створює зовнішню надбудову, що складається із соціально прийнятих норм поводження й дозволених емоційних реакцій. Цей фасад, persona, як називає його Юнг, також є комплексом, що часто "покриває бронею психічне життя" настільки, що унеможливлює її подальший розвиток. Для інтроверта persona є безцінним захисним механізмом, що охороняє його перед напором зовнішнього миру, для екстраверта становить спокусу звести до неї все психічне життя.
Юнг, на противагу американським психологам і психіатрам, не вважав, що найкраще пристосування до соціального середовища є вищим психотерапевтичним досягненням; у надмірному пристосуванні він бачив погрозу втрати власної індивідуальності. Юнг передбачав небезпеку того, що через багато років американський психолог Фромм визначив - "ринкова особистість". Це - тип людини, що оцінює себе винятково відповідно до того, як оцінюють його інші й тому прагне бути таким, яким хоче бачити його оточення. На думку Фромма, цей тип особистості є продуктом сучасних капіталістичних культур.
По Юнгу, кожна риса або почуття, що яскраво проявляється в нашій свідомості, має свій зворотний бік медалі - свою "тінь" у несвідомому. Таким чином, любов у свідомості має свою тінь ненависті в несвідомому. Самий "мужній" чоловік має в несвідомому "тінь" "жіночності" - anima, а жінка - "тінь" "мужності" - animus. Це - механізм, що вирівнює, несвідомого. Від того, наскільки "тінь" інтегрована за допомогою Его, залежить психічна рівновага й гармонія; вислизаючи від контролю Его, вона стає комплексом, що може загрожувати цілісності психіки. Невроз є хворобливим сигналом того, що розвиток психіки виявляється затриманим або деформованим.
Всупереч думці багатьох психіатрів про неефективність психотерапії людей літнього віку, Юнг охоче займався лікуванням таких пацієнтів, тих, що пройшли вже бури молодості, досягли стабілізації й раптом побачили перед собою порожнечу. Він уважав, що в першій половині життя людина бореться за своє положення в зовнішньому світі - його Его росте й кристалізується в боротьбі з хаосом зовнішніх і внутрішніх стимулів. У той час як у другій половині життя, коли положення у світі вже завойовано, коли психічне життя досягло врівноваженості, перед людиною коштує завдання дослідження свого внутрішнього миру, відшукання центра особистості, що Юнг називає самостью. Метою життя Юнг уважає усвідомлення своєї самости й розширення свідомості. Китайці називають це дао, або шляхом.
Ці погляди обумовили те, що серед психоаналітиків про Юнга зложилася думка як про містика.
Соціопсихіатрична, або "культурна" школа (culturel school), виникла в міжвоєнні роки в Америці. Її творцем є американський психіатр Салливен і частково соціальний психолог Е. Фромм.
Якщо Фрейд рушійною силою психічного життя вважало широко сексуальний потяг, що розуміється, - лібідо, то для Салливена такою силою був страх. Страх породжується почуттям погрози. Погроза може бути біологічної, як, наприклад, недостатнє надходження кисню в дитини, або соці?/p>