Психологiчна характеристика особистостi злочинця, який вчинив статевий злочин щодо неповнолiтнього
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Психологiчна характеристика особистостi злочинця, який вчинив статевий злочин щодо неповнолiтнього
Вибiр нами характеристики такоСЧ групи ознак особистостi злочинця, який вчинив статевий злочин щодо неповнолiтнього, зумовлений недостатнiстю дослiдження цiСФСЧ проблеми вiтчизняною кримiнологiСФю, а також тим, що основнi властивостi особистостi злочинця вiдображаються в СЧСЧ психологiчних особливостях. Про актуальнiсть СЧх вивчення зазначали такi вiдомi кримiнологи, як В. Фокс, Б.С. Волков, О.Б. Сахаров. Наприклад, Б.С. Волков пiдкреслюСФ, що не можна не враховувати значення iндивiдуально-психологiчних особливостей особистостi у разi вчинення конкретного злочину: в цьому випадку вони можуть визначати поведiнку особистостi [4, с. 22]. Пiдкреслимо, що важливiсть вивчення такоСЧ категорiСЧ злочинцiв збагатить кримiнологiчнi дослiдження, а на практицi допоможе встановити причини та умови вчинення статевих злочинiв проти неповнолiтнiх.
Слiд зазначити, що бiологiчнi, психологiчнi та соцiальнi фактори визначають iндивiдуально-психологiчнi якостi злочинця та детермiнують його протиправнi дiСЧ. Тому для пiзнання поведiнки зазначеноСЧ категорiСЧ злочинцiв слiд простежити умови розвитку СЧх особистостi, починаючи з дитинства. Слушно з цього приводу зазначаСФ Л.РЖ.Божович, що через свою вiкову безпораднiсть немовля опиняСФться в повнiй залежностi вiд дорослого, який знаходиться поруч, але не забезпечуСФ йому можливостi задоволення СЧСЧ органiчних потреб. Дорослий у даному випадку СФ для дитини психологiчним центром всесвiту, i сенс ситуацiСЧ визначаСФться для неСЧ, в першу чергу, саме цим соцiальним за своСЧм змiстом осередком. На розвиток цiСФСЧ думки, Ю.М. Антонян зазначаСФ, що коли психологiчний центр в особi матерi, батька або будь-якоСЧ iншоСЧ особи не виконуСФ покладени на нього функцiй, у немовляти (спочатку на несвiдомоу рiвнi) з'являСФться вiдчуття своСФСЧ незахищеностi й неспокою. Якщо ж ситуацiя його розвитку не змiниться на краще, то подiбнi вiдчуття будуть прогресувати, знаходячи вираження в постiйнiй непевностi та занепокоСФннi. Крiм того, в дитини може не сформуватися потреба в iнших людях, в спiлкуваннi iз ними i це може закласти основи майбутнього психологiчного вiдчуження iндивiда, його особистоСЧ позицiСЧ несприйняття навколишнього середовища, нерозумiння його i навiть очiкування загрози iз зовнi [3, с. 55-56].
Негативний вплив на дитину у рiзнi вiковi перiоди СЧСЧ розвитку зумовлюСФ виникнення небезпечних для СЧСЧ подальшоСЧ долi соцiально-психологiчних новоутворень. Поступово вони стають все бiльш тривалими та ригiдними й перешкоджають формуванню позитивних якостей, пiдпорядковуючи собi тi, що вже iснують. В результатi цього, як зазначають кримiнологи, починаСФться самостiйний розвиток негативних новоутворень, котрi набувають власноСЧ логiки руху i стають стрижневими властивостями особистостi, i в подальшому iндивiд реагуСФ тiльки на деякi, немовби для нього передумовленi соцiальнi впливи, вiдфiльтровуючи СЧх з маси дiючих на нього чинникiв [1, с. 4].
Таким чином, зазначене свiдчить, про вплив первинноСЧ соцiалiзацiСЧ на психiку людини, водночас i особистостi злочинця, який вчинив статевий злочини щодо неповнолiтнього, СФ беззаперечним. Слiд наголосити на тому, що психологiчна адаптацiя СФ дуже важливою i саме вона розпочинаСФться з сiм'СЧ. Вплив родини як фактора, що детермiнуСФ злочину поведiнку, ми розглядали в попереднiх пiдроздiлах дисертацiСЧ, однак не можна не звернути уваги i на СЧСЧ значення при формуваннi психологiСЧ дослiджуваного злочинця.
Як вiдомо, батьки, родина, дитинство вiдiграють величезну роль у вихованнi людини, визначеннi СЧСЧ подальшого життя, формуваннi СЧСЧ моральних i психологiчних якостей. Специфiка i необхiднiсть сiмейного виховання полягаСФ насамперед у тому, що воно бiльш емоцiйне за своСЧм характеромером, нiж будь-яке iнше, оскiльки здiйснюСФться через батькiвську любов до дiтей, вiдповiднi почуття (прихильнiсть, довiра iн.). Дитина, особливо у ранньому вiцi, перебуваСФ пiд впливом родини. Саме у сiм'СЧ вона несвiдомо шукаСФ захисту, саме родина допомагаСФ дитинi набути впевненостi у собi, знайти своСФ мiiе у життi. Сiмя поступово прилучаСФ дитину до соцiального життя i поетапно розширюСФ СЧСЧ кругозiр i досвiд [4, с. 118]. Про важливiсть виховання у сiм'СЧ наголошуСФ вiдомий психолог Л.С. Виготський. Вiн серед кримiногенного фактору злочинноСЧ поведiнки видiлив сiмейне неблагополуччя, пiд яким вiн розумiв сiм'ю, в якiй iснуСФ приховане або наявне емоцiйне вiдчуження батьками дитини, СЧСЧ несприйняття [1, с. 77]. Саме цей фактор сiмейного виховання, перешкоджаСФ нормальнiй соцiалiзацiСЧ та психологiчнiй адаптацiСЧ особистостi, та несе в собi кримiногенний потенцiал.
Нехтування дитини сiм'СФю призводить до того, що вступ у статевi вiдносини в неСЧ мотивуСФться необхiднiстю задоволення емоцiйних потреб. Це бажання зумовлено необхiднiстю вiдчути чиюсь нiжнiсть, позбутися вiдчуття самотностi, отримати визнання, пiдтвердити свою мужнiсть або жiночнiсть, пiдвищити самооцiнку, тобто статевi вiдносин стають засобом вираження i задоволення несексуальних потреб. Слiд вiдмiтити, що у дiтей, якi в дитинствi стали жертвами сексуального насильства, формуСФться не вiдповiдне СЧх вiку розумiння статевого акту. Такi особи досить часто ведуть розмови про статеве життя та намагаються продемонструвати його [2, с. 70].
Слiд вiдмiтити, що