Психологiчна характеристика особистостi злочинця, який вчинив статевий злочин щодо неповнолiтнього
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ад олiгофрени, утягуються легко, особливо на те, що багато хто з них iншим шляхом не може задовольнити своСЧ статевi потреби.
Психiчнi аномалiСЧ iстотно обтяжують опанування соцiальних норм, якi регулюють вiдносини мiж особами рiзноСЧ статтi. Але цю обставину слiд розглядати не iзольовано, а у контекстi всiх звязкiв i вiдносин осiб з такими аномалiями. Це вiдбуваСФться тому, що у соцiально-психологiчному планi вони вирiзняються вiдчуженiстю вiд соцiально-схвалюваних цiнностей i малих соцiальних груп, бiльш, нiж здоровi люди, вилученням з нормального спiлкування, дезадаптацiСФю у мiкросередовищi. ВiдбуваСФться це i тому, що саме середовище СЧх часто не сприймаСФ. Тому попереджувальний вплив на них iнших людей значною мiрою не ефективний [9, с. 112].
Говорячи про психiчнi аномалiСЧ, слiд враховувати, що нiякоСЧ фатальностi у вчиненнi сексуальних злочинiв, як i будь-яких iнших, особами з психiчними аномалiями не iснуСФ, хоча серед них злочинцiв бiльше, нiж серед законослухняних людей. Особливе кримiногенне значення психiчних аномалiй полягаСФ у тому, що вони спричиняють зниження контролю за своСЧми дiями, знижують рiвень критичного осмислення мотивiв i наслiдкiв вчинкiв, послаблюють вольову складову людини, призначену протистояти антисоцiальним усвiдомлюваним бажанням i прагненням [5, с. 91]. Тобто, говорячи про осiб з психiчними аномалiями в нашому дослiдженi, слiд розумiти, що це особи, якi мають знижений рiвень контролю за своСЧми дiями. При цьому слiд зауважити, що стан, викликаний психiчними аномалiями, не знiмаСФ осудностi з осiб, якi вчинили статевий злочин щодо неповнолiтнього.
Значна увага серед науковцiв придiлена вивченню захворювань нервовоСЧ системи як чинника, що сприяСФ виникненню сексуальноСЧ патологiСЧ. Так, дослiдження росiйських вчених виявило, що формування патологiчноСЧ сексуальностi вiдбуваСФться при ураженнi головного мозку. РЖншi науковцi наголошують, що будь-якi структурнi або бiохiмiчнi змiни у мозку, такi як гострi або хронiчнi iнтоксикацiСЧ або хвороби мозку, посттравматичнi стани або хiмiчнi захворювання, наслiдком яких СФ загальне ослаблення контролю психiки, можуть сприяти появi девiантних форм сексуальноСЧ поведiнки [6,с. 83]. Так, при дослiдженнi сексуальних насильникiв Я. ЗвСФрiна, Я Поднелiчкова виявили 35,9% осiб з ознаками енцефалопатiСЧ. За даними А.В. Арутюняна, особи, у яких виявленi сексуальнi перверзiСЧ на фонi органiчного пошкодження головного мозку, вчиняють статевi злочини, в тому числi щодо неповнолiтнiх, у 29,4% випадкiв [7, с. 231]. Таким чином, вченими акцентуСФться увага на тому, що психологiчна патологiя злочинцiв, що вчинили статевий злочин щодо неповнолiтнього, може бути викликана перенесеними ранiше нейроiнфекцiйними й черепно-мозковими травмами.
Серед тих, хто вказуСФ на значення порушень у психiчнiй сферi в механiзмi згвалувань, - В.П. Сербський. Вiн видiляСФ дегенеративну психопатiю, однiСФю з видiв якоСЧ, на його думку, СФ суспiльно небезпечнi i постiйнi статевi збочення. Деякi вченi, дослiджуючи психопатичних особистостей, що вчинили статевi злочини, вказували на властиву для цього типу злочинцiв агресивнiсть у поСФднаннi з емоцiйною холоднiстю або, навпаки, пiдвищеною ранимiстю в сексуальнiй сферi [8, с. 230].
Проведене Ю.М. Антоняном i С.П. Поздняковою обстеження пiвтори тисячi сексуальних злочинцiв виявило, що 75% з них СФ осудними. З них 75,2% становлять особи з психiчними аномалiями. Розлади статевого потягу серед загальноСЧ кiлькостi дослiджуваних осiб виявленi у 45,8% випадкiв. За ступенем виразностi цих розладiв i характером СЧхнього збочення можна видiлити двi вiдповiднi групи. Перша група - преверсiСЧ (порушення, збочення), якi спостерiгалися у 63% iз загальноСЧ кiлькостi осiб з розладами статевого потягу. ПреверсiСЧ, що належать до цiСФСЧ групи, розвивалися переважно на патологiчному ТСрунтi. Сюди вiднесенi особи, що виявили порушення статевого потягу вираженою мiрою, якi протягом тривалого часу цiлком або частково замiщали нормальний статевий потяг. Серед них значна частка неосудних. До другоСЧ групи вiднесенi особи з вiдхиленнями сексуального потягу, якi встановленi у 37% осiб, що виявили порушення статевого потягу. У цих осiб сексуальнi розлади мали прояв у окремих преверсних елементiв, що спостерiгалися у сексуальнiй поведiнцi як девiантнi тенденцiСЧ (сексуальнi фантазiСЧ, мрiСЧ, домагання, що мають неприродний характер). Розлади подiбного роду мали перехiдний, транзитний характер. У цих випадках реалiзацiСЧ статевого потягу, з його наявною тенденцiСФю до збочення, сприяли алкоголiзацiя, негативний вплив мiкросоцiального оточення й iншi фактори. Серед сексуальних девiантiв переважали особи з психiчними аномалiями, визнанi осудними i психiчно здоровими [9, с. 51]. Як засвiдчуСФ проведене дослiдження, особи, якi вчинили статевi злочини, незважаючи на те, що вони мали психiчнi розлади, не виключали осудностi, тобто були здатнi розумiти характер своСЧх дiй та керувати ними.
При дослiдженнi психологiчноСЧ структури особистостi злочинця, який вчинив статевий злочин щодо неповнолiтнього, необхiдно згадати акцентуацiСЧ характеру такоСЧ особистостi. Цей термiн у науковий вжиток був введений професором Е. Леонгардом. Пiд акцентуацiСФю розумiСФться надмiрна виразнiсть окремих рис характеру та СЧх поСФднання, що становить крайнi варiанти норм, якi межують iз психопатiями. АкцентуацiСЧ характеру притаманна уразливiсть особистостi щодо не будь-яких, а лише щодо певного роду психотравмуючих впливiв, адресованих так званому мiiю найменшого оп