Психологiчна характеристика особистостi злочинця, який вчинив статевий злочин щодо неповнолiтнього
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?анiвтАж мотивацiя СФ загальною цiлеспрямованiстю дiяльностi [8, с. 35].
Необхiднiсть психологiчного вивчення особистостi злочинця обТСрунтував Л.РД. "адимиров. Вiн наголошував, що встановлення справжнього мотиву його поведiнки вкрай необхiдне. При цьому вiн визначав мотив як пануючу iдею, що переходить в дiю. Мотив - не просто iдеСЧ i правила особи, а бажання, для задоволення якого вчиняСФться ця дiя; це сума даних про особистiсть пiдсудного, його нацiональнiсть, освiту виховання i емоцiСЧ до i пiд час вчинення злочину. Встановлення мотиву надзвичайно важливе, принаймнi, у двох випадках: 1) коли слiд встановити силу пристрастi, пiд впливом якоСЧ зменшуСФться свобода самовизначення, пiд якою ми розумiСФмо нормальну боротьбу протилежних мотивiв, мотивiв аморальних i мотивiв стримуючих, як-от: звичайного особистого iнтересу, етичних i правових правил, як вони притаманнi суспiльному середовищу пiдсудного; 2) коли необхiдно пояснити психiчний стан пiдсудного пiд час вчинення злочину через вiдсутнiсть в останньому достатнього мотиву. У даному випадку мотив розглядаСФться у звязку з усiма властивостями та особливостями пiдсудного i що повна вiдсутнiсть мотивацiСЧ СФ обставиною, яка вказуСФ на стан несвiдомостi [7, с. 78].
Проведене нами емпiричне дослiдження дало змогу визначити, що в осiб, якi вчинили статевi злочини щодо неповнолiтнiх, зустрiчаються мотиви самоствердження. Це не дивно, адже ще Х. Хекхаузен зазначав, що потреба в самоствердженнi - одна з найбiльш важливих i дiСФвих у стимуляцiСЧ людськоСЧ поведiнки. Вона проявляСФться в прагненнi мати визначений статус на соцiальному (суспiльному, професiйному), соцiально-психологiчному (особистiсно значущого оточення, референтноСЧ групи) та iндивiдуально-психологiчному рiвнях (самооцiнка, самоповага) [8]. Очевидно, що реалiзацiя потреби у самоствердженнi здiйснюСФться через вчинки особи. Вони й визначають сильнi сторони особистостi та допомагають подолати психологiчнi вади, а також дають змогу досягти або зберегти здобутий соцiальний статус. Самоствердження людини маСФ дуже важливе значення, оскiльки, реалiзуючи цю потребу, особа вiдчуваСФ себе незалежною, що сприяСФ досягненню нею психологiчного комфорту.
Мотив самоствердження в особистостi злочинця, який вчинив статевий злочин щодо неповнолiтнього, реалiзуСФться на iндивiдуально-психологiчному рiвнi. Як зазначалось, серед дослiджуваних злочинцiв iснуСФ категорiя осiб, у яких порушена аутоiдентифiкацiя з чоловiчою роллю. У таких осiб сексуальна потреба зводиться лише до статевих актiв без справжньоСЧ психологiчноСЧ близькостi, що не позбавляСФ СЧх використовувати для цього неповнолiтнiх. Як правило, у дитинствi мати таких осiб займала домiнуючу роль у сiм'СЧ, а батько був безвольним i пасивним [12, с. 96]. Тому такий тип злочинцiв, намагаючись iдентифiкуватися (самоствердитись) з чоловiчою роллю, застосовував сексуальне насильство до неповнолiтнiх.
Слiд зазначити, що мотив самоствердження в статевiй сферi може виникнути у випадку знехтування жiнкою чоловiка. Це зумовлюСФ виникнення ще одного стимулу, щоб використовувати неповнолiтнiх для задоволення сексуальних потреб. Адже, ТСвалтуючи дитину, винна особа повнiстю домiнуСФ над нею, тим самим самостверджуСФться у власних очах (стаСФ сильною особистiстю).
На нашу думку, слiд звернути увагу на iснування захисних мотивiв при вчиненнi статевих злочинiв щодо неповнолiтнiх. Цi мотиви повязанi iз зняттям i витiсненням тяжких психотравмуючих переживань дитинства, повязаних iз емоцiйним неприйняттям батькiв, iз СЧх моральними та фiзичними приниженнями. Вище ми зазначали, який вплив здiйснюСФ сiм'я на формування особистостi дослiджуваного злочинця. В таких випадках дитина, яка стала жертвою статевого злочину, виступаСФ для злочинця символом тяжкого дитинства, який злочинець прагне знищити, щоб звiльнитись вiд постiйних переживань.
При розглядi мотивацiСЧ у осiб, що вчинили статевi злочини щодо неповнолiтнiх, необхiдно згадати дослiдження, проведене О.О. Зайцевим. Вiн провiв вивчення мотивацiСЧ осiб молодого вiку, якi скоСЧли сексуальнi злочини. У молодшiй i середнiй вiкових групах обстежених переважав легковажно-безвiдповiдальний тип сексуальноСЧ мотивацiСЧ - вiдповiдно 29,2% i 42,5%. Такий тип СФ характерним для iнфантильних особистостей з iнтелектуальним зниженням i негативною соцiальною аутоiдентичнiстю. Демонстративнi мотиви здiйснення насильницького статевого акту визначено у 32,47%. У молодшiй вiковiй групi головними встановлено мотив наслiдування i пiзнавальний мотив.
У старшiй вiковiй групi помiтно переважав агресивно-егоСЧстичний тип - 43,9%. Для них головним спонукальним мотивом скоСФння сексуального злочину стало бажання принизити, пiдкорити жертву. В дiях таких осiб лежить самоактуалiзацiя в негативних, асоцiальних формах прояву. РЗСЧ формування вiдбувалося на тлi вираженоСЧ схильностi до обвинувачення усiх навколо себе чи висування пояснень, що виправдовують влаcну кримiнальну поведiнку, а в наступному - до нездатностi вiдчувати почуття провини. Особи з такою мотивацiСФю брали участь тiльки у групових злочинах. Це також пiдтверджуСФ наше емпiричне дослiдження, згiдно з яким у 4,9% злочинцiв простежуСФться тенденцiя до самовиправдання. На це вказують пояснення засуджених щодо того, чому вони вчинили статевi злочини щодо неповнолiтнiх Серед зазначених пояснень: бажання задовольнити статеву пристрасть; винна сама неповнолiтня потерпiла; помста; ревнощi.
О.О. Зайцев видiляСФ гомеостабiлiзуючий тип се