Психологiчна пiдготовка працiвникiв мiлiцiСЧ
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?i (як державних, кооперативних, так i особистих в разi потреби);
- обмеження iнтенсивностi та регулювання дорожнього руху;
- регулювання i контроль роботи торгiвельноСЧ мережi;
- розподiл заСЧзду та виСЧзду в певнi зони;
- виселення та переселення, в адмiнiстративному порядку, рiзних категорiй населення.
Вирiшення цих завдань визначаСФ особливостi змiсту i форм спiлкування працiвника ОВС в екстремальнiй ситуацiСЧ, тому, що в цих умовах модель спiлкування вимагаСФ вiд спiвробiтника дипломатичних здiбностей, психiчних особливостей поведiнки людини в таких умовах.
Серед психологiчних наслiдкiв екстремальних умов перше мiiе посiдаСФ зростання емоцiйноСЧ компоненти в поведiнцi. У людини може знизитися здатнiсть до самоконтролю, пiдвищитися нервово-психологiчна напруга, активiзуватися негативнi емоцiСЧ. Зявляються почуття страху, вiдчаю, безнадiСЧ, гнiву. На поведiнку таких людей важче впливати рацiональними, розумними аргументами
Працiвник мiлiцiСЧ в таких умовах повинен протиставляти СЧх негативним моральним почуттям, здатнiсть стримувати себе i перебороти некерованi емоцiСЧ, розум, волю.
Психiчнi особливостi i характер екстремальних ситуацiй дозволяють стверджувати, що працiвнику мiлiцiСЧ в спiлкуваннi треба особливу увагу придiляти моральному стану людей, пiдтриманню СЧх волi i духу. Для постраждалих дуже важливо вiдчувати увагу i пiдтримку органiв вади, переконатися в тому, що вони застосовують всi засоби боротьби з лихом, що все робиться послiдовно, цiлеспрямовано, за СФдиним планом, що ситуацiя СФ керованою. Люди повиннi бачити, що працiвник мiлiцiСЧ не втратив спокою, волi i впевненостi в своСЧх силах. В ходi спiлкування необхiдно враховувати основнi психологiчнi реакцiСЧ людини на екстремальнi умови, якi на думку росiйського дослiдника цього питання Тихомiрова С.Н. можна розподiлити на позитивнi та негативнi.
До основних позитивних вiдносяться:
- мобiлiзацiя можливостей, активiзацiя дiлових мотивiв, обовязку, вiдповiдальностi;
- виникнення ентузiазму, iнтересу, азарту;
- актуалiзацiя творчих здiбностей, пiдвищена готовнiсть до рiшучих та смiливих дiй;
- пiдвищення витривалостi, прискорення реакцiй, зниження межi вiдчуттiв;
- зниження стомлюваностi;
- зникнення втоми, безтурботностi, недбалостi.
До негативних:
- поява тревоги, неспокою, невпевненостi, загострення почуття самозбереження;
- поява страху, гостра боротьба мотивiв обовязку i особистоСЧ безпеки;
- значне зниження нижньоСЧ межи моральноСЧ допустимостi, руйнацiя звичних нормативних етичних уявлень;
- ступор, фрустрацiя, дезорганiзацiя, вiдчай, нерозумiння того, що коСЧться, демобiлiзованiсть;
- втрата самоконтролю, iстерика, панiчнi дiСЧ, почуття слабкостi, психоз.
Для розумiння етичного обТСрунтування спiлкування працiвникiв мiлiцiСЧ з громадянами в екстремальних умовах доцiльно розглянути змiни, що проявляються в його характерi i змiстi:
Нормальнi (стандартнi) умови службовоСЧ дiяльностi передбачають демократичний стиль управлiння; багаторiвневий стиль вiдносин, в основi якого знаходяться симпатiСЧ i антипатiСЧ, управлiнськi та залежнi); конфiгурацiя звязкiв мiжгруповi та внутрiшньогруповi, наявнiсть 3-4 неформальних груп в колективi, групова мораль передбачаСФ наявнiсть всього спектру вiдносин i пiдходiв, санкцiСЧ управлiння передбачають всi способи взаСФмозвязкiв лiдера з групою, заохочення i покарання.
Екстремальнi (нестандартнi) умови службового спiлкування характеризуються: авторитарним стилем керiвництва, вiдносини носять строго дворiвневий характер функцiонально офiцiйнi чи неформально дружнi, звязки будуються у формi кола лiдер в центрi, пiдлеглi навкруги, групова мораль маСФ чiткий розподiл тАЬбiлетАЭ тАЬчорнетАЭ, тАЬсвiйтАЭ тАЬчужийтАЭ, без компромiсiв, санкцiСЧ управлiння передбачають граничну жорстокiсть, бо вiд цього залежить життя групи
ПроаналiзуСФмо ж основнi форми та ознаки змiн поведiнки людини в тАЬгострихтАЭ ситуацiях, що впливають на ефективнiсть та культуру спiлкування. Першим типом поведiнки тут СФ конфлiкт, при якому виникаСФ антагонiзм мотивiв, вiдбуваСФться змiна домiнант, що призводить до придушення свiдомостi i волi, рiзко знижуСФ можливостi i тАЬполетАЭ спiлкування.
Другий тип це криза. Людина усвiдомлюСФ, що прийшов критичний момент, такий перiод, коли обставини, що склалися примушують СЧСЧ змiнити власну систему цiнностей i вiдносини, а вона до цього не здатна, неспроможна чи не готова. В цих умовах втрачаються точки опору, настаСФ влада свавiлля. Третiм типом поведiнки в екстремальнiй ситуацiСЧ СФ стрес та фрустрацiя, якi виявляють нездатнiсть людини контролювати подiСЧ при появi потреби знаходження виходу з них. Ця установка породжуСФ вiдношення агресивного вiдкидання того, що не вiдповiдаСФ задоволенню його потреб тАЬзаразтАЭ i тАЬтуттАЭ.
Всi цi типи СФ формою морально-психологiчного захисту людини на екстремальну ситуацiю, що виникаСФ.
Важливими обставинами, що вiдрiзняють дiяльнiсть працiвника мiлiцiСЧ, СФ те, що виконання ним службових обовязкiв, майже завжди вiдбуваСФться в екстремальних умовах. Характеристика поняття тАЬекстремальнiстьтАЭ в професiйнiй етицi може означати гострi моменти в небезпечних ситуацiях; психологи та юристи розширюють це поняття, включаючи в нього психологiчнi та емоцiйнi стани. Екстремальнiсть полягаСФ в тому, що оперативно-службова дiяльнiсть мiлiцiСЧ вiдбуваСФться в царинi заборонених норм права i повязана з злочинними дiяннями чи поруше