Процес становлення української бібліографії
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
опередніх років. У вдосконаленні навчального процесу брали участь й самі аспіранти.
Діяльність Урядової комісії 1929-1930 рр., супроводжувалась й критикою роботи аспірантури. В науково-педагогічній діяльності НДКБ виявлено суттєві “дефекти”, основними з яких вважалися методологічні вади у вивченні бібліотечної справи як соціального процесу і відсутність нової генерації науковців у складі аспірантів. Комісія зробила спеціальні висновки стосовно роботи з аспірантами. Пропонувалося звернути увагу на збільшення набору за рахунок кадрів пролетарського походження. Наслідком перевірки роботи ВБУ Урядовою комісією стала повна переорієнтація напрямів діяльності НДКБ і науково-педагогічної зокрема.
Інститут аспірантури Всенародної бібліотеки України на чолі з НДКБ мав потенційні можливості відіграти важливу роль у формуванні наукових кадрів у галузі бібліотекознавства та бібліографії в Україні. Але вихід постанови ЦК ВКП(б) “Про поліпшення бібліотечної роботи” (жовтень 1929 р.) став початком послідовного знищення здобутків науковців ВБУ та НДКБ у галузі підготовки наукових кадрів.
Політичні репресії 1929-1933 рр. спричинили повну зміну кадрового складу Бібліотеки, звели нанівець зусилля як керівників, так і аспірантів ВБУ. Після 1933 року відомості про долю аспірантури в документах Бібліотеки відсутні, аспірантуру скасовано.
Другим напрямом науково-педагогічної діяльності НДКБ було створення при ВБУ бібліотечних курсів для підготовки фахівців середньої спеціальної освіти, яким у системі підготовки кваліфікованих кадрів відводилося важливе місце.
Наступним кроком у цьому напрямі стала спроба відкриття при Бібліотеці дворічних курсів для підготовки середнього бібліотечного персоналу, про що керівництво ВБУ та НДКБ вело переговори з Укрнаукою впродовж 1926-1932 рр. На відкритих засіданнях НДКБ та в періодичній пресі було детально обговорено форми і методи навчання, програми для курсантів тощо. З різних причин (переважно через відсутність асигнувань) курси так і не було відкрито. Як компромісний варіант, керівництво НДКБ запропонувало тимчасово без додаткових асигнувань створити однорічні бібліотечні курси для підготовки бібліотечних працівників. Ці курси існували в 1926/27 навчальному році й отримали позитивну оцінку як один із засобів підготовки бібліотекарів середньої ланки. Досвід існування курсів детально проаналізовано Д.А.Баликою та О.Є.Карпинською в “Журналі бібліотекознавства та бібліографії”.
У звітах про роботу Бібліотеки та НДКБ за 1928 р. є інформація про існування однорічних курсів набору 1927/28 р. Відомості про існування курсів для підготовки середнього бібліотечного персоналу при ВБУ, хоча б однорічних, у наступні роки відсутні.
Отже, первісні задумки про діяльність дворічних курсів бібліотечних працівників так і не були затверджені державними органами. 1932 р. з дозволу НКО при Бібліотеці організовано курси для підвищення кваліфікації бібліотечних робітників ВИШів і наукових установ м. Києва, але вони вже діяли на приципово інших засадах.
ВИСНОВКИ
У розвитку української видавничої бібліографії можна виділити такі етапи:
Перший XVIII ст. має такі характерні риси: 1) зародження видавничої та видавничої бібліографії, що повязано з виникненням звітно-видавничої бібліографії, за допомогою якої здійснювався цензурний контроль за книгодрукуванням в Україні; 2) створення видавничих бібліографічних посібників у вигляді реєстрів, цінників, такс, в яких переважно представлена богослужбова література. Одночасно зароджується бібліографія книг гражданського друку, які потрапляють до видавничих бібліографічних покажчиків; 3) поширення на українських етнічних землях реєстрів і розписів російських видавців та книготорговців.
Другий етап перша половина ХІХ століття характеризується тим, що: 1) зявляються приватні книгарні та бібліотеки (кабінети) читання при них; 2) удосконалюється методика видавничого бібліографування: у видавничих бібліографічних покажчиках починає застосовуватися систематичне розташування літератури, зявляються анотації, допоміжні покажчики; 3) зароджується галузева видавнича бібліографія; набуває розповсюдження світська література; до видавничих посібників вперше потрапляють книжки українською мовою.
Під час третього етапу друга половина ХІХ століття 1) збільшується випуск універсальних видавничих каталогів; зростає кількість “внутрикнижкових” видавничих та видавничих списків; 2) утворюються спеціалізовані видавничі каталоги: галузеві та каталоги з продажу книжок українською мовою; 3) удосконалюється структура видавничих бібліографічних покажчиків; 4) підвищується роль видавничої бібліографічної періодики, широко пропагуються українські та українознавчі видання, книжки, періодика, ноти, твори образотворчого мистецтва, зарубіжна україніка.
В процесі становлення та розвитку видавнича бібліографія в Україні, незважаючи на ідеологічні перешкоди та цензурні утиски, стала важливим видом серед інших видів бібліографії. Вона стала невідємним компонентом книжкової торгівлі, виробила свої методи та форми діяльності. Широко розповсюдилася видавнича бібліографічна продукція; розвивається видавниче бібліографознавство; було створено єдину класифікацію літератури для книжкової торгівлі та видавничої справи; сформовано систему видавничих бібліографічних видань різного призначення. Здійснене дослідження дозволяє стверджувати, що видавнича бібліогр