Процес підвищення ефективності функціонування підприємства ЗАТ "Запоріжтрансформатор" з багатономенклатурним виробництвом
Дипломная работа - Экономика
Другие дипломы по предмету Экономика
у;
F5 витрати по цеху термовакуумної обробки;
F6 витрати по цеху виготовлення упаковки;
F7 витрати допоміжного автотранспортного цеху;
F8 витрати допоміжного інструментального цеху;
F9 витрати допоміжного ремонтного цеху.
Витрати першого рівня ієрархії СТП1 складають основну частину виробничої собівартості. Витрати на сировину і матеріали по kтому цеху на jтий виріб визначаються в моделі множенням норми витрати і-того матеріалу на його ціну за винятком вартості зворотних відходів. Сумарні матеріальні витрати (Ссм) по k-му цеху складають:
(2.4.4)
де Нij норма витрати і-того матеріалу на j-тий виріб у k-му цеху;
Ці ціна і-того матеріалу, грн.;
Сзвij вартість зворотних відходів і-того матеріалу при виробництві j-того виробу у k-тому цеху;
Vj обсяг виробництва j-того виду продукції цеху.
Витрати на сировину і матеріали формуються, виходячи з обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) цехом Vk і відповідно до нормативів витрат сировини і матеріалів згідно технологічного процесу на виготовлення одиниці продукції Нk відповідно до ціни матеріалу, який витрачається, Цk. Витрати на сировину і матеріали безпосередньо включаються в собівартість окремих видів продукції.
Матеріальні витрати на комплектаційну апаратуру (Ск) визначаються за формулою (2.4.5):
(2.4.5)
де Нij норма витрати і-того виду комплектуючого на jтий виріб у k-му цеху;
Ці ціна і-того виду комплектуючого, грн.
Транспортно-заготовельні витрати це витрати на транспортування, зберігання і доставку сировини. Ці витрати включаються у вартість матеріальних витрат і визначаються по формулі (2.4.6):
(2.4.6)
де Стзв транспортно-заготівельні витрати, які визначаються виходячи з витраченої на виробництво вартості запасів сировини, матеріалів і комплектуючої апаратури, грн.;
Ссм вартість вибулих (на виробництво і на сторону) запасів сировини, матеріалів, грн.;
Ск вартість вибулої (на виробництво і на сторону) комплексної апаратури, грн.;
середній відсоток транспортно-заготівельних витрат, які визначені як відношення різниці залишку транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і суми транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць до різниці вартості залишків запасів на початок звітного місяця і вартості залишків, які надійшли за звітний місяць.
Відповідно до технологічних процесів виготовлення продукції у kтому цеху витрати на оплату праці основних робочих, які беруть участь у процесі виробництва, визначаються, виходячи з нормативів витрат часу на виробництво одиниці виробу і часових тарифних ставок робочих. Норми часу на кожну технологічну операцію беруться у сумі, і з урахуванням розряду працюючого визначається розцінка його праці в грн. на одиницю роботи (виріб, деталь і інше). Так, основна заробітна плата основних виробничих робочих (Созп(овр)) у kтому цеху визначається за формулою (2.4.7):
(2.4.7)
де ТМij трудомісткість робочого і-тої спеціальності на виробництво одиниці jтого виду продукції у kтому цеху;
ЧТСі часова тарифна ставка робочого і-тої спеціальності.
Основна заробітна плата інших категорії робочих (почасовщики, допоміжні підрядники і почасовщики) визначається виходячи з часової тарифної ставки і балансу відпрацьованого часу. Підставою для визначення заробітної плати є ліміти і штати, які затверджені відповідно до існуючої системи оплати праці для цих категорій робочих. Витрати на оплату праці службовців, фахівців і керівників (Созп(сфк)) у kтому цеху визначаються у відповідності із штатним розкладом, згідно встановлених окладів цих категорій працівників за формулою (2.4.8):
(2.4.8)
де МТСі місячна тарифна ставка і-того робочого (основних і допоміжних почасовщиків) і службовців, фахівців і керівників у kтому цеху;
N кількість робочих днів місяця;
ВЧі фактично відпрацьований час за місяць працівниками і-тої спеціальності, днів.
Витрати на додаткову заробітну плату (Сдзп) визначається як відсоток до основної заробітної плати, встановленого адміністрацією підприємства для кожної категорії працівників. Витрати на додаткову заробітну плату це кошти на виплату персоналу підприємства за роботу понад установлену норму. Додаткова заробітна плата включає такі виплати, як надбавку за професійну майстерність, бригадирські, донорні дні, доплата до середнього рівня, доплата за шкідливість, нічні, підліткові та інше.
Витрати на відрахування на соціальні заходи у kтому цеху (відрахування у фонди соціального страхування, у фонд Пенсійного забезпечення, у фонд страхування на виплату по безробіттю, у фонд страхування від нещасного випадку) (Свсз) визначається відповідно до діючого законодавства у відсотках щодо фактичної суми основної і додаткової заробітної плати у kтому цеху, грн. Математичний опис алгоритму розробки цих витрат представлений формулою (2.4.9):
, (2.4.9)
де Nвсз норма відрахування на соціальні заходи, %.
Витрати на утримування і експлуатацію устаткування цеху (Свуеу) складають такі види витрат, як амортизаційні відрахування по діючим нормам витрат устаткування, транспортних засобів і інструмента, які знаходяться у складі основних засобів цеху; витрат на експлуатацію устаткування; витрат на ремонт устаткування і транспортних засобів та інші витрати. Сума амортизаційних відрахувань (Аk) визначається за формулою (2.4.10):
, (2.4.10)
де ЗВі залишкова вартіст?/p>