ПрофесСЦйне зростання журналСЦста. Чинники, якСЦ сприяють вдосконаленню журналСЦстських навичок
Информация - Журналистика
Другие материалы по предмету Журналистика
В°кий, професСЦйний пСЦдхСЦд зовсСЦм не означаСФ, що не треба займатися вихованням. Навпаки, необхСЦдно постСЦйно наголошувати на тому, що питання виховання СФ актуальним, особливо в недосконалому суспСЦльствСЦ, в якому ми й живемо. РЖ поки в такому суспСЦльствСЦ житимемо, доти це питання буде актуальним. НеобхСЦдно говорити про професСЦйне виховання, бо професСЦоналСЦзм реалСЦзуСФться в конкретних соцСЦальних умовах, тим бСЦльше, коли мова йде про сферу спСЦлкування, яка за своСФю природою соцСЦально залежна. ПрофесСЦйне виховання - це питання професСЦйноi самореалСЦзацСЦi всупереч соцСЦальному тисковСЦ, недосконалостСЦ суспСЦльноi системи. Це питання професСЦйного самовиживання.
Проте за результати виховання, на жаль, дипломи не дають. Диплом спецСЦалСЦста дають за опанований фах, за тСЦ знання, умСЦння й навички, якими маСФ володСЦти фахСЦвець, незалежно вСЦд його полСЦтичних поглядСЦв та уподобань.
Висновки
Не вдаючись до СЦсторичного екскурсу, зазначу лише, що:
Перше. Десять рокСЦв незалежностСЦ не дали СЦ не могли дати рСЦзкого перевороту в суспСЦльнСЦй думцСЦ. До основ демократСЦi СЦ до ii невСЦдСФмноi частини - преси слСЦд було звикнути як до модельного взуття, що його провСЦнцСЦйний обиватель взув замСЦсть патрСЦархальних постолСЦв.
Нове взуття, звСЦсно, спершу муляСФ СЦ навСЦть заважаСФ селянину, та без нього не пускають до СФвропейськоi зали. Тому поява репортерСЦв, як вСЦддзеркалення змСЦн у засобах масовоi СЦнформацСЦi, сприймалася ще пять рокСЦв тому, як екзотика.
Лише зараз на самому початку третього тисячолСЦття обиватель Украiни став сприймати репортера не як мСЦфологСЦчний образ сСЦнематографа АнтонСЦонСЦ чи ОлСЦвера Стоуна, а як явище повсякденного життя. Слово "репортер" стало повсякденним на телебаченнСЦ Украiни.
Друге. ПСЦдтвердився той невтСЦшний для багатьох факт, що журналСЦстами народжуються, а не стають у ходСЦ тривалоi професСЦйноi пСЦдготовки.
ТретСФ. ЖурналСЦсти, що мають набСЦр психофСЦзСЦологСЦчних характеристик (вмСЦння миттСФво орСЦСФнтуватися в навколишнСЦх умовах; азарт пошуку; прагнення ризику СЦ т. д. СЦ т.СЦн.), виявляють себе одразу: вже пСЦд час першого, максимум другого практичного заняття.
ЖурналСЦсти (журналСЦст - це стан душСЦ й тому не можна говорити "майбутнСЦ репортери" чи "колишнСЦй репортер") одразу СЦнстинктивно обирають у ставленнСЦ одне до одного СЦ до викладача (редактора) своСФрСЦдну стилСЦстику спСЦлкування, що ii можна охарактеризувати як приязно-довСЦрливу.
Принцип репортерства не визнаСФ колективСЦзму, тому студенти СЦнстинктивно поводяться з викладачем, як зСЦ старшим за досвСЦдом, але аж нСЦяк не за здСЦбностями! Молодий максималСЦзм неодмСЦнно стверджуСФться в кращих за попередникСЦв журналСЦстських творах СЦ розслСЦдуваних справах.
Четверте. ВражаСФ високий, у порСЦвняннСЦ з СЦншими студентами, СЦнтелектуальний рСЦвень репортерСЦв. БСЦльшСЦсть СЦз них вСЦльно оперуСФ поняттСФвим апаратом лСЦтератури, СЦсторСЦi, мистецтва, фСЦлософСЦi. Причому (СЦ це дивуСФ) репортери виходять як з СЦнтелСЦгентних родин великих мСЦст, так СЦ з провСЦнцСЦйних мСЦстечок Украiни. Отже, соцСЦальний статус батькСЦв СЦ географСЦя СЦстотноi ролСЦ не вСЦдСЦграють. ДаСФться взнаки талант, даний цим людям при народженнСЦ, а отже, нестримна жадоба пСЦзнання навколишнього свСЦту.
Спершу цей позитивний егоiзм у сприйняттСЦ оточення реалСЦзувався в "захопленнСЦ" художньою лСЦтературою. Трохи згодом репортери почали самСЦ увСЦчнювати свСЦт, в якому вони СЦснували.
Пяте. Звичайно, вихованню репортерСЦв сприяла СЦ сприяСФ атмосфера в навчальному закладСЦ, створена навколо вирСЦшення цСЦСФi проблеми. ПСЦдготовка журналСЦстських кадрСЦв мала початися в УкраiнСЦ рано чи пСЦзно.
Шосте. Дуже СЦстотно на пСЦдготовку журналСЦстських кадрСЦв впливаСФ брак спецСЦальноi лСЦтератури. Причому йдеться не про один-два посСЦбники, якСЦ незабаром побачать свСЦт. БракуСФ досвСЦду в наукових виданнях саме репортерСЦв-професСЦоналСЦв. Для всебСЦчноi пСЦдготовки репортера слСЦд мати принаймнСЦ чотири-пять гарних пСЦдручникСЦв СЦ пСЦвтора-два десятки практичних розробок. Вони мають включати в себе такСЦ специфСЦчнСЦ моменти, як розробка теми; оптимальнСЦ методи збору фактажу; забезпечення власноi безпеки СЦ турбота про безпеку фотокореспондента тощо.
НСЦчого цього поки що немаСФ, але за такий недовгий час СЦ не могло зявитися через суто обСФктивнСЦ причини, а саме: суспСЦльна свСЦдомСЦсть тСЦльки призвичаiлася до неологСЦзму "репортер".
Тим часом потреба репортерСЦв в украiнськСЦй журналСЦстицСЦ невпинно зростаСФ. Потреба ця досить швидко задовольняСФться на телебаченнСЦ, значно складнСЦше з репортерами, якСЦ реалСЦзують себе в друкованому словСЦ.
НайтрагСЦчнСЦше (СЦншого термСЦна годСЦ шукати), що ситуацСЦя ця взагалСЦ може зайти в безвихСЦдь. У сучаснСЦй УкраiнСЦ на пересСЦчного СЦндивСЦда видаСФться 0,3 умовних книги на рСЦк. У ФранцСЦi, НСЦмеччинСЦ - до 20 книжок, РосСЦi СЦ БСЦлорусСЦi - по 6,5.
Люди, якСЦ не вмСЦють читати, не будуть СЦ писати. Це - аксСЦома. Тож репортер, який хоче передати динамСЦку подСЦi виразними дСЦСФсловами, яскравими епСЦтетами, залишивши на фСЦнал вишукану метафору - просто не може iх знайти у своСФму особистому словнику. КСЦнець Гутенберговоi галактики за Маршалом Маклюеном розпочався, здаСФться, в УкраiнСЦ. Не хочеться закСЦнчувати коротку наукову розвСЦдку безпорадними прогнозами.
У стилСЦ репортерського жанру зробимо це парадоксально. Тому. Коли СЦ закриСФться останнСФ друковане видання в центрСЦ РДвропи, то свСЦдченням цСЦСФi "оптимСЦстичноi" трагедСЦi стане останнСЦй репортер. Проте, заради справедливостСЦ, слСЦд назвати ще один потужний СЦ досить неспо