ПрофесСЦйне зростання журналСЦста. Чинники, якСЦ сприяють вдосконаленню журналСЦстських навичок
Информация - Журналистика
Другие материалы по предмету Журналистика
В°хСЦвцСЦ, а не журналСЦсти.
Одна особа сказала, що iй не подобаСФться робота викладачСЦв, якСЦ навчають журналСЦстСЦв, тому що пСЦдготувати журналСЦста - не так просто. Це вСЦд природи людина буваСФ порядною, доброю або нСЦ. РЖ якщо вона непорядна, то жоден унСЦверситет ii не зробить СЦншою.
РЖ справдСЦ, це так. Адже ми не готуСФмо правдолюбцСЦв, незалежних, порядних. Поставити на потСЦк "педагогСЦчного виробництва", скажСЦмо, чесних СЦ сказати, що до нас приходять нечеснСЦ або не дуже чеснСЦ, а ми за пять рокСЦв робимо з них чесних СЦ за це даСФмо диплом, - це перебСЦльшення.
Розглядаючи журналСЦста в суспСЦльнСЦй комунСЦкативнСЦй системСЦ, треба розрСЦзняти його професСЦйний СЦ соцСЦальний портрети. Перший - у сферСЦ навчання, другий - у сферСЦ виховання. Звичайно, ми повиннСЦ виховувати. Але виховання - процес постСЦйний СЦ нескСЦнченний, його не можна вкласти в рамки бакалаврату чи магСЦстратури. ПоряднСЦсть, чеснСЦсть, обСФктивнСЦсть, правдивСЦсть - речСЦ особистСЦсного плану, якСЦ повиннСЦ бути у кожноi людини, а не тСЦльки журналСЦста. Хто скаже, що вчитель, лСЦкар СЦ т. д. повиннСЦ бути СЦншими? Тому соцСЦально-психологСЦчнСЦ характеристики - не СФ складниками професСЦограми. РЗх треба брати до уваги тою мСЦрою, якою вони забезпечують справдСЦ професСЦйнСЦ якостСЦ. Наприклад, володСЦння знаннями про те, як брати СЦнформацСЦю, СЦ володСЦння способами, методами ii взяття передбачаСФ те, що порядна людина буде це робити порядними методами. Але поряднСЦсть сама по собСЦ - це не професСЦя.
Ми говоримо про те, що формуСФмо полСЦтично незалежних СЦ незаангажованих журналСЦстСЦв. Це, до речСЦ, знову полСЦтичне гасло. ПатрСЦотизм, космополСЦтизм, любов чи байдужСЦсть до ближнього - все це речСЦ, якСЦ стосуються соцСЦально-психологСЦчного портрета фахСЦвця. РЖ це даСФться не тСЦльки навчанням, це даСФться вихованням, до того ж вихованням вСЦд сСЦмi аж до макросоцСЦуму. РЖ казати, що ми за чотири роки успСЦшно формуСФмо незалежних журналСЦстСЦв, тобто позбавляСФмо iх, як людей, громадянськоi позицСЦi, полСЦтичних поглядСЦв, вСЦдрСЦзуючи вСЦд украiнця любов до Украiни, а вСЦд жителя США любов до США, - це багато на себе брати. ПолСЦтична культура саме й включаСФ систему соцСЦальних, етичних, морально-психологСЦчних цСЦнностей, де СФ мСЦсце й патрСЦотизму, "заангажованостСЦ" певними поглядами на соцСЦальну дСЦйснСЦсть. РЖ позбавити журналСЦста полСЦтичноi культури, того, що дала йому його соцСЦальна природа, нСЦхто не маСФ права. Ми ж не фашисти СЦ не диктатори. У демократичному свСЦтСЦ якраз СЦ маСФ бути розмаiття полСЦтичних поглядСЦв. Тому полСЦтична незалежнСЦсть чи залежнСЦсть як категорСЦя не повинна бути складником професСЦограми спецСЦалСЦста. Це СЦнший рСЦвень оцСЦнки людини.
НезалежнСЦсть СЦ опозицСЦйнСЦсть вСЦд та до влади. Добре, коли влада погана, це виправдовуСФ таку незалежнСЦсть та опозицСЦйнСЦсть. А якщо влада гарна, думаСФ про державу, ii людей, а ми формуСФмо незалежних вСЦд влади СЦ критично до неi налаштованих журналСЦстСЦв. Як тут бути? Завжди в опозицСЦi, навСЦть якщо не треба бути в опозицСЦi. Це вже крайнощСЦ. А якщо гарноi влади не може бути?! ТодСЦ боротьба за соцСЦальну справедливСЦсть, порядок, краще життя у державСЦ нСЦколи не приведе до позитивного результату. Крах соцСЦуму. Виходить, що журналСЦстСЦв треба постСЦйно готувати до боротьби за те, чого нСЦколи не буде досягнуто. Та рСЦч не в опозицСЦйностСЦ, а в здоровому глуздСЦ, у критичностСЦ поглядСЦв, в умСЦннСЦ розумно й глибоко зСЦставляти та аналСЦзувати факти.
Погляньте на визначення журналСЦста у радянськСЦ часи. МаСФмо ототожнення журналСЦзму й публСЦцистичностСЦ. У радянський час цСЦ речСЦ не розрСЦзнялися, бо iх не треба було розрСЦзняти. ПублСЦцист - це не професСЦя, це соцСЦальний статус людини, це вмСЦння перейматися соцСЦальними проблемами СЦ говорити вСЦд СЦменСЦ великих соцСЦальних груп до народу. ПублСЦциста не готують, його виховують. Тому для образу публСЦциста такими важливими СФ соцСЦальнСЦ характеристики на зразок "правдолюбство, вСЦдданСЦсть...". СукупнСЦсть цих характеристик даСФ змогу називати публСЦцистом будь-кого: лСЦкаря, учителя, СЦнженера, робСЦтника, домогосподарку. ПублСЦцистовСЦ завжди властиве творче начало, яке переважаСФ над виробничим, професСЦйним, технологСЦчним, "поставленим на потСЦк".
ПублСЦцистичнСЦсть - це не погано. Це прекрасно. Бо публСЦцисти потрСЦбнСЦ в усСЦ часи й в усСЦ епохи. Але не можна зводити роль професСЦйного мовця тСЦльки до рСЦвня публСЦцистичного звучання. Це добре, коли професСЦйний мовець за своiм вихованням досяг рСЦвня публСЦциста, але це не означаСФ, що всСЦ професСЦонали такими СФ.
ЖурналСЦсти належать до професСЦйних мовцСЦв. ЖурналСЦстика - це професСЦя. ПублСЦцист - це журналСЦст у соцСЦальному вимСЦрСЦ. ПублСЦцист - це чСЦтка полСЦтична позицСЦя, яскраво виявлена СЦдейна основа, це пристрасть у боротьбСЦ за своi погляди, що виражають погляди певного мСЦкросоцСЦуму.
Якщо ми вСЦддСЦляСФмо журналСЦстику вСЦд публСЦцистики на тСЦй пСЦдставСЦ, що публСЦцистика - це творчСЦсть душСЦ, це соцСЦально заданий полСЦт думки, то журналСЦстицСЦ ми залишаСФмо професСЦйну основу, тобто рСЦвень знань, умСЦнь та навичок, необхСЦдних для сфери СЦнформацСЦйного виробництва, для володСЦння технологСЦСФю цього виробництва. А це зобовязуСФ нас роздСЦлити сферу виробничого й соцСЦального у пСЦдготовцСЦ фахСЦвцСЦв та не пСЦдмСЦняти одне СЦншим. Це зобовязуСФ нас зробити професСЦограму журналСЦста СЦ включити в неi те, що лежить поза сферою соцСЦального виховання, у виробничСЦй сферСЦ. Бо сфера виховання не зможе бути диференцСЦюючою, оскСЦльки позитивнСЦ результати виховання треба було б включити в усСЦ професСЦi. Погано вихованСЦ не потрСЦбнСЦ на жодному виробництвСЦ.
Хочу ще раз наголосити на тому, що т