ПрофесСЦйне зростання журналСЦста. Чинники, якСЦ сприяють вдосконаленню журналСЦстських навичок
Информация - Журналистика
Другие материалы по предмету Журналистика
, з гарантСЦями на всСЦ свободи, з СЦдеальним законодавством, що забезпечуСФ цСЦ свободи й права, з людьми, якСЦ дотримуються правил спСЦвжиття, найгуманнСЦших принципСЦв духовного буття, з людьми, якСЦ СФ патрСЦотами, мають СЦсторичну память, окриленСЦ нацСЦональною СЦдеСФю тощо. ЖурналСЦст у такому суспСЦльствСЦ - це обСФктивний СЦ незалежний спостерСЦгач, який маСФ достатньо СЦнтелекту для неупередженого й глибокого аналСЦзу фактСЦв, який спроможний передати проаналСЦзованСЦ факти у виглядСЦ осмисленого повСЦдомлення й досягнути запланованого результату комунСЦкацСЦi. Його соцСЦально-полСЦтичний портрет не контрастуСФ з тим соцСЦально-полСЦтичним фоном, що створюСФться людьми, бо журналСЦст такий самий, як СЦ всСЦ люди в СЦдеальнСЦй державСЦ. У такому суспСЦльствСЦ соцСЦальний портрет журналСЦста не СФ актуальним, бо в СЦдеальному суспСЦльствСЦ всСЦ вихованСЦ, чемнСЦ, розумнСЦ й т. д. На перший план виходить професСЦйний портрет журналСЦста.
Але ми розумСЦСФмо, що реальне життя не таке романтичне. Тому готувати журналСЦстСЦв треба до справжнього життя, з корекцСЦСФю на реальнСЦ соцСЦально-економСЦчнСЦ й соцСЦально-полСЦтичнСЦ умови, не забуваючи при цьому про суспСЦльнСЦ СЦдеали.
Сучасна украiнська журналСЦстська освСЦта переживаСФ найкращСЦ часи в тому розумСЦннСЦ, що йде активний пошук СЦстини, що освСЦта не залишаСФться консервативною, а перебуваСФ на шляху тих же пошукСЦв, що й сама журналСЦстика та наука про неi.
1.3 ЖурналСЦстика - суспСЦльне явище
ЖурналСЦстика завжди включена в систему масовоi комунСЦкацСЦi й поза нею не СЦснуСФ. Не треба силувати журналСЦстику й вилучати з неi те, що в неi маСФ бути.
ЖурналСЦст не психСЦчно хворий, який просто говорить у вагонСЦ електрички. ЖурналСЦстика в суспСЦльствСЦ для чогось СЦснуСФ, тобто вона маСФ сенс. А якщо так, то журналСЦстика маСФ призначення, що залежить вСЦд соцСЦально-полСЦтичних умов, системи цСЦнностей, культури тощо.
СуспСЦльний сенс журналСЦстики не може бути поза взаСФмодСЦСФю з суспСЦльством. А ця взаСФмодСЦя СФ впливом, тобто осмисленим контактом комунСЦкаторСЦв. РЖ не просто дСЦя, а ВЗАРДМОДРЖЯ: журналСЦстика впливаСФ на суспСЦльство, а суспСЦльство впливаСФ на журналСЦстику. Бо то СФ природа спСЦлкування.
Якщо журналСЦстика - суспСЦльне явище, породження суспСЦльноi дСЦйсностСЦ, то вона не може бути не залежною вСЦд суспСЦльного життя, не заангажованою ним. ЖурналСЦстика така ж розмаiта за своiми цСЦлями, уподобаннями, способами вСЦдтворення дСЦйсностСЦ, як розмаiте й саме життя. Тому прагнення людства зробити журналСЦста за образом СЦ подобою терпить крах. Визначення журналСЦста й журналСЦстики в кожен СЦсторичний момент набуваСФ вСЦдповСЦдного моментовСЦ полСЦтичного й СЦдеологСЦчного зафарбування, через що журналСЦстику (особливо в радянськСЦ часи!) й вважали СЦдеологСЦчною справою.
ЖурналСЦстика буде такою й не СЦншою, яким СФ час! Не треба забувати: наш день таким, яким вСЦн СФ, зробили не журналСЦсти; iм дали можливСЦсть певнСЦ соцСЦальнСЦ сили й обставини наблизити й увСЦковСЦчнити цей день. Не можна недооцСЦнювати, але не треба й переоцСЦнювати роль журналСЦстСЦв у суспСЦльствСЦ, журналСЦсти, як СЦ всСЦ СЦншСЦ люди, творять життя й формують суспСЦльство у межах СЦ за законами суспСЦльного розвитку, згСЦдно з принципами СЦснування суспСЦльства як органСЦзму.
Спокусою СФ вважати себе Богом, але це грСЦх. ЖурналСЦст, який заявляСФ, що вСЦн абсолютно незалежний нСЦ вСЦд кого СЦ, як ВсевишнСЦй, споглядаСФ за грСЦшними та пише про них, - такий журналСЦст впадаСФ у великий грСЦх. Бо вСЦн бреше! Бо заявляСФ про те, чого реально бути не може.
НезалежнСЦсть - рСЦч вСЦдносна. Треба чСЦтко казати вСЦд чого чи вСЦд кого ти незалежний, але справедливо буде, коли ти скажеш, а вСЦд чого чи вСЦд кого ти залишився або став залежним. Будучи незалежним вСЦд А, ти потрапляСФш у залежнСЦсть вСЦд Б. Такий закон суспСЦльного буття.
Це треба памятати й враховувати, а не займатися побудовою комунСЦкологСЦчно "неживих" моделей. Бо якщо не враховувати цей звязок, тодСЦ журналСЦстика й комунСЦкацСЦя стаСФ непрогнозованою стихСЦСФю. Природу не обдурити. Вплив все одно буде, тСЦльки вСЦн буде неконтрольованим СЦ безвСЦдповСЦдальним. Це не СФ закликом до жорсткого контролю за СЦнформацСЦСФю й до цензури. НСЦ в якому разСЦ. Це СФ закликом до вСЦдповСЦдальностСЦ журналСЦста за своСФ слово.
Процес спСЦлкування не варто усСЦкати; штучно можна журналСЦста як комунСЦкатора обмежити й дозволити чинити йому тСЦльки так СЦ тСЦльки на певних етапах процесу комунСЦкацСЦi. Але це означаСФ пСЦти проти людськоi природи журналСЦста. Як себе поведе журналСЦст на рСЦзних етапах спСЦлкування - залежить вСЦд його виховання й культури. Його поведСЦнка - це, до речСЦ, його свобода совСЦстСЦ й свобода вибору.
Тут ми пСЦдходимо до того моменту, коли треба чСЦтко визначитися:
(1) або ми розглядаСФмо журналСЦста як професСЦонала й включаСФмо у поняття професСЦоналСЦзму всю гаму почуттСЦв журналСЦста, усСЦ його соцСЦально-полСЦтичнСЦ характеристики;
(2) або ми все-таки вСЦдокремлюСФмо професСЦоналСЦзм вСЦд суто особистСЦсних характеристик, вСЦд соцСЦально-психологСЦчного, соцСЦально-полСЦтичного й культурологСЦчного забезпечення журналСЦста як людини.
ЗвернСЦмо увагу на ще одну думку ОлексСЦя МустафСЦна. Його запитали: чи може журналСЦст бути полСЦтиком. Може, скСЦльки завгодно, вСЦдповСЦв О. МустафСЦн, але при цьому вСЦн перестаСФ бути журналСЦстом.
ЖурналСЦст причетний до полСЦтики. Його завдання - давати факти, що стосуються полСЦтичного життя в краiнСЦ, навСЦть пропонувати полСЦтичнСЦ рСЦшення, але не приймати iх. МСЦсСЦя журналСЦстики полягаСФ у створеннСЦ СЦнформацСЦйного поля та СЦнформацСЦйного забезпечення для прийняття рСЦшень. Але рСЦшення приймають ф