Англо-германські суперечності напередодні першої світової війни
Информация - История
Другие материалы по предмету История
1889 рр. загальна торгівля Німеччини збільшилася на 1400%, тоді як англійська збільшилася на 25%. Якщо порівняти цифри по деяких важливих регіонах, то за цей же період в Трансваале оборот німецької торгівлі виріс на 300%, англійською - на 125%, в Канаді німці виграли 300%, англійці втратили 11%, в Австралії англійці втратили 20%, німці - виграли 400% (5, стр.6). Успіху германців сприяло і той факт, що в Германії рівень споживання, як і рівень життя широких верств населення, був достатньо низький, що примушувало німецьких підприємців шукати ринки збуту своїх товарів за кордоном.
Роль різних держав у війні
Німеччина як нова колоніальна імперія повинна була мати сильний флот для відстоювання своїх інтересів в світі. Неможливість досягнення яких-небудь значних результатів в світовій політиці без допомоги флоту стала очевидній після дипломатичної поразки Німеччині в залагоджуванні Марокканської кризи 1905 року і вимушеного компромісу з Англією в бурському питанні. Так виникла одна з найхворобливіших суперечностей із старою колоніальною імперією - Англією.
Впродовж сторіч Англія неподільно панувала на морі. Це зявилося слідством того, що Англія - острів, тому їй було набагато вигідно містити флот, чим сухопутну армію. Німеччина ж, навпаки, була континентальною країною, і основну роль повинна була б грати сухопутна армія. Але з появою Німецької колоніальної імперії, загальна думка, що "морську могутність означає світове панування" (4,с.581) вимагало наявність сильного військово-морського флоту для захисту своїх володінь.
Окрім тієї ваговитості, яку флот повинен був дати Німеччині, флот був необхідний для деблокады німецьких портів при доставці до Німеччини залізняку і продовольства у разі війни. Як було відмічено вищим, разом із зростанням промисловості, відбувалося нарощування військових мязів Німеччини. В результаті перед Німеччиною зявилася мета поколивати монопольне положення Англії на морі. З 1908 по 1912 р. в Германії закладалося щорічно 4 лінійних корабля, замість 2 в попередні роки (6, с.131).
Англійський уряд розумів, що військово-морський флот Німеччини змусить Англію не тільки зважати на німецькі інтереси в колоніальному питанні, але і створить загрозу морським комунікаціям Британської імперії у разі війни. Це була серйозна небезпека, оскільки Англія, також як і Німеччина, залежала від постачань продовольства і сировини з колоній. Усвідомлюючи це, Англія втягнулася в гонку військово-морських озброєнь, яка продовжувалася аж до початку першої світової війни. Розробка якісно нових військових кораблів - "дредноутів" лише підсилила конфронтацію між двома державами, оскільки старі види кораблів, в кількості яких Англія мала традиційну перевагу, переставали грати істотну роль. Так, в 1908 р. Англія мала 8 дредноутів, а Німеччина - 7. Співвідношення ж броненосців старого типу було таким: 51 - у Англії і 24 - у Німеччини (6, стор. 131).
В результаті Германію підсилила свій флот щодо англійського, і співвідношення військово-морських сил почали наближатися до паритетного. Це не тільки не ослабило, але і навпаки, підсилило гонку озброєнь, що не сприяло нормалізації міжнародних відносин. Неабиякою мірою в нагнітанні обстановки був винен німецький уряд, який різко відкинув на Гаагській мирній конференції пропозицію ангийских представників про обмеження морських озброєнь. Щоб утримати першість, адміралтейство Англії удалося до принципу " два нові англійські кораблі на один німецький ", але не дивлячись на це на початок першої світової війни Англії вдалося зберегти лише невелике превосхоство свого флоту над німецьким.
Неможливість рішучої переваги у військовій силі штовхала Англію і Німеччину на пошук союзників в передбачуваній війні, причому обидві держави добилися приблизно рівних успіхів. Для Англії таким союзником стала Франція. У основі їх зближення лежала спільність їх інтересів: і Англія, і Франція були старими колоніальними державами, що захищають свої володіння в різних частинах світу; крім того, і Франція, і Англія побоювалися посилення військової потужності Німеччини - для Англії був небезпечний німецький флот, а для Франції, що мала загальну межу з Німеччиною, була небезпечна її сухопутна армія. Франція до того ж мала територіальні претензії до Німеччини - для її економіки втрата багатої рудої Лотарінгиі була важким ударом. Але зважаючи на явну перевагу німецької армії над французькою, уряд Франції був також украй зацікавлений в союзі з Англією і Росією.
Росія була важливим союзником для Англії і Франції, оскільки англійцям було відомо, що в плани німецького військового командування не входить війна на два фронти, яка загрожувала б стати затяжною.
Зі свого боку, Німеччина створила Потрійний союз - воєннополітичний союз Німеччини, Австро-Венгрии і Італії. Італія і Австро-Венгрия мали серйозні територіальні претензії один до одного, які не могли бути дозволені, що і привело згодом до відходу Італії до Антанти. Країни Антанти зуміли до війни вирішити всі спірні питання між країнами згоди шляхом взаємних поступок, що робило Антанту міцнішою організацією, ніж Потрійний союз. Таким чином, в увязненні союзів Англія досягла успіху більше, ніж Німеччина - сумарна потужність держав Антанти перевершувала потужність країн Потрійного союзу, що дозволяло Англії сподіватися на перемогу в майбутній війні у випадку, якщо вона прийме довгостроковий характер. Німеччина ж могла розраховувати на перемогу тільки у разі швидкоплинно