Проблема самосвідомості особистості
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
?му, образи, відрази, гніву. Якщо б спогад про це збереглося в памяті, то людина був би приречений на муки,якщо б він не міг захищатися проти них з допомогою механізмів психологічного захисту.
Занадто жорстка структура Я-концепції спочатку здається силою характеру, а на перевірку часто стає джерелом болісних неузгодженості, які можуть довести до хвороби.
З іншого боку, занадто слабка Я-концепція робить нас безхарактерними і непридатними для тривалих і напружених зусиль по досягненню поставленої мети. Люди можуть відрізнятися один від одного також тим, як вони реагують на неузгодженість між Я-концепцією і реальним поведінкою.
Ті, хто зовсім не здатні його витримати, дуже чутливі до нього, здаються людьми сильними, а на перевірку життя ламає їх швидко. Їх жорстка структура не може гнутися і змінюватися під впливом обставин, і в силу нетерпимості до неузгодженості вона ламається;особистість переживає кризу, іноді незворотний.
У разі комплексу неповноцінності, де порушений процес звірення між Я-концепцней і реальним поведінкою, ця Я-концепція настільки перекручена і деформована, що досягнення узгодження неможливо.Коли ми говоримо про низьку самооцінку особистості, то під цим маємо на увазі те, що неузгодженість настільки сильно, що людина втратила будь-яку можливість досягти згоди із самим собою.
Хоча поняття Я передбачає внутрішню єдність і тотожність особи, фактично індивід має безліч різних образів Я.
Образ Я - одна з найважливіших для особистості соціальних установок.Всі люди відчувають потребу в позитивному образ Я: негативне ставлення до себе, неприйняття власного "Я", які б не були його витоки і причини, завжди переживаються хворобливо. Образ Я асоціюється з такими специфічними почуттями, як гордість або приниження.
Питання про істинність образу Я правомірний тільки щодо когнітивних його компонентів. Знання людиною самого себе не може бути ні вичерпним, ні вільним від оціночних характеристик і протиріч.
2.5 Самооцінка як одне з центральних утворень особистості - види самооцінки
Якщо перед людиною постають складні проблеми відносин між людьми, повязаних з ними власних переживань, йому потрібно зрозуміти внутрішні механізми виникнення цих відносин.А це можливо зробити, тільки зрозумівши всю складність і тонкість психічного світу людини.
Психологічне обличчя людини дуже різноманітний і визначається як природженими властивостями, так і придбаними в процесі виховання, навчання, оволодіння матеріальною і духовною культурою суспільства.Через індивідуальність розкриваються: своєрідність особистості, її здатності, краща сфера діяльності.
Наше вміння розбиратися в своєму складному психічному світі допоможе нам легше вирішувати важкі життєві проблеми, вступати в спілкування з людьми.Будь-яка людина, знаючи про своїх позитивних і негативних властивостях, може використовувати плюси і мінуси нівелювати, прогнозувати і регулювати свою поведінку, а також більш свідомо проаналізувати поведінку та психологічні властивості іншої людини,
У індивідуальності особистості виділяються базові властивості - її самооцінка, темперамент, характер, здібності людини.Саме базові властивості, які представляють сплав її вроджених і набутих у процесі виховання та соціалізації рис, формують певний стиль поведінки і діяльності особистості.
Що ж являє собою самооцінка? Самооцінка - це моральна оцінка своїх власних вчинків, моральних якостей, убеждейій, мотивів; один із проявів морального самосвідомості і совісті особистості.Здатність до самооцінки формується в людині в процесі її соціалізації, в міру свідомого засвоєння їм тих моральних прішщпов, які виробляються суспільством, і виявлення свого особистого ставлення до власних вчинків на основі оцінок, що даються цим вчинків оточуючими.Тому в аюге самооцінки людина судить про моральне значення своєї діяльності не просто від свого імені, а як би з боку, від імені інших людей, від імені групи, до якої він належить і субєктивно відносить себе. У моралі самооцінка і оцінка з боку інших нерозривно повязані між собою.Можна сказати так: самооцінка є оцінки інших, прийняті особистістю як масштабу власної поведінки, або, кажучи по-іншому, власна оцінка особистості, яку вона вважає необхідною звести в загальний масштаб.
Завдяки здатності до самооцінки людина знаходить можливість значною мірою самостійно спрямовувати і контролювати свої дії і навіть виховувати себе. Відомих автор книг з психології ТА Ритченко призводить таке визначення самооцінки;На основі самопізнання у людини виробляється певний емоційно-ціннісне ставлення до себе, яке виражається в самооцінці.Самооцінка припускає оцінку своїх здібностей, психологічних якостей і вчинків, своїх життєвих цілей і можливостей їх досягнення, а також свого місця серед інших людей .Життя доводить, що правильна самооцінка, заснована на почутті згоди з собою, має в основному неусвідомлений характер. Обставини, які супроводжують наше життя, насправді визначаються фундаментальними переконаннями людини про себе.
Самооцінка може бути заниженою, завищеною і адекватної (нормальної). У однаковій ситуації люди з різною самооцінкою будуть вести себе зовсім по-різному, зроблять різні дії, тим самим по-різному будуть впливати на розвиток подій.
На основі завищеною самооцінки у людини виник