Проблема самосвідомості особистості
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
?й принципово важливий теоретичний постулат А. Н. Леонтьева.
Інший настільки ж важливий постулат - це звернене А. Н. Леонтьевим положення С.Л. Рубінштейна про зовнішн, що діє через внутрішні умови. А. Н. Леонтьев думає: якщо субєкт життя зауважте, не індивід!) має "самостійну силою реакції", іншими словами активністю, те тоді справедливо: "внутрішнє (субєкт) діє через зовнішнє й цим саме себе змінює".
Отже, розвиток особистості зявляється перед нами як процес взаємодій безлічі діяльностей, які вступають між собою в ієрархічні відносини. Особистість виступає як сукупність ієрархічних відносин діяльностей. Їхня особливість полягає, по вираженню А. Н. Леонтьева, в "звязаності" від станів організму. "Ці ієрархії діяльностей породжуються їхнім власним розвитком, вони- те й утворюють ядро особистості,- відзначає автор [ 10,54с. ]. Але виникає питання про психологічну характеристику цієї ієрархії діяльностей.
Для психологічного трактування "ієрархій діяльностей" А. Н. Леонтьев використовує поняття "потреба", "мотив", "емоція", "значення" і "зміст". Відзначимо, що сам зміст деятельностного підходу змінює традиційне співвідношення й між цими поняттями й зміст деяких з них.
По суті, потреба замішається мотивом, тому що "до свого першого задоволення потреба "не знає" свого предмета" ... і тому він "повинен бути виявлений. Тільки в результаті такого виявлення потреба здобуває свою предметність, а сприйманий (, щопредставляється, мислимий) предмет - свою спонукальну й напрямну діяльність, тобто стає мотивом". Іншими словами, у процесі взаємодії субєкта із предметами і явищами навколишнього середовища йому відкривається їхнє обєктивне значення. Значення являє собою узагальнення дійсності й "належить насамперед миру обєктивно-історичних явищ". Таким чином, ієрархія діяльностей на наших очах перетворюється в ієрархію мотивів. Але мотиви, як відомо, бувають різні. Які мотиви має на увазі А. Н. Леонтьев?
Для зясування цього він звертається до аналізу категорії емоцій. У рамках деятельностного підходу емоції не підкоряють собі діяльність, а є її результатом і "механізмом" її руху. Особливість емоцій, уточнює А. Н. Леонтьев, полягає в тому, що вони відбивають відносини між мотивами (потребами) і успіхом або можливістю успішної реалізації, що відповідає їм діяльності субєкта. "Вони (емоції) виникають слідом за актуалізацією мотиву й до раціональної оцінки субєктом своєї діяльності" (виділене нами - В. А.). Таким чином, емоція породжує й задає склад переживання людиною ситуації реалізації- нереалізації мотиву діяльності. Раціональна оцінка, іде за цим переживанням, надає йому певний зміст і завершує процес усвідомлення мотиву, зіставлення й збігу його з метою діяльності. Саме особистісний зміст виражає відношення субєкта до усвідомлюваних їх обєктивним явищам.
Таким чином, місце просте мотиву займає так званий мотив- ціль, поняття, що вводиться А. Н. Леонтьевим як структурний елемент майбутнього каркаса особистості.
Отже, існують мотиви - стимули, тобто, що спонукують, часом гостро емоційні, але позбавлені смыслообразующей функції, і смислообразующие мотиви або мотиви- мети, що теж спонукують діяльність, але при цьому, що надають їй особистісний зміст. Ієрархія цих мотивів складають мотиваційну сферу особистості, центральну в структурі особистості А. Н. Леонтьева, оскільки ієрархія діяльностей здійснюється за допомогою адекватної їй ієрархії смислообразующих мотивів. На його думку "структура особистості являє собою відносно стійку конфігурацію "головних, усередині себе ієрархизованних, мотиваційних ліній. Внутрішні відносини головних мотиваційних ліній ... утворюють як би загальний "психологічний" профіль особистості".
Усе це дозволяє А. Н. Леонтьеву виділити три основні параметри особистості:
широта звязків людину з миром (за допомогою його діяльностей);
ступінь ієрархизованних цих звязків, перетворені в ієрархію смислообразующих мотивів (мотивів-цілей);
загальна структура цих звязків, точніше мотивів-мет.
Процес становлення особистості по А. Н. Леонтьеву є процес "становлення звязної системи особистісних значень"[ 12,98с. ].
Концепція особистості В. А. Ядова. Цю концепцію скоріше можна віднести до соціально-психологічної, у якій ураховуються й загальнопсихологічні особливості структури особистості й конкретно-соціальні умови, у яких ця особистість формується. В основу концепції автором покладені настановні або диспозиційні механізми регуляції соціальної поведінки особистості, про яких говорилося вище. Це означає, що поведінка особистості регулюється її диспозиційні системою, однак, у кожній конкретній ситуації залежно від її мети провідна роль належить певному рівню диспозицій. Оскільки сама диспозиція (установка) формується при наявності потреби й відповідної їй ситуації, у якій вона може бути реалізована, то ієрархії диспозицій відповідають ієрархія потреб, з одного боку, і ієрархія ситуацій, з іншої.
Що стосується ієрархії потреб, те їх класифікація здійснюється В.А. Ядовым за принципом предметної спрямованості людських потреб як потреб фізичного й соціального існування. Основою класифікації, за словами автора, з одного боку, виступає поділ потреб на біогенні й социогенниє, а з іншого - виділення різних видів социогенних потреб на основі включення особистості в усі більш що розширюютьс