Проблема пСЦзнання у фСЦлософСЦв КиСФво-Могилянськоi академСЦi
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
Проблема пСЦзнання у фСЦлософСЦв КиСФво-Могилянськоi академСЦi
ПСЦзнавальна дСЦяльнСЦсть уявлялась професорам КиСФво-Могилянськоi академСЦi складним процесом, здСЦйснюваним на двох рСЦвнях чуттСФвому й рацСЦональному. Проблема пСЦзнання висвСЦтлювалася ними насамперед у курсах логСЦки та психологСЦi або трактатах про душу. Проте для повного ii зясування необхСЦдно взяти до уваги також iх вчення про загальнСЦ засади буття, про метафСЦзичне пСЦзнання, викладене у курсах метафСЦзики. Важливе значення мають також погляди могилянцСЦв на метод пСЦзнання, проблему унСЦверсалСЦй та розумСЦння СЦстини, якСЦ становлять змСЦст курсСЦв логСЦки.
Загалом фСЦлософСЦю професори КиСФво-Могилянськоi академСЦi розумСЦли як систему дисциплСЦн чи усСЦх наук, покликаних вСЦднайти СЦстину, причини речей, даних людинСЦ Богом, а також; як дослСЦдницю життя СЦ доброчесностСЦ. РЖстину вони, у свою чергу, ототожнювали з вищим буттям, себто з Богом, якого називали також naturою naturans (творящою природою). ПереконанСЦ у рацСЦональностСЦ свСЦту, могилянцСЦ шукали СЦстини на шляху дослСЦдження наслСЦдкСЦв Божоi дСЦяльностСЦ natur-и naturata (створеноi природи). ПСЦд останньою вони розумСЦли насамперед сукупнСЦсть СЦдеальних сутностей унСЦверсалСЦй, що, на iхню думку, у виглядСЦ СЦндивСЦдуальних форм речей репрезентували у свСЦтСЦ вище буття СЦ були закорСЦненСЦ як у речах навколишнього свСЦту, так СЦ в людському розумСЦ. Адже, коли професор Могилянськоi академСЦi дивився на будь-яку рСЦч крСЦзь призму того чи СЦншого поняття, вСЦн намагався виявити це поняття, приховане, на його думку, пСЦд тСЦлесною оболонкою цСЦСФi речСЦ. Отже, вСЦн був переконаний у тому, що в речах наявнСЦ аналоги понять людського розуму. У вирСЦшеннСЦ проблеми унСЦверсалСЦй професори академСЦi тяжСЦли до концептуалСЦзму або помСЦркованого реалСЦзму. РСЦзниця ж мСЦж концептуалСЦзмом СЦ реалСЦзмом полягаСФ у тому, що реалСЦзм передбачаСФ самостСЦйне СЦснування цих аналогСЦв окремо вСЦд речей у Божому розумСЦ, а з точки зору концептуалСЦзму окремим поняттям людського розуму вСЦдповСЦдаСФ лише спСЦльне СЦснування iхнСЦх аналогСЦв у речах. Так, РЖ. ГСЦзель у фСЦлософському курсСЦ, прочитаному ним 16461647 pp., заперечував наявнСЦсть у природСЦ платонСЦвських СЦдей унСЦверсальних природ, що вСЦдокремленСЦ вСЦд одиничних речей СЦ надають цим речам своСФi сутностСЦ. ВСЦн стверджував, що сутнСЦсть неможливо вСЦдокремити вСЦд речСЦ, сутнСЦстю якоi вона СФ 76. Такий же погляд на цю проблему демонструють Й.Кроковський, С.Яворський, С.Калиновський, Ф.Прокопович. УсСЦ вони, переконанСЦ в СЦснуваннСЦ одвСЦчного звязку мСЦж формою речСЦ, що виявляСФться з допомогою понять, СЦ буттям цСЦСФi форми, прагнули, як свого часу й захСЦднСЦ фСЦлософи, зафСЦксувати цей звязок у рамках концептуальних побудов, поСФднавши у такий спосСЦб в однСЦй конструкцСЦi есенцСЦальнСЦ та екзистенцСЦальнСЦ моменти. Водночас у iх лекцСЦйних курсах наявна неоплатонСЦвська СЦдея про походження свСЦту шляхом божественноi еманацСЦi, а це передбачало СЦснування унСЦверсалСЦй окремо вСЦд речей принаймнСЦ до створення Богом свСЦту. Так, РЖ. ГСЦзель говорив про СЦдеальне буття, про наявну у Божому розумСЦ СФдину загальну природу, що в процесСЦ творення свСЦту поступово, з допомогою вСЦдповСЦдних форм переходить до стану множинностСЦ. Ф.Прокопович стверджував, що до створення свСЦту Бог СЦснував яко всесовершеннейший разум СЦ до того, як во времени из ничего единого стало произведение всех вещейтАж онние твари в его уме, яко в архетипе, т.е. первообразном, непрестанно обретались п. У МетафСЦзицСЦ Г.Кониського висловлювалася думка, що всемогутнСЦсть Бога спричиняСФ те, що сутностСЦ речей СЦснують у часСЦ в природСЦ речей, а обСФктивно в думцСЦ, очевидно, в божественнСЦй як зачатСЦ архетипи виведених у часСЦ речей 79. Цей неоплатонСЦвський елемент у вченнСЦ професорСЦв КиСФво-Могилянськоi академСЦi про унСЦверсали вСЦдСЦбСФться, як ми побачимо в подальшому, на iх теорСЦi пСЦзнання, а також засвСЦдчить спадкоСФмний звязок у фСЦлософських орСЦСФнтацСЦях професорСЦв КиСФво-Могилянськоi академСЦi та iхнСЦх попередникСЦв в УкраiнСЦ.
Як вже зазначалося, пСЦзнавальна дСЦяльнСЦсть, метою якоi було здобуття СЦстини, мислилася вченими академСЦi як складний процес, здСЦйснюваний у два етапи чуттСФвого й рацСЦонального пСЦзнання. Важливим джерелом пСЦзнання вони, на вСЦдмСЦну вСЦд своiх вСЦтчизняних попередникСЦв, вважали чуттСФвий досвСЦд.
БСЦльшСЦсть викладачСЦв КиСФво-Могилянськоi академСЦi, чиi курси фСЦлософСЦi читалися протягом XVII ст., описували процес пСЦзнання вСЦдповСЦдно до поширеноi у схоластицСЦ теорСЦi образСЦв (species). Так, на думку РЖ. ГСЦзеля, речСЦ зовнСЦшнього свСЦту, дСЦючи на органи чуття людини, посилають iм чуттСФвСЦ образи. ОстаннСЦ, потрапляючи на якийсь з органСЦв чуття, вСЦдтискаються на ньому СЦ стають закарбованими образами (species impressae). ЗакарбованСЦ образи, дСЦючи на вСЦдповСЦдний орган чуття, викликають вСЦдчуття, внаслСЦдок чого цСЦ закарбованСЦ образи стають вже вСЦдображеними (species ехpressae). А цСЦ вСЦдображенСЦ образи, що мСЦстять певну СЦнформацСЦю про якусь рСЦч, стають, у свою чергу, обСФктом дСЦяльностСЦ внутрСЦшнього чуття.
У структурСЦ внутрСЦшнього чуття, виходячи з рСЦзних функцСЦй, яке воно виконуСФ, РЖ. ГСЦзель виокремлював пять пСЦдвидСЦв. ВСЦн подСЦляв його на загальне чуття (sensus communis), фантазСЦю, память, оцСЦнювальну спроможнСЦсть (aestimativa) СЦ розмСЦрковувальну здатнСЦсть (cogita-tiva) 80.
Загальне чуття РЖ. ГСЦзель визначав як внутрСЦшнСФ чуття, з допомогою якого одухотворена СЦстота диференцСЦюСФ вСЦдчуття СЦ формуСФ уявлення про обСФкти зовнСЦшнСЦх чуттСЦв. До останнСЦх зараховувалися зСЦр, слух, нюх, смак СЦ дотик. ПСЦд фантазСЦСФю, або здатнСЦстю уяви (imagina-tiva), роз
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение