Проблема пСЦзнання у фСЦлософСЦв КиСФво-Могилянськоi академСЦi
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
умСЦлося внутрСЦшнСФ чуття, завдяки якому жива СЦстота на основСЦ сприйнятих ранСЦше образСЦв створюСФ для себе СЦншСЦ рСЦзноманСЦтнСЦ образи, оцСЦнювальна здатнСЦсть уможливлюСФ використання сприйнятих образСЦв з метою осягнення СЦнших речей. Память вСЦдтворюСФ минулСЦ подСЦi. Щодо розмСЦрковувальноi здатностСЦ, то вона властива лише людинСЦ й являСФ собою внутрСЦшнСФ чуття, що дСЦСФ разом з СЦнтелектом.
З дСЦяльнСЦстю внутрСЦшнього чуття РЖ. ГСЦзель повязуСФ наступний етап пСЦзнання зовнСЦшнього свСЦту. ВСЦдображенСЦ обСФкти зовнСЦшнього чуття, що СФ формальним вСЦдображенням речей, дСЦючи на внутрСЦшнСФ чуття, утворюють закарбованСЦ образи цього чуття, якСЦ називаються також СЦнтенцСЦональними. ОстаннСЦ, завдяки дСЦяльностСЦ внутрСЦшнього чуття, насамперед фантазСЦi, утворюють вСЦдображенСЦ образи, що через складну одночасну взаСФмодСЦю з активним СЦнтелектом сприяють виверженню цим СЦнтелектом досконалСЦших СЦ простих, так званих СЦнтелСЦгСЦбельних, себто умоглядних образСЦв (СЦнтелект професори академСЦi згСЦдно з традицСЦСФю середньовСЦчноi фСЦлософСЦi подСЦляли на активний СЦ пасивний). ДалСЦ цСЦ СЦнтелСЦгСЦбельнСЦ образи, вважаСФ ГСЦзель, сприймаються пасивним СЦнтелектом СЦ слугують пСЦзнанню сущого, як такого, найзагальнСЦшоi основи, що абстрагуСФться вСЦд сущого матерСЦального й духовного, створеного й нествореного, загального й одиничного, природного й надприродного, субстанцСЦi й акциденцСЦi.
Згодом переважно тСЦ вченСЦ КиСФво-Могилянськоi академСЦi, якСЦ читали своi фСЦлософськСЦ курси у XVIII ст., заперечували концепцСЦю образСЦв (species) СЦ вСЦдхиляли пояснення механСЦзму вСЦдчуттСЦв за допомогою СЦмпресивних та експресивних образСЦв. Так, Г.Кониський вважав, що вСЦдчуття виникають в органах внаслСЦдок модифСЦкацСЦi анСЦмальних духСЦв, яка настаСФ або в результатСЦ безпосередньоi дСЦi обСФктСЦв, як у випадку дотику й смаку, або спричинюСФться субстанцСЦональними потоками, що спрямовуються вСЦд обСФкта до органа, як у випадку нюху, або ж з допомогою модифСЦкованого обСФктом середовища, як у випадку зору через свСЦтло, а слуху через рухоме повСЦтря. Ця концепцСЦя мала на метСЦ усунення зайвих промСЦжних ланок мСЦж обСФктом СЦ субСФктом сприйняття СЦ насамперед СЦмпресивних образСЦв.
Знову ж таки Г.Щербацький, який читав свСЦй курс фСЦлософСЦi 1751 p., спираючись на вчення Декарта, усував традицСЦйне розрСЦзнення розуму СЦ душСЦ, а також вСЦдповСЦдний розподСЦл пСЦзнання на чуттСФве й розумове. ЧуттСФве пСЦзнання вСЦн пСЦдпорядковував мисленню. Мислення, казав вСЦн, позаяк воно мислить без тСЦлесних образСЦв, називаСФться СЦнтелектом, оскСЦльки воно волСЦСФ, СЦменуСФться волею, коли сприймаСФ через образи або уявлення, вважаСФться фантазСЦСФю, оскСЦльки пригадуСФ в разСЦ душевних рухСЦв або слСЦдСЦв, утворених у мозку, СЦ називаСФться памяттю. ПодСЦбним чином мислення бачить за допомогою очей, чуСФ вухами, вСЦдчуваСФ запах носом, смак язиком, торкаСФться руками, ногами СЦ т. СЦн. Якщо ж, отже, воно з допомогою внутрСЦшнього чуття дещо про себе довСЦдуСФться, коли, примСЦром, розмСЦрковуСФ СЦ певним чином розумСЦСФ щодо себе, що воно СФ, розмСЦрковуСФ, вСЦдчуваСФ радСЦсть, бСЦль тощо, такий спосСЦб сприйняття визначаСФться як свСЦдомСЦсть 84.
Загалом чуттСФвому пСЦзнанню могилянцСЦ надавали важливого значення. Воно, на iхню думку, даючи СЦнформацСЦю про зовнСЦшнСЦй свСЦт, створювало засади для дСЦяльностСЦ мислення. А мислення в процесСЦ обробки даних чуттСФвого сприймання як виокремлюСФ СЦндивСЦдуальнСЦ форми речей так званСЦ оцейностСЦ (haecceitates), що фСЦксують унСЦкальнСЦсть, неповторнСЦсть тСЦСФi чи СЦншоi речСЦ, так СЦ завдяки абстрагуванню того загального, що мСЦститься у чуттСФвих образах, створюСФ передумови для вичленовування тих форм, якСЦ СФ вмСЦстом смисловоi визначеностСЦ речей, щойностей (quidditates), рСЦзного рСЦвня СЦдей унСЦверсалСЦй, прообразСЦв речей, якСЦ були запрограмованСЦ у Божому розумСЦ. ВирСЦшення проблеми пСЦзнання буття ГСЦзель повязував з чуттСФвим пСЦзнанням ще й тому, що виверження активним СЦнтелектом умоосяжних СЦнтелСЦгСЦбельних образСЦв узалежнював вСЦд накопичування фантазСЦСФю уявних образСЦв (phantasmata) 85.
Проте, незважаючи на це, вСЦн застерСЦгав, що фантазСЦя маСФ дотичнСЦсть до утворення СЦнтелСЦгСЦбельних образСЦв лише як органСЦзуюче начало, а пасивний СЦнтелект, отримавши вСЦд активного СЦнтелСЦгСЦбельнСЦ образи з допомогою дискурсу, добуваСФ з себе самого своi власнСЦ, абстрактнСЦшСЦ образи. ЦСЦ застереження випливали з концептуалСЦстичного трактування ГСЦзелем проблеми унСЦверсалСЦй. Адже будь-який представник концептуалСЦзму був переконаний, що в СЦнтелектСЦ людини зосереджено цСЦлий ряд, як вони РЖ казали, речей, щодо яких людина не може утворити повязаних з чуттСФвим пСЦзнанням уявних образСЦв, себто якСЦ неприступнСЦ для чуттСФвого пСЦзнання. ПСЦд рСЦччю тодСЦ розумСЦлася не тСЦльки матерСЦальна рСЦч, а й будь-яка СЦдеальна сутнСЦсть. До такого типу речей зараховувалися загальнСЦ поняття роди, види, а також сукупностСЦ СЦдеальних сутностей (щойностей), якими СФ природа, Бог, ангели, одне слово, весь той умоосяжний свСЦт, що уявлявся фСЦлософовСЦ такого напряму СЦстинним буттям СЦ що, на його думку, мСЦг пСЦзнаватися лише з допомогою чистого мислення.
ПСЦзнання цього СЦстинного буття, яке вСЦн уважав вищою метою фСЦлософСЦi, а також пСЦзнання сутностей речей матерСЦального свСЦту СЦнтелект повинен був здобути вСЦд себе самого, позаяк вони були його вмСЦстом, знаходилися у ньому, а онтологСЦчнСЦ аналоги цих понять мСЦстилися у речах довколишнього свСЦту. Виходячи з цього, ГСЦзель стверджував, що СЦнтелект лише в тому сенсСЦ СФ чистою дошкою, на якСЦй ще нСЦчого не написано, що вСЦн ще не визначився стосовно обСФкта свого пСЦзнання з допомогою СЦнтелСЦгСЦбельних образСЦв. У проце
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение