Проблема пСЦзнання у фСЦлософСЦв КиСФво-Могилянськоi академСЦi
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?СЦ пСЦзнання прСЦоритетного значення вСЦн надавав не дСЦi зовнСЦшнСЦх обСФктСЦв, а самовизначеностСЦ СЦнтелекту щодо цих обСФктСЦв.
У фСЦлософських курсах професорСЦв КиСФво-Могилянськоi академСЦi обСФкт, з одного боку, виступаСФ як перешкода, що зупиняСФ спрямовану назовнСЦ пСЦзнавальну потенцСЦю СЦ зосереджуСФ на собСЦ ii дСЦю. З СЦншого ж боку, для вибору цього обСФкта необхСЦдна активнСЦсть, дСЦСФвСЦсть СЦнтелекту. На думку С.Яворського, СЦнтелект повинен заволодСЦти обСФктом подСЦбно до того, як рука бере якусь рСЦч. А Прокопович стверджував, що лише ту рСЦч можна вважати обСФктом пСЦзнання, на яку спрямованСЦ пСЦзнавальнСЦ зусилля СЦнтелекту 86. Отже, самовизначенСЦсть СЦнтелекту вСЦдСЦграСФ провСЦдну роль у процесСЦ пСЦзнання свСЦту. Якщо ми звернемося до фСЦлософського курсу Г.Щербацького, то побачимо, що вСЦн також визнавав необхСЦднСЦсть чуттСФвих даних для пСЦзнання багатьох, за його словами, речей фСЦзичних, моральних чи полСЦтичних. Проте вСЦн, як СЦ Декарт 87, не надавав особливоi ваги свСЦдченням вСЦдчуттСЦв, повязуючи з ними радше виникнення помилок. У звязку з цим Г.Щербацький ще з бСЦльшою мСЦрою критичностСЦ, нСЦж РЖ. ГСЦзель, ставиться до поширеноi у схоластицСЦ тези, що в СЦнтелектСЦ немаСФ нСЦчого, чого ранСЦше не було б у вСЦдчуттСЦ. Вважаючи це твердження хибним, Г.Щербацький був переконаний, що у пСЦзнаннСЦ СЦстини треба спиратися на надСЦйнСЦшу основу, нСЦж свСЦдчення вСЦдчуттСЦв. Такою основою СФ природне свСЦтло розуму.
На думку РЖ. ГСЦзеля, досягти ясного й виразного знання природи, а це для ГСЦзеля означало насамперед осягти сутностСЦ речей (Бог вважався неосяжним), людський розум спроможний лише завдяки своiй вСЦдкритостСЦ щодо Бога, звязку, що СЦснуСФ мСЦж розумом окремоi людини СЦ супернатуральним Розумом Богом. Адже останнСЦй, за висловом ГСЦзеля, переповнюСФ СЦнтелект свСЦтлом.
Загалом киiвськСЦ вченСЦ розрСЦзняли розум, який мислить поняттями, повязаними СЦз сприйняттями, СЦ розум споглядальний, або спекулятивний. Перевагу вони надавали останньому, як СЦ були переконанСЦ у перевазСЦ свСЦту умоосяжного над чуттСФвим. Цей спекулятивний розум оперуСФ такими поняттями, що СФ, так би мовити, поняттями про поняття, тобто поняттями, що утворюються внаслСЦдок спрямованостСЦ думки не на предмет, а на саму думку, яка осягаСФ цей предмет.
Отже, спекулятивний розум уявлявся саморефлектуючим мисленням. Так, Ф.Прокопович стверджував, що в нас самих особенная некоторая сила и могущество есть, духовные вещи, которые никакому чувству не подлежат познавати, наипаче, что всего удивительнее, то же самое познание обратным ума действием представляти. Ця рефлексСЦя самого ума всеглубочайшее о себе самом и действии своем упражнение знаменует, однако же толь нам оно достоверно и известно есть, что ежели бы кто о том похотел сомнитися и требовать доводовтАж вместо довода прочувственнейшего сам и бытия его будет довольный аргумент 90. Спекулятивний розум пСЦзнаСФ метафСЦзичнСЦ СЦстини, дискурсивний, або розмисел, логСЦчнСЦ СЦстини. ПСЦд логСЦчною СЦстиннСЦстю могилянцСЦ розумСЦли вСЦдповСЦднСЦсть логСЦчних операцСЦй обСФктам, свСЦту речей, природСЦ, тим онтологСЦчним аналогам понять людського розуму, що становлять сутностСЦ речей. ПСЦд метафСЦзичною СЦстиннСЦстю вони розумСЦли вСЦдповСЦднСЦсть не пСЦзнання обСФктовСЦ, а обСФкта буття пСЦзнанню. Тут йшлося про СЦстиннСЦсть буття залежно вСЦд того, вСЦдповСЦдаСФ чи не вСЦдповСЦдаСФ воно божественним поняттям й СЦдеям. МетафСЦзична СЦстиннСЦстьтАж це вСЦдповСЦднСЦсть речСЦ своСФму зразковСЦ, тобто божественнСЦй СЦдеi 91, стверджував Г.Кониський.
Як уже зазначалося, процес осягнення СЦстини в академСЦчних фСЦлософських курсах мислився здСЦйснюваним на двох рСЦвнях на рСЦвнСЦ чуттСФвого пСЦзнання СЦ на рСЦвнСЦ розкриття СЦстини з допомогою Божого осяяння. Без останнього неможливим СФ передусСЦм метафСЦзичне пСЦзнання.
Важливого значення могилянцСЦ надавали методовСЦ пСЦзнання. ПСЦд методом вони розумСЦли спосСЦб знайдення невСЦдомого через вСЦдоме. Таким способом дослСЦдження, що застосовуСФться усСЦма СЦншими науками, органом, СЦнструментом вони загалом вважали логСЦку, в якСЦй найбСЦльша увага придСЦлялася силогСЦстичному дедуктивному виводу. Адже iхнСФ розумСЦння методу грунтувалося на арСЦстотелСЦвському вченнСЦ. КрСЦм цього, як методи дослСЦдження СЦ як способи викладу матерСЦалу професори КиСФво-Могилянськоi академСЦi використовували аналСЦз СЦ синтез. Метод або прийом, стверджував Стефан Калиновський, буваСФ подвСЦйнимтАж перший прийом вСЦд принципСЦв (a principiis), а другий до принципСЦв (ad principia). Перший це такий, коли ми дослСЦджуСФмо якусь рСЦч, починаючи вСЦд принципСЦв. Цього методу дотримувався ФСЦлософ (АрСЦстотель. Авт.) у спекулятивних науках, тобто в фСЦзицСЦ, СЦ вСЦн називаСФться синтетичним, або конструктивним, позаяк веде вСЦд елементСЦв, вСЦд окремих частин до цСЦлого. Другий метод аналСЦтичний, або деструктивний, при його застосуваннСЦ йдуть вСЦд цСЦлого до частини або вСЦд наслСЦдку до причини. Цей метод ФСЦлософ застосовуСФ в ЕтицСЦ, щоб дСЦйти до сутСЦ. ВСЦн вживаСФться в практичних науках п. Про цСЦ ж методи йдеться СЦ в Г.Кониського, коли вСЦн розмСЦрковуСФ про послСЦдовнСЦсть СЦ порядок, у яких повинен викладатися матерСЦал у науцСЦ. Синтетичним порядком, який узгоджуСФться з природним, говорив вСЦн, вСЦдзначаються споглядальнСЦ науки, про що свСЦдчить, наприклад, фСЦзика й математика, бо у фСЦзицСЦ починають вСЦд першооснов, у математицСЦ вСЦд точки й лСЦнСЦi. Активним же або практичним наукам бСЦльше вСЦдповСЦдаСФ аналСЦз.
Що стосуСФться Ф.Прокоповича, то вСЦн найвище оцСЦнював математичнСЦ методи, якСЦ у його час щораз бСЦльше проникали у природознавство. УсСЦ цСЦ метод
- задачи по бухгалтерскому учету с решениями
- раiет проушин
- пути укрепления финансового состояния
- гибкая сила
- об аксиомах планиметрии