Проблема громадянськоi свободи у полСЦтико-правовСЦй теорСЦi Вольтера
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?жави СЦ законСЦв, заснованих на суспСЦльнСЦй власностСЦ. [1]
2. Шлях становлення Вольтера-фСЦлософа
Народився в ПарижСЦ в сСЦмi нотарСЦуса. Його батько наполягав на тому, щоб вСЦн вивчав закони в ГаазСЦ, проте Вольтер чинив опСЦр цьому, маючи намСЦр присвятити себе лСЦтературнСЦй дСЦяльностСЦ. Його полемСЦчна натура не могла залишатися непомСЦченою СЦ хоча сприяла його входженню у вищСЦ прошарки суспСЦльства як придворний лСЦтератор, але не допомогла Вольтеру уникнути проблем зСЦткнення СЦз законом. У 1717 р. за вСЦльнодумнСЦ вСЦршСЦ був помСЦщений до БастСЦлСЦi. ПСЦсля вторинного вироку був висланий з ФранцСЦi.
З 1726 1729 рр. жив в ЛондонСЦ. Повернувшись на батькСЦвщину в 1733 р., опублСЦкував "ФСЦлософськСЦ листи", в яких викривав феодальнСЦ порядки, що панували у ФранцСЦi, релСЦгСЦйну нетерпимСЦсть СЦ мракобСЦсся. Прагнучи використовувати неабиякий талант Вольтера на користь монархСЦi, королСЦвський двСЦр намагався залучити його в круг свого впливу. В результатСЦ Вольтер був призначений королСЦвським СЦсторСЦографом (1745 р.), в 1746 р. вСЦн був вибраний у Французьку академСЦю СЦ був призначений "кавалером, що допускаСФться в королСЦвську опочивальню", але вже через 2 роки був вигнаний з Версаля за свою зарозумСЦлСЦсть.
У 1750 1753 рр. Вольтер на запрошення прусського "освСЦченого" монарха ФрСЦдрСЦха II жив в ПруссСЦi. Покинувши ii, оселився в ШвейцарСЦi СЦ зайнявся лСЦтература полСЦтичною дСЦяльнСЦстю, став активно спСЦвробСЦтничати з енциклопедистами, виступати проти Руссо СЦ атеiстСЦв СЦ перетворив свСЦй замок Ферне на притулок для передовоi СЦнтелСЦгенцСЦi, не припиняючи при цьому лСЦтературноi дСЦяльностСЦ. У своiх публСЦкацСЦях вСЦн рСЦзко виступав проти клерикалСЦзму СЦ феодальних порядкСЦв. У католицькСЦй ЦерквСЦ бачив опору феодального деспотизму, називав ii "гСЦдрою фанатизму", викривав пороки католицького духСЦвництва, мужньо захищав жертви церковноi реакцСЦi.
У 60-СЦ рр. поряд з освСЦченою монархСЦСФю Вольтер висував СЦдеал республСЦки як найбСЦльш розумноi форми державного пристрою. Вплив Вольтера на розвиток суспСЦльно полСЦтичнСЦй думцСЦ було величезним. Його почитали як некоронованого короля РДвропи. ТермСЦн "вольтерСЦанець" став прозивним. Вольтер користувався великою популярнСЦстю в РосСЦi. Проте Катерина II, що протягом ряду рокСЦв переписувалася з фСЦлософом, пСЦсля Французькоi революцСЦi видала указ, що забороняв видання його тез та СЦдей. Проте прогресивнСЦ круги росСЦйського суспСЦльства зберегли вСЦрнСЦсть своiм симпатСЦям до Вольтера, який в своiй творчостСЦ не раз звертався до СЦсторичного досвСЦду РосСЦi. [2]
У 1746 р. вСЦн був вибраний почесним членом РосСЦйськоi АкадемСЦi наук. У 1778 р., незадовго до своСФi смертСЦ, вСЦн був трСЦумфально прийнятий в ПарижСЦ, де присутнСЦй в "КомедСЦ Франсез" на постановцСЦ своСФi трагедСЦi "РЖрина".
3. ФСЦлософсько-правове вчення Вольтера про "громадянську свободу" та "освСЦчений абсолютизм"
СвСЦтогляд Вольтера остаточно склався в АнглСЦi, де вСЦн декСЦлька рокСЦв провСЦв у вигнаннСЦ. ВСЦн не залишив пСЦсля себе спецСЦальних полСЦтико-юридичних праць, подСЦбно тим, що створили до нього, наприклад, Р. Гроцкий, Т. Гоббс, Дж. Локк або його сучасники Ш. Монтеськье СЦ Ж. Ж. Руссо. Погляди на полСЦтику, держава, право СЦ закон вкрапленСЦ в самСЦ рСЦзнСЦ твори письменника, СФ сусСЦдами в них з мСЦркуваннями на СЦншСЦ теми. Гостро критичний настрСЦй, осмСЦяння СЦ заперечення соцСЦальних, юридичних СЦ СЦдеологСЦчних засад тодСЦшнього феодального суспСЦльства яскраво вСЦдрСЦзняСФ цСЦ вольтерСЦвськСЦ погляди.
РЖнша виразна вСЦдмСЦннСЦсть пронизливий iх дух свободи, гуманСЦзму, терпимостСЦ. Вольтер енергСЦйно виступав проти католицькоi церкви, проти злочинСЦв духСЦвництва, мракобСЦсся СЦ фанатизму. ВСЦн смСЦливо СЦ наполегливо вимагав вСЦдмСЦни несправедливих вирокСЦв винесених церковними судами, добиваючись реабСЦлСЦтацСЦi безневинно засуджених жертв церковного бузувСЦрства.
Вольтер розглядав католицьку церкву як головне гальмо всякого прогресу. ВСЦн викрив СЦ висмСЦював догмати церкви, жалюгСЦдну схоластику, яку духСЦвництво пСЦдносило народовСЦ.
У своСФму вСЦдношеннСЦ до католицькоi церкви Вольтер був непримиренний. Кожне слово його було пройняте бойовим духом. У боротьбСЦ з католицькою церквою вСЦн висунув гасло "Роздавите тварюку", закликаючи всСЦх битися з "чудовиськом", яке терзаСФ ФранцСЦю. Католицьке духСЦвництво для Вольтера це "фанатики СЦ шарлатани, якСЦ дуже святСЦ, щоб працювати". РелСЦгСЦя, з точки зору Вольтера, - це грандСЦозний обман з корисливими цСЦлями, СЦ християнство не становить винятку. Вольтер характеризуСФ католицтво як "мережу найвульгарнСЦших обманСЦв, вигаданих спритними людьми". Вольтер викриваСФ в своiх творах забобони, якими наповнена БСЦблСЦя. Його мова стаСФ уiдливою СЦ виконаною сарказму, гнСЦву СЦ ненавистСЦ, коли вСЦн говорить про католицьку церкву СЦ католицьку релСЦгСЦю. Вольтер вважав, що всСЦ лиха СЦснуючого суспСЦльства походять вСЦд вСЦдсутностСЦ освСЦти, вСЦд неуцтва, яке пСЦдтримуСФться церквою. ВСЦн закликав до боротьби за науку СЦ прогрес, сподСЦваючись, що "союз королСЦв СЦ фСЦлософСЦв" розчистить ТСрунт для розвитку людського суспСЦльства. Треба, проте, знати СЦ памятати, що, вСЦдносячись украй вороже до католицькоi церкви, до католицизму, мужньо бючись з ними, Вольтер зовсСЦм не вСЦдкидаСФ релСЦгСЦю СЦ релСЦгСЦйнСЦсть як такСЦ. Крилатими сталСЦ його слова: "Якби Бога не СЦснувало, його слСЦд було б вигадати". Не дивлячись на антиклерикальний настрСЦй, вСЦн все ж враховував значення релСЦгСЦi як засоби утримання мас в покорСЦ СЦ вважав за необхСЦдне створення особливоi рацСЦональноi