Природне й суспСЦльне в людинСЦ
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
Природне й суспСЦльне в людинСЦ
Являючи собою СЦстоту соцСЦальну, людина разом з тим СФ частиною природи. РЖз цього погляду люди - особливий вид Homo sapiens, а отже, людина виявляСФться СЦстотою бСЦологСЦчною.
Як СЦ всякий бСЦологСЦчний вид, Homo sapiens характеризуСФться певною сукупнСЦстю видових ознак. Кожний СЦз цих ознак у рСЦзних представникСЦв виду може змСЦнюватися в досить бСЦльших межах, що саме по собСЦ нормально. Методи статистики дозволяють виявити найбСЦльш СЦмовСЦрнСЦ, широко розповсюдженСЦ значення кожноi видовоi ознаки. На прояв багатьох бСЦологСЦчних параметрСЦв виду можуть впливати й соцСЦальнСЦ процеси. ПримСЦром, середня "нормальна" тривалСЦсть життя людини, за даними сучасноi науки, становить 80-90 рокСЦв, якщо вСЦн не страждаСФ спадкоСФмними захворюваннями й не стане жертвою зовнСЦшнСЦх стосовно його органСЦзму причин смертСЦ, таких, як СЦнфекцСЦйнСЦ хвороби або хвороби, викликанСЦ ненормальним станом навколишнього середовища, нещаснСЦ випадки й т.п. Така бСЦологСЦчна константа виду, що, однак, змСЦнюСФться пСЦд впливом соцСЦальних закономСЦрностей. У результатСЦ реальна (на вСЦдмСЦну вСЦд "нормальноi") середня тривалСЦсть життя зросла з 20-22 рокСЦв у стародавностСЦ до приблизно 30 рокСЦв в XVIII столСЦттСЦ, 56 рокСЦв у ЗахСЦднСЦй РДвропСЦ до початку XX столСЦття й 75-77 рокСЦв - у найбСЦльш розвинених краiнах на результатСЦ XX столСЦття.
БСЦологСЦчно обумовлена тривалСЦсть дитинства, дСЦСФвий вСЦк СЦ вСЦк старостСЦ людини; заданий вСЦк, у якому жСЦнки можуть родити дСЦтей (у середньому 15-49 рокСЦв); визначаСФться спСЦввСЦдношення народжень одноi дитини, близнюкСЦв, трСЦСФнь СЦ т.д. БСЦологСЦчно запрограмована послСЦдовнСЦсть таких процесСЦв у розвитку людського органСЦзму, як здатностСЦ засвоювати рСЦзнСЦ види iжСЦ, освоювати мова в ранньому вСЦцСЦ, поява вторинних полових ознак СЦ багато чого СЦншого. За деяким даними, передаСФться в спадщину, тобто бСЦологСЦчно обумовлена, СЦ обдарованСЦсть рСЦзних людей у рСЦзних видах дСЦяльностСЦ (музика, математика й т.п.).
ПодСЦбно СЦншим бСЦологСЦчним видам, вид Homo sapiens маСФ стСЦйкСЦ варСЦацСЦi (рСЦзновиду), якСЦ позначаються найчастСЦше поняттям раси. Расова диференцСЦацСЦя людей повязана з тим, що групи, що населяють рСЦзнСЦ райони планети, адаптувалися до конкретних особливостей середовища iхнього перебування, СЦ це виразилося в появСЦ специфСЦчних анатомСЦчних, фСЦзСЦологСЦчних СЦ бСЦологСЦчних ознак. Але, ставлячись до СФдиного бСЦологСЦчного виду Homo sapiens, представник будь-якоi раси маСФ такими властивими цьому виду бСЦологСЦчними параметрами, якСЦ дозволяють йому з успСЦхом брати участь у кожнСЦй зСЦ сфер життСФдСЦяльностСЦ людського суспСЦльства.
Якщо ж говорити про людську передСЦсторСЦю, то вид Homo sapiens СФ останньою з вСЦдомих сьогоднСЦ щаблСЦв розвитку роду Homo. У минулому нашими попередниками були СЦншСЦ види цього роду (такСЦ, як Homo habilis - людина здатна, але наука не даСФ поки однозначноi генеалогСЦi нашого виду.
БСЦологСЦчно кожний з тих, що жили або живуть нинСЦ людськСЦ СЦндивСЦди СФ унСЦкальними, СФдиними, тому що мають неповторний набСЦр генСЦв, одержуваних iм вСЦд батькСЦв (виключення становлять одно яйцевСЦ близнюки, що успадковують СЦдентичний генотип). Ця неповторнСЦсть пСЦдсилюСФться в результатСЦ взаСФмодСЦi соцСЦальних СЦ бСЦологСЦчних факторСЦв у процесСЦ СЦндивСЦдуального розвитку людини, тому що кожний СЦндивСЦд маСФ унСЦкальний життСФвий досвСЦд (навСЦть однояйцевСЦ близнюки в мСЦру дорослСЦшання стають у чомусь вСЦдмСЦнними друг вСЦд друга).
УнСЦкальнСЦсть кожноi людини - факт першорядноi фСЦлолофсько-свСЦтоглядноi важливостСЦ. Визнання нескСЦнченного рСЦзноманСЦття роду людського, а отже, СЦ нескСЦнченноi розмаiтостСЦ здатностей СЦ дарувань, якими можуть володСЦти люди, СФ один з основних принципСЦв гуманСЦзму.
ЗалученнСЦ вСЦдразу у два мири - у мир суспСЦльства й у мир органСЦчноi природи людина породжуСФ чимало проблем, що як стосуються актуального СЦснування людей, так СЦ повязаних з поясненням самоi природи людини. РЖз числа останнСЦх розглянемо двСЦ, якСЦ можна вважати ключовими.
НагадаСФмо, що Аристотель називав людину "полСЦтичною твариною", пСЦдкреслюючи тим самим наявнСЦсть у чоловСЦк двох основ: тварини (бСЦологСЦчного) СЦ полСЦтичного (соцСЦального). Проблема ж полягаСФ в тСЦм, яке СЦз цих початкСЦв СФ домСЦнуючим, визначальним у формуваннСЦ здатностей, почуттСЦв, поводження, дСЦй людини СЦ яким образом здСЦйснюСФться взаСФмозвязок бСЦологСЦчного й соцСЦального в людинСЦ.
Суть СЦншоi проблеми полягаСФ в наступному: визнаючи, що кожна людина унСЦкальна, своСФрСЦдний, неповторний, у практичному життСЦ ми, однак, групуСФмо людей по рСЦзних ознаках, з яких однСЦ (скажемо, пСЦдлога, вСЦк) визначаються бСЦологСЦчно, СЦншСЦ - соцСЦально, а деякСЦ - взаСФмодСЦСФю бСЦологСЦчного й соцСЦального. ВиникаСФ питання, яке ж значення в життСЦ суспСЦльства мають бСЦологСЦчно обумовленСЦ розходження мСЦж людьми й групами людей?
Учасниками дискусСЦй навколо цих проблем, що мають багатовСЦкову СЦсторСЦю, СФ не тСЦльки фСЦлософи, але й представники спецСЦальних наук про людину, а також суспСЦльнСЦ дСЦячСЦ. СвСЦтоглядна значимСЦсть таких дискусСЦй очевидна. Адже в ходСЦ iх не тСЦльки висуваються, зазнають критики й переосмислюються теоретичнСЦ концепцСЦi, але й виробляються новСЦ лСЦнСЦi практичноi дСЦi, що сприяють удосконалюванню взаСФмин мСЦж людьми.
Пояснимо це на конкретному прикладСЦ. СьогоднСЦ всякий, хто виступаСФ з тезою про бСЦологСЦчну перевагу однСЦСФi раси над СЦншою, буде оцСЦнений суспСЦльною думкою щонайменше як реакцСЦонер, а категоричне неприйняття цСЦСФi тези ми вважаСФмо природним для кожноi розсудливоi людини. А тим часом такий погляд на речСЦ СФ СЦсторичним завоюванням людства, СЦ притСЦм завоюванням порСЦвняно недавнСЦм. Ще в
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение