Природне й суспСЦльне в людинСЦ
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
собистСЦсть", що не пСЦдкоряСФться велСЦнню розуму. На таке тваринне життя, на жаль, протягом всСЦСФi СЦсторСЦi людства була приречена бСЦльшСЦсть трудящих. Доводиться визнати, що й у нашСЦм суспСЦльствСЦ, якщо мати на увазСЦ його сучасний стан, подСЦбнСЦ форми життя одержали широке поширення.
У думках Толстого залучаСФ найвища людянСЦсть, тобто органСЦчна зСФднуванСЦсть думки й почуття неповторноi й нескСЦнченноi в самСЦй собСЦ особистостСЦ з СЦншими людьми й людством у цСЦлому, що СЦ дозволяСФ усвСЦдомити, що сенс життя укладений у самому життСЦ, у ii вСЦчному русСЦ як становленнСЦ самоi людини.
Думка про неминучСЦсть бСЦологСЦчноi смертСЦ людини, що проходить червоною ниткою через всю творчСЦсть Л. Н. Толстого, нерозривно звязана в нього СЦз твердженням морального, духовного безсмертя людини. Смерть страшна для тих, хто "не бачить, як безглузда й погибельна його особисте самотнСФ життя, СЦ хто думаСФ, що вСЦн не вмре... Я вмру так само, як СЦ все... але моСФ життя й смерть будуть мати сенс СЦ для мене й для всСЦх".
Моральний сенс життя Л. Н. Толстой поширюСФ й на смерть, СЦ тому для нього "людина вмерла, але його вСЦдношення до миру продовжуСФ дСЦяти на людей, навСЦть не так, як при життСЦ, а у величезне число раз сильнСЦше, СЦ дСЦя це в мСЦру розумностСЦ збСЦльшуСФться й росте, як все живе, нСЦколи не припиняючись СЦ не знаючи перерв". Живучи для блага СЦнших, людина, уважаСФ Толстой, "тут, у цьому життСЦ вже вступаСФ в те нове вСЦдношення до миру, для якого немаСФ смертСЦ й установлення якого СФ для всСЦх людей справа цього життя".
На трохи СЦншому розумСЦннСЦ морально-фСЦлософського змСЦсту людського життя робить акцент СЦнший росСЦйський мислитель - В. С. Соловйов. Воно резюмуСФться в нього в тСЦм, як вирСЦшуСФться iм питання про спСЦввСЦдношення особистостСЦ й суспСЦльства, iхнСЦх СЦнтересСЦв СЦ цСЦлей. На думку Соловйова, "не можна по сутСЦ протиставляти особистСЦсть СЦ суспСЦльство, не можна запитувати, що СЦз цих двох СФ мета й що тСЦльки засСЦб". Затверджуючи нескСЦнченнСЦсть людськоi особистостСЦ як аксСЦома моральноi фСЦлософСЦi, вСЦн протестуСФ як проти СЦндивСЦдуалСЦзму, так СЦ проти таких прихильникСЦв колективСЦзму, якСЦ, "бачачи в життСЦ людства тСЦльки суспСЦльнСЦ маси, визнають особистСЦсть за незначний СЦ минущий елемент суспСЦльства, що не маСФ нСЦяких власних прав СЦ з яким можна не вважатися в СЦмя так званого спСЦльного СЦнтересу". Очевидно, що В. С. Соловйов виступаСФ тут з позицСЦй морально-етичного гуманСЦзму, критикуючи всякСЦ форми мнимого колективСЦзму й затверджуючи моральний змСЦст людського життя як процес удосконалювання ii соцСЦальноi сутностСЦ й духовних пСЦдстав.
ЛСЦтература
1.Франк С. Л. РеальнСЦсть СЦ людина. - К., 1997.
2.Холл К, Линдсей Г. ТеорСЦi особистостСЦ. - К., 1997.
3.Хьепл К., Зиглер Д.. ТеорСЦi особистостСЦ. - К., 1997.4.Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. М., 1994.
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение