Природа СЦ наука у фСЦлософському осмисленнСЦ
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
? зростаючих капСЦталовкладень для пСЦдтримки родючостСЦ земель СЦ очищення водойм, тому що вода в них робиться непридатноi для господарського й побутового використання. Забруднення природного середовища хСЦмСЦчними, фСЦзичними й бСЦологСЦчними агентами й поява у звязку СЦз цим мСЦкробСЦв СЦ сСЦльськогосподарських шкСЦдникСЦв, стСЦйких до лСЦкСЦв СЦ отрути, збСЦльшення кСЦлькостСЦ й видСЦв СЦонСЦзуючих випромСЦнювань приводять, крСЦм усього СЦншого, до посилення мутагенноi дСЦi цих факторСЦв на людей, тобто до патологСЦчноi змСЦни iхньоi спадковостСЦ. Результат - поява великоi кСЦлькостСЦ вроджених порокСЦв розвитку, спадкоСФмних захворювань СЦ зростання генетично обумовленоi схильностСЦ до важких СЦ хронСЦчних хвороб, що пСЦдриваСФ життСФздатнСЦсть людей, веде до iхнього генетичного виродження. По розрахунках учених, пСЦдвищення природного тла радСЦацСЦi всього на 10 рад може привести до появи в кожному новому поколСЦннСЦ 6 млн спадково обтяжених людей. З опублСЦкованих американським НацСЦональним СЦнститутом раку даних про смертнСЦсть вСЦд рСЦзних видСЦв раку треба, що не менш 60% випадкСЦв ракових захворювань СЦз 500 тис. у рСЦк викликаСФться рСЦзними канцерогенними факторами навколишнього середовища.
У результатСЦ дСЦяльностСЦ людини, особливо в останнСЦ десятилСЦття, у дикСЦй природСЦ до теперСЦшнього часу зникли багато видСЦв тварин СЦ рослин. Не менш тривожно й те, що вСЦдбуваСФться неухильне падСЦння чисельностСЦ й скорочення ареалСЦв СЦнших видСЦв.
Отже, останнСЦ десятилСЦття, на якСЦ доводиться розвиток науково-технСЦчноi революцСЦi, принесли людству небувалу прогресивну змСЦну його продуктивних сил, але й настСЦльки ж небувале загострення екологСЦчноi проблеми, що змушуСФ всерйоз задуматися про межСЦ природних ресурсСЦв СЦ можливостях вСЦдбудовних процесСЦв природи протистояти наслСЦдкам людськоi дСЦяльностСЦ. Однак чи викликаСФ з неминучСЦстю сам по собСЦ науково-технСЦчний прогрес СЦ застосування його досягнень руйнування природного середовища, виснаження природних ресурсСЦв СЦ погСЦршення у людського СЦснування? Або ж всСЦ цСЦ негативнСЦ наслСЦдки обумовленСЦ конкретними методами й формами впливу на природу, певними формами використання досягнень науки й технСЦки. ВиникаСФ у звязку СЦз цим СЦ бСЦльше загальний, фундаментальноi важливостСЦ питання: у чому сутнСЦсть екологСЦчноi проблеми СЦ якСЦ реальнСЦ дилеми вона ставить перед людством, якСЦ шляхи ii теоретичного й практичного рСЦшення?
Перспектива рСЦшення екологСЦчноi проблеми, що стаСФ перед людством, вимагаСФ розвитку гармонСЦйних вСЦдносин СЦз природою, що сприяють ii збагаченню, олюдненню, гуманСЦзацСЦi. Ми вже вСЦдзначали, що в перСЦод свого становлення наукове пСЦзнання виходило головним чином з подання про необхСЦднСЦсть "завоювання", "скорення" сил природи. Цей стереотип, що маСФ вСЦкову СЦсторСЦю й ще не переборений сьогоднСЦ, повинен поступово мСЦнятися; вСЦдповСЦдно повинне затверджуватися переконання в тСЦм, що сучасна людина не може ставити себе стосовно природи в положення "завойовника", що не пСЦклуСФться про наслСЦдки своСФi дСЦяльностСЦ.
ЛСЦтература
1. Ахутин А. В. Понятие "природы" в античности и в Новое время. М.: Наука, 1988.
2. Карпинська Р. З, ЛисСФСФв И. К., Огурцов А. П. ФСЦлософСЦя природи. - К., 1995.
3. ЕкологСЦчна проблема й шляхи ii рСЦшення. ФСЦлософськСЦ питання гармонСЦзацСЦi взаСФмодСЦi суспСЦльства й природи. К., 2003.
4. Естетика природи. К., 1994.