Природа СЦ наука у фСЦлософському осмисленнСЦ
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
ини, СЦ людську культуру як органСЦчнСЦ взаСФмозалежнСЦ частини СФдиного, у своiй основСЦ цСЦлСЦсного универсума.
Ще далСЦ цим шляхом зближення людини й природи, гуманСЦтарного СЦ природничо-наукового пСЦшла сучасна бСЦологСЦя, особливо пСЦсля обСФднання СЦдеi природного добору Ч. ДарвСЦна з СЦдеями корпускулярноi генетики й створення сучасноi синтетичноi теорСЦi еволюцСЦi - цього справжнього теоретичного фундаменту бСЦологСЦчноi науки. З розвитком СЦдей цСЦСФi теорСЦi при поясненнСЦ найбСЦльш складних СЦ "таСФмничих" аспектСЦв будови й поводження живих органСЦзмСЦв, зокрема того, що завжди йменувалося iх "доцСЦльнСЦстю", в орбСЦту бСЦологСЦчного, тобто природничо-наукового аналСЦзу й пояснення, були залученСЦ як проблеми телеологСЦi (цСЦльовСЦ процеси), так СЦ проблеми аксСЦологСЦi (проблеми цСЦннСЦсного порядку).
Ще в XIX столСЦттСЦ головне свСЦтоглядне значення теорСЦi природного добору Ч. ДарвСЦна було зовсСЦм справедливо побачене в тСЦм, що вона даСФ можливСЦсть пояснення доцСЦльностСЦ будови й функцСЦонування живих органСЦзмСЦв, на якСЦй завжди спекулювали представники рСЦзних спСЦритуалСЦстичних навчань СЦ рухСЦв. Тим самим вСЦн як би вперше ввСЦв телеологСЦю живого в область компетенцСЦi наукового аналСЦзу й пояснення, СЦ саме ця обставина, на думку багатьох видатних дослСЦдникСЦв XX столСЦття, перетворило бСЦологСЦю в науку.
НарештСЦ, справжнСЦй прорив у сферу аксСЦологСЦi був зроблений бСЦологСЦСФю вже в останню чверть XX столСЦття. Це звязано, по-перше, з бурхливим розвитком етологСЦi - науки про поводження тварин, а також цСЦлого ряду СЦнших дисциплСЦн, що вивчають поводження тварин у природних СЦ лабораторних умовах (приматологСЦя, зоопсихологСЦя й СЦн.), нагромадженням ними величезного спостережливого й експериментального матерСЦалу, що бСЦдуСФ в теоретичному осмисленнСЦ й поясненнСЦ, а по-друге, з побудовою таких пояснень саме на базСЦ основних СЦдей синтетичноi теорСЦi еволюцСЦi. Пробним каменем для теорСЦi природного добору стала проблема альтруiзму, тобто такого поводження тварини (СЦ людини), що мотивована СЦнтересами СЦнших живих органСЦзмСЦв, причому часто на шкоду своiм власним. Класичний приклад - поводження робочоi бджоли, що прагне вжалити ворога, що вторгаСФться у вулик: при цьому сама вона гине. РЖ подСЦбного роду явища надзвичайно широко поширенСЦ в живСЦй природСЦ: акти материнськоi самопожертви (наприклад, у птахСЦв, що рятують своiх пташенят, вСЦдволСЦкаючи на себе увага хижакСЦв, та СЦн.). БСЦльше того, у тваринному свСЦтСЦ досить частСЦ акти, по своСФму героiзмСЦ й моральному змСЦстСЦ не уступають кращим зразкам альтруiстичного поводження в самому прямому й пСЦднесеному змСЦстСЦ цього слова.
Довгий час здавався, що все це суперечить теорСЦi природного добору, особливо коли популярний було ii формулювання в термСЦнах горезвСЦсноi "боротьби за СЦснування". Але от в 1964 роцСЦ англСЦйським дослСЦдником У. ГамСЦльтоном була показана повна сумСЦснСЦсть цих фактСЦв з головними принципами теорСЦi природного добору Ч. ДарвСЦна. ВСЦн строго математично показав, при яких умовах вСЦдбСЦр обовязково буде стимулювати вироблення саме таких форм поводження у свСЦтСЦ живих органСЦзмСЦв. Першим обСФктом застосування цСЦСФi теорСЦi стало пояснення еволюцСЦi соцСЦального поводження в комах, а надалСЦ СЦдеi ГамСЦльтона знайшли пСЦдтвердження при поясненнСЦ суспСЦльного способу життя вищих тварин, у тому числСЦ птахСЦв СЦ ссавцСЦв. ПСЦсля цього протягом двох десятилСЦть одна за СЦншою виникали дисциплСЦни й напрямки дослСЦдження СЦз приставками "бСЦо-" СЦ "еволюцСЦо-": бСЦоетика, бСЦополСЦтика, бСЦоестетика, бСЦогерменевтика, еволюцСЦйна етика й СЦн. НарештСЦ, в 1975 роцСЦ була здСЦйснена перша систематизацСЦя цих досвСЦдСЦв у роботСЦ американського ентомолога Э. УСЦлсона "СоцСЦобСЦологСЦя: новий синтез". Цей термСЦн - "соцСЦобСЦологСЦя" - закрСЦпився й породив у деякСЦ вченСЦ надСЦi пСЦдвести природничо-наукову базу пСЦд пояснення походження й еволюцСЦi всСЦх форм соцСЦальностСЦ, включаючи й людину, людське суспСЦльство й людську культуру з ii миром вищих духовних цСЦнностей (СЦстини, добра, краси).
Подоланню барСФрСЦв мСЦж натуралСЦстами й ученими-гуманСЦтарСЦями служить СЦ наростаючий процес створення загальнонаукових СЦ мСЦждисциплСЦнарних концепцСЦй СЦ напрямкСЦв. Зокрема, кСЦбернетика й теорСЦя СЦнформацСЦi мСЦцно впровадили в побут наукового опису й пояснення процесСЦв функцСЦонування складних систем такСЦ телеологСЦчнСЦ поняття, як цСЦль, цСЦлеспрямованСЦсть, функцСЦя, цСЦннСЦсть, значимСЦсть СЦ багато хто СЦншСЦ. При цьому нСЦкого вже не шокуСФ та обставина, що мова може йти не тСЦльки, властиво, про людськСЦ системи, але й про штучнСЦ автомати, зроблених, як говориться, зСЦ скла й металу, а також про сугубо природнСЦ обСФкти, будь те окремо взятий живий органСЦзм або цСЦле екологСЦчне спСЦвтовариство. ВтСЦм, екологСЦя - це настСЦльки важлива й специфСЦчна область, що про неi варто сказати особливо.
ЕкологСЦчна проблема в сучасному свСЦтСЦ
ЗалежнСЦсть людини вСЦд природи, вСЦд природного середовища перебування СЦснувала на всСЦх етапах людськоi СЦсторСЦi. Вона, однак, не залишалася постСЦйноi, а змСЦнювалася, СЦ досить суперечливим образом.
Удосконалювання одягу, створення що обСЦгрСЦваються й штучно охолоджуваних жител, будСЦвництво дамб, що захищають вСЦд повеней, СЦ сейсмостСЦйких споруджень - все це й багато чого СЦншого дозволяСФ не тСЦльки забезпечити людям бСЦльше стабСЦльнСЦ й бСЦльше комфортнСЦ умови СЦснування, але й освоювати для перебування й для продуктивноi працСЦ всСЦ новСЦ територСЦi ЗемлСЦ, а тепер СЦ ближнього космосу.
Поряд СЦз цими процесами, що послабляють залежнСЦсть людини вСЦд природи, з розвитком продуктивних сил з