Природа СЦ наука у фСЦлософському осмисленнСЦ
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
вязана й СЦнша тенденцСЦя. В орбСЦту людськоi дСЦяльностСЦ утягуСФться неухильно, що розширюСФться спектр, процесСЦв, явищ СЦ речовин природи, якСЦ до того ж використовуються з наростаючою СЦнтенсивнСЦстю, так що людське суспСЦльство втягуСФться в усСЦ бСЦльше тСЦснСЦ й рСЦзноманСЦтнСЦ звязки з миром навколишньоi природи. Винаходячи, скажемо, способи одержання й використання залСЦза СЦ його сплавСЦв, людина рСЦзко збСЦльшуСФ свою могутнСЦсть у взаСФминах СЦз природою. Разом з тим СЦз часом сам розвиток цивСЦлСЦзацСЦi виявляСФться залежним вСЦд наявних на планетСЦ запасСЦв залСЦзних руд, вСЦд iхньоi розвСЦдки й господарського використання.
Або вСЦзьмемо СЦнший приклад. ВугСЦлля й нафта довгий час використовувалися майже винятково як паливно-енергетичний ресурс, попросту говорячи - спалювалися. Однак потСЦм людство навчилося одержувати з вугСЦлля й нафти велику гаму продуктСЦв найрСЦзноманСЦтнСЦшого застосування. Так, сучасна нафтохСЦмСЦя робить порядку 8 тис. видСЦв продуктСЦв рСЦзного призначення.
ПодСЦбного роду приклади можна множити нескСЦнченно, СЦ кожний з них буде розкривати все ту ж тенденцСЦю зростаючоi залежностСЦ людини вСЦд природи. У нашСЦ днСЦ ця залежнСЦсть нерСЦдко виявляСФться вкрай драматичним образом, оскСЦльки масштаби застосування багатьох видСЦв ресурсСЦв, необхСЦдних для господарськоi дСЦяльностСЦ, та й просто для СЦснування людства, приводять до вичерпання iх наявних на планетСЦ запасСЦв. У бСЦльшСЦй або меншСЦй мерСЦ це ставиться до руд чорних СЦ багатьох кольорових металСЦв, до наявним на ЗемлСЦ запасам нафти й вугСЦлля, води й деревини й т.п. ПСЦдрахунки фахСЦвцСЦв говорять про те, що при збереженнСЦ сформованих тенденцСЦй економСЦчного розвитку, повязаних зСЦ швидко зростаючим споживанням цих видСЦв ресурсСЦв, iхнСЦ запаси виявляться вичерпаними через кСЦлька десяткСЦв рокСЦв.
Ми бачимо, таким чином, що не тСЦльки людина залежить вСЦд природи, але й сама навколишньоi людини природа залежить вСЦд масштабСЦв, форм СЦ напрямкСЦв його дСЦяльностСЦ. РЖ ця залежнСЦсть природи вСЦд людини проявляСФться не тСЦльки в СЦнтенсивних, сягаючих граничних значень залученнСЦ в його дСЦяльнСЦсть природних ресурсСЦв, але й у глибокСЦ й нерСЦдко негативних впливах самоi цСЦСФi дСЦяльностСЦ на навколишнСФ середовище.
ВзаСФмодСЦя людини й природи, суспСЦльства й середовища його перебування в результатСЦ бурхливого зростання промислового виробництва в усьому свСЦтСЦ, причому виробництва, що опираСФться на СЦснуючСЦ технологСЦi, досягло граничних, критичних форм СЦ розмСЦрСЦв. На весь зрСЦст устало питання про погрозу самому СЦснуванню людства внаслСЦдок вичерпання природних ресурсСЦв СЦ небезпечного для життя людини забруднення середовища його перебування. Саме цими протирСЦччями у взаСФминах суспСЦльства й природи й визначаСФться СЦстота екологСЦчноi проблеми.
Усе бСЦльш СЦнтенсивно споживаючи природнСЦ ресурси за допомогою колосально зростаючих по своiй моцСЦ технСЦчних засобСЦв, людство в прогресуючСЦй формСЦ полСЦпшувало умови розвитку своСФi цивСЦлСЦзацСЦi й свого росту як бСЦологСЦчного виду. Однак, "завойовуючи" природу, людство значною мСЦрою пСЦдСЦрвало природнСЦ основи власноi життСФдСЦяльностСЦ. ВСЦдомо, наприклад, що за останнСЦ 500 рокСЦв при участСЦ людини бути винищено до 2/3 покриваючу Землю лСЦсСЦв. Але самий потужний удар по бСЦосферСЦ був нанесений наприкСЦнцСЦ XIX столСЦття, СЦ особливо в XX сторСЦччСЦ, коли стало розвиватися СЦндустрСЦальне виробництво.
З одного боку, воно принесло, зрозумСЦло, значнСЦ блага. За останнСЦ 100 рокСЦв людство збСЦльшило в тисячу разСЦв своi енергетичнСЦ ресурси. Загальний обсяг товарСЦв СЦ послуг у розвинених краiнах подвоюСФться тепер кожнСЦ 15 рокСЦв, СЦ спостерСЦгаСФться тенденцСЦя до скорочення цього строку. Однак вСЦдповСЦдно подвоюСФться й кСЦлькСЦсть вСЦдходСЦв господарськоi дСЦяльностСЦ, що засмСЦчують СЦ отруюють атмосферу, водойми, ТСрунт. Сучасне виробництво, взявши вСЦд природи 100 одиниць речовини, використовуСФ 3-4, а 97 одиниць викидаСФ в природу у виглядСЦ отруйних речовин СЦ СЦнших вСЦдходСЦв. Розраховуючи на кожного жителя СЦндустрСЦально розвинених краiн щорСЦчно СЦз природи витягаСФ близько 30 т речовини, з яких лише 1- 1,5% приймаСФ форму споживаного продукту, а СЦнше становлять вСЦдходи, що володСЦють нерСЦдко досить шкСЦдливими властивостями для природи в цСЦлому.
У пСЦдсумку помСЦтно знизилося самоочищення бСЦосфери, що уже не справляСФться зСЦ стороннСЦм вантажем, що викидаСФться в неi людиною (нагромадження вуглекислоти в атмосферСЦ, зросли в багатьох мСЦстах у десятки разСЦв СЦ глобально - на 20% у порСЦвняннСЦ зСЦ станом на початку XX столСЦття). У результатСЦ утворення навколо ЗемлСЦ шару вуглекислого газу, що покриваСФ ii, подСЦбно скляному ковпаку, зявилася погроза несприятливоi змСЦни клСЦмату, при якому наша блакитна планета вже протягом найближчих десятилСЦть може перетворитися у величезну теплицю з можливим катастрофСЦчним ефектом: змСЦною енергетичного балансу й поступовим пСЦдвищенням температури, що приведе до пСЦдняття рСЦвня води в океанах (через танення полярних СЦ дрейфуючих льодСЦв) СЦ затопленню безлСЦчСЦ прибережних земель СЦ мСЦст. Виникла небезпека порушення балансу кисню, руйнування озонового екрана в нижнСЦй стратосферСЦ при польотах надзвукових лСЦтакСЦв, а також внаслСЦдок усякого роду техногенних факторСЦв (руйнування цього екрана на 50% в 10 разСЦв збСЦльшить ультрафСЦолетову радСЦацСЦю, що рСЦзко змСЦнить умови СЦснування тварин СЦ людей). ЗбСЦльшилося забруднення СвСЦтового океану, СЦ воно виявляСФ тенденцСЦю стати глобальним.
Все це в дуже СЦстотному ступенСЦ й досить негативно впливаСФ на стан здоровя людей, на продуктивнСЦсть iхньоi працСЦ й творчу активнСЦсть, вимага