Принцип гласності у цивільно-процесуальному праві
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ворювання, стану здоров'я тощо.
Про закритий судовий розгляд суд постановляє мотивовану ухвалу в нарадчий кімнаті. При розгляді справ у закритому судовому засіданні мають право бути присутні особи, які беруть участь у справі, а у разі необхідності - свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі.
Елементом гласності судового процесу є проголошення рішення суду прилюдно. Одначе чинне процесуальне законодавство передбачає, що рішення проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд проводився у закритому судовому засіданні. Це положення процесуального законодавства, як видно, протирічить ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, у рішенні у справі Престо проти Італії Європейський суд з прав людини відмітив, що публічний характер проваджень у судових органах, про які йдеться у п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, захищає сторони від таємного здійснення правосуддя без публічного, відкритого розгляду; він також є одним із засобів підтримки довіри до судів як вищої, так і нищої інстанції. Забезпечуючи прозорість судочинства, публічність сприяє досягненню мети п. 1 ст. 6, а саме - справедливого судового розгляду, гарантія якого є одним з найголовніших принципів будь-якого демократичного суспільства у цілях Конвенції. Тим часом як всі держави - члени Ради Європи підписалися під цим принципом публічності, їхні законодавчі системи та судова практика відкривають шлях до урізноманітнення меж і способу його втілення як стосовно проведення слухань, так і стосовно проголошення судових рішень. Проте формальний аспект цього питання є другорядним порівняно з метою вимоги публічності, закладеної у п. 1 ст. 6 Конвенції[15,с. 35].
Суд вважає, що в кожному окремому випадку форма оприлюднення судового рішення, на підставі національного права держави-відповідача, визначається залежно від особливостей конкретного провадження і відповідно до завдання та мети пункту 1 статті 6.
У цій справі Касаційний суд постановив своє рішення після проведення відкритого слухання, і, попри те що рішення про відхилення скарги з питань права не було оголошене на відкритому засіданні суду, будь-яка особа могла ознайомитися з цим рішенням або отримати його копію, звернувшись до канцелярії суду. На думку Суду, за таких обставин мета п. 1 ст. б Конвенції, а саме - забезпечити публічний контроль за судовою владою з метою гарантування права на справедливий судовий розгляд, стає, принаймні стосовно касаційних проваджень, не менш досяжною, коли рішення передається на зберігання до канцелярії суду, завдяки чому повний текст судового рішення стає доступним для будь-якої особи, ніж коли на відкритому судовому засіданні зачитується рішення про відхилення скарги або скасування попереднього рішення; інколи це зводиться лише до зачитування резолютивних положень[17,с. 431-432].
Відповідно до принципу гласності особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду відповідної справи. Особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень і ухвал (п. 9 ст. 6 ЦПК України).
Поряд з загальною гласністю може бути обмеженою і гласність сторін. Гласність сторін є обмеженою, якщо сторона не приймає участі у тих чи інших судових процедурах або не має можливості знайомитися з матеріалами справи тощо. Обмежену гласність сторін не можна кваліфікувати як наслідок порушення процесуальних прав. Так, у справі Краксі проти Італії було зазначено, що заявник не може посилатися на те, що у нього не було достатньо часу і засобів для підготовки свого захисту, оскільки розпорядок слухань був погоджений із його ж представниками. Він за власним бажанням не відвідав першого судового засідання у своїй справі та залишив Італію, переїхавши до Тунісу, і тим самим опинився поза межами юрисдикції держави, яка сповідує принцип верховенства права. Отже, він самостійно і з доброї волі вирішив не відвідувати судові засідання. Крім того, захист заявника здійснювався юристами, котрі неодноразово брали участь у коротких слуханнях інших справ, тому у них був відповідний досвід. Суд дійшов висновку про відсутність порушення ст. 6 Конвенції[6,с. №11].
Виходячи з наведеного, допустимі правові обмеження гласності слід відрізняти від її порушення. Так, відповідно до п. З ч. 1 ст. 311 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню, якщо справу розглянуто у відношенні будь-кого з осіб, які беруть учать у справі, не повідомлених про час і місце судового засідання, або якщо суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не були залучені до участі в справі [2,с. 107].
Суттєвим аспектом загальної гласності судочинства є публікація судових рішень та інформації про цивільні справи, що розглянуті судами, а також право на отримання інформації про судові справи, в тому числі право журналістів на отримання такої інформації.
Певне позитивне значення для забезпечення гласності судочинства мало прийняття Закону України Про доступ до судових рішень. З метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню закон