Аналіз стану і використання основних виробничих фондів (на прикладі підприємства ТОВ "Владана" смт. Степанівка Сумського району)
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
Вони формують соціальні умови життя людей на селі, а тому рівень забезпечення ними опосередковано впливає на результати виробничої діяльності. До складу цих фондів відносять фонди житлово-комунального господарства і побутового обслуговування, організацій культури, освіти, охорони здоровя, фізичної культури і соціального забезпечення.
Аграрні підприємства, крім сільськогосподарської, можуть виробляти й інші види продукції, займатися торгівлею, будівництвом, тощо. Тому основні виробничі фонди цих підприємств не є однорідними за їх функціональною роллю. Саме за цією ознакою вказані фонди поділяють на:
- виробничі сільськогосподарського призначення. До них відносять будівлі, споруди, передавальне обладнання, робочі і силові машини та обладнання, вимірювальні і регулюючі прилади, інструменти, транспортні засоби та інші основні засоби. Названі основні виробничі фонди (з метою аналізу забезпечення ними й оцінки ефективності використання ) можуть бути обєднуватися в три групи: фонди рослинництва, тваринництва і загальногосподарського призначення;
- виробничі несільськогосподарського призначення. Вони представлені промислово-виробничими і будівельними фондами, фондами торгівлі і громадського харчування. [8]
Згідно з Положенням ( стандартом ) бухгалтерського обліку 7 ( П(С)БО 7 ) до основних засобів відносять матеріальні активи, які підприємство утримує і використовує з метою одержання певної господарської вигоди, строк корисного використання (експлуатації ) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік ).
Для економічного аналізу і цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікують за такими групами: земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель; будинки, споруди та передавальні пристрої; машини і обладнання, транспортні засоби та інструменти, прилади, інвентар; робоча і продуктивна худоба; багаторічні насадження; інші основні засоби. В складі основних засобів виділяють групу інших необоротних активів, до яких відносять бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, природні ресурси, інвентарну тару, тимчасові споруди, предмети прокату.
Основні засоби відображаються в активі балансу в розділі 1 Необоротні активи за первісною і залишковою вартістю. Слід при цьому брати до уваги, що будь-який обєкт основних засобів визнається активом лише в тому разі, коли існує ймовірність отримання підприємством у майбутньому певної економічної вигоди від його використання і коли вартість такого обєкта може бути достовірно визначена.
Основні виробничі засоби функціонують, плануються й обліковуються в натуральній і вартісній формах. Щоб визначити ступінь участі складових елементів основних засобів у формуванні собівартості продукції, розрахувати обсяг потрібних капіталовкладень на їх придбання, а також ступінь їх придатності і зношеності, обчислити фондоємкість виробництва, грошова оцінка основних засобів здійснюється за первісною, справедливою, переоціненою, залишковою і ліквідаційною вартістю.
Первісна вартість це фактична вартість їх придбання або фактичні витрати на створення даних засобів. До первісної вартості включають ціну придбання основного засобу, витрати на страхування ризиків доставки вказаного засобу, суми непрямих податків у звязку з його придбанням; проте витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються.
Справедлива вартість це така вартість, за якою може бути здійснений обмін активу чи оплата зобовязання в результаті операції між обізнаними, заінтересованими та незалежними сторонами.
Переоцінена вартість вартість основних засобів після їх переоцінки. В процесі такої переоцінки визначається нова ціна основного засобу з урахуванням його фізичного і морального зносу та сучасних способів виробництва, інформаційних процесів, динаміки цін.
При вирішенні питання про доцільність переоцінки основних засобів, відповідно до П(С)БО 7 потрібно враховувати механізм впливу операційного лівереджу ( визначається діленням постійних витрат на змінні витрати ) на прибуток підприємства. Відомо, що при зміні обсягу реалізації продукції у вартісному виразі наявність постійних витрат у сукупних витратах на її виробництво призводить до того, що операційний прибуток при цьому змінюється ще вищими темпами. І чим вищий коефіцієнт операційного лівереджу, тим більша чутливість операційного прибутку до зміни обсягу реалізації продукції, і навпаки. Переоцінка основних засобів у напрямі збільшення їх вартості призводить до зростання постійних витрат, а отже, за однакових умов і до підвищення коефіцієнта операційного лі вереджу.
Тому потрібно брати до уваги ту обставину, що за несприятливої конюнктури ринку ( зменшення обсягу реалізації в натурі чи зниження цін на неї, або сукупна дія цих факторів) зростання постійних витрат може вплинути на зниження операційного прибутку підприємства.
Залишкова вартість вартість основного засобу, одержана як результат від різниці його первісної ( переоціненої ) вартості і суми зносу нарахованої амортизації з початку корисного використання основного засобу.
Ліквідаційна вартість це сума коштів, яку підприємство очікує отримати від реалізації ( ліквідації ) основного засобу після закінчення строку корисного використання за вирахуванням витрат, повязаних з продажем цього засобу.
Під строком корисного використання, розуміють такий очікуваний період часу, протягом яко?/p>