Прагматизм Джона Дьюi
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
Прагматизм Джона Дьюi
Джон Дьюi (1859 - 1952) - найбСЦльш впливовий СЦз всСЦх американських прагматистСЦв.
Для американських фСЦлософСЦв, як, мабуть, СЦ СЦнтелектуалСЦв взагалСЦ, вСЦн був СЦ залишився вищим фСЦлософським авторитетом.
На вСЦдмСЦну вСЦд Джемса, популярнСЦсть СЦ вплив Дьюi нСЦяк не повязанСЦ з його лСЦтературним стилем, тому що вСЦн пише досить безбарвно. Проте, якби будь-якого американського студента, аспСЦранта або викладача попросили б назвати одного фСЦлософа з великоi букви, те, СЦмовСЦрно, чотири чоловСЦки з пяти назвали б Дьюi.
За своСФ довге життя Дьюi проробив серйозну еволюцСЦю. Спочатку вСЦн перебував пСЦд впливом нСЦмецькоi СЦдеалСЦстичноi фСЦлософСЦi. ПотСЦм захопився неокантСЦанством. ПСЦзнСЦше зазнав впливу вСЦд бСЦхевСЦоризму.
Спочатку вСЦн, подСЦбно Джемсу, займався психологСЦСФю, зокрема, психологСЦСФю освСЦти. До кСЦнця столСЦття Дьюi захопився педагогСЦкою й органСЦзував свою школу нового типу, а також розробив нову теорСЦю педагогСЦки, що одержала назва прогресуюче утворення. Його СЦдея полягала в тому, що школа - це не пСЦдготовка до життя, а сама СФ особливою формою життя. Дьюi вважав, що завдання школи не в тСЦм, щоб наповнити мозок дитини якимсь зовнСЦшнСЦм матерСЦалом, вкладеним у ii голову, у свСЦдомСЦсть ззовнСЦ, а скорСЦше, у тСЦм, щоб будити й розвивати власнСЦ задатки, уже наявнСЦ в дитинСЦ.
Дьюi написав ряд книг по педагогСЦцСЦ й по новСЦй школСЦ; деякСЦ з них в 20-х роках були перекладенСЦ на росСЦйську мову й мали бСЦльший успСЦх.
Але потСЦм, коли так звана педологСЦя була в нас засуджена, як якась буржуазна лженаука, СЦдеi Дьюi були не тСЦльки вСЦдставленСЦ, але й пСЦдданСЦ рСЦзкСЦй критицСЦ.
У другСЦй половинСЦ 30-х рокСЦв Дьюi став у нашСЦй краiнСЦ однСЦСФi з найбСЦльш одСЦозних фСЦгур. Справа в тому, що пСЦсля вСЦдомих процесСЦв у МосквСЦ вСЦн прийняв пропозицСЦю очолити комСЦсСЦю з розслСЦдування так званоi антирадянськоi дСЦяльностСЦ Троцького. КомСЦсСЦя виiхала в Мексику, де жив Троцький, СЦ вивчила всСЦ наявнСЦ матерСЦали.
Висновок ii, пСЦдписаний Дьюi, був однозначним: Троцький нСЦ в чому не винний, а посилання на нього, якСЦ робилися на процесах, не що СЦнше, як наклеп. ЗрозумСЦло, як могли поставитися до цьому офСЦцСЦйнСЦ кола Радянського Союзу.
СпецСЦальних робСЦт про Дьюi в нас нема, за винятком книжки Шевкина про його педагогСЦку. У листопадСЦ 1990 р. в РЖнститутСЦ фСЦлософСЦi була захищена кандидатська дисертацСЦя про проблему досвСЦду у фСЦлософСЦi Дьюi.
Дьюi письменник дуже плСЦдний. З-пСЦд його пера вийшло приблизно 30 книг СЦ близько 900 статей. Дьюi - унСЦверсальний фСЦлософ. Його роботи присвяченСЦ не однСЦСФi якоiсь вузькоi або приватноi областСЦ, але охоплюють весь спектр фСЦлософських СЦ соцСЦальних проблем, включаючи етику, естетику, релСЦгСЦю та СЦн.
У РДвропСЦ Дьюi знають мало. Але американськСЦ автори затверджують, що багато СЦдей СФвропейських фСЦлософСЦв, особливо постпозитивистських СЦ постмодернСЦстських, передбаченСЦ в його роботах. А один з учнСЦв СЦ послСЦдовникСЦв Дьюi, ССЦдней Хук, написав навСЦть книжку Прагматизм СЦ трагСЦчний сенс життя, у якСЦй проводить думка про СЦдейне спорСЦднення екзистенцСЦалСЦзму з навчанням Дьюi.
Сучасний американський фСЦлософ Ричард РортСЦ бачить особливу заслугу Дьюi, так само, як СЦ Л. Витгенштейна, у пСЦдривСЦ того, що одержало назву фундаменталСЦзму. ПСЦд фундаменталСЦзмом у сучаснСЦй захСЦднСЦй фСЦлософСЦi мають на увазСЦ характерне для колишньоi фСЦлософСЦi переконання в тСЦм, що всСЦ духовнСЦ, у тому числСЦ й теоретичнСЦ, фСЦлософськСЦ явища, повиннСЦ мати якСЦсь стСЦйкСЦ пСЦдстави, першСЦ початки. Адже ще Аристотель визначав метафСЦзику, або першу фСЦлософСЦю, саме як науку про першСЦ початки буття й пСЦзнання.
З погляду сучасних захСЦдних фСЦлософСЦв, у всякому разСЦ багатьох з них, нСЦяких таких пСЦдстав, або перших початкСЦв, нСЦ, а фСЦлософСЦя в цьому змСЦстСЦ СФ антифундаменталСЦстською. УважаСФться, що Дьюi внСЦс великий вклад у руйнування фундаменталСЦстського забобону.
РЖ справдСЦ, для Дьюi, як СЦ для Джемса, основне поняття фСЦлософСЦi - досвСЦд. При цьому досвСЦд мСЦстить у собСЦ все, що може стати предметом нашоi свСЦдомостСЦ й того або СЦншого нашого впливу. Говорити ж про якусь пСЦдставу досвСЦду просто безглуздо. Джемс зводив досвСЦд до потоку свСЦдомостСЦ. Дьюi цього не робить.
ПояснюСФться це тим, що Джемс, як СЦ ПСЦрс, був у фСЦлософСЦi вСЦдвертим СЦдеалСЦстом. У психологСЦi вСЦн скорСЦше дуалСЦст. Але у фСЦлософСЦi вихСЦдним поняттям для нього був потСЦк свСЦдомостСЦ, нерСЦдко рСЦвнозначний чистому досвСЦду.
ПозицСЦя Дьюi СЦнша. ВСЦн супротивник яких-небудь рСЦзких розмежувань СЦ особливо протирСЦч. ВСЦн керуСФться принципом безперервностСЦ, запозиченим у ПСЦрса. Тому, якби досвСЦд був явищем або потоком свСЦдомостСЦ, то вСЦн неминуче протистояв би тому, що свСЦдомСЦстю не СФ. Дьюi вСЦдмовляСФться вСЦд такого протистояння. Тому досвСЦд як основне поняття фСЦлософСЦi Дьюi охоплюСФ всСЦ, всСЦ фактори людського життя й дСЦяльностСЦ. У Дьюi все СФ досвСЦд СЦ досвСЦд СФ все.
До речСЦ сказати, остання книга сучасного послСЦдовника Дьюi, Джона Мак - Дермотта, називаються Потоки досвСЦду.
Дьюi, таким чином, повСЦдомляСФ себе прихильником емпСЦризму в самому широкому змСЦстСЦ цього слова. Джемс називав свою фСЦлософСЦю радикальним емпСЦризмом у тому розумСЦннСЦ, що досвСЦд для нього СФ унСЦверсальним СЦ мСЦстить у собСЦ почуттСФвий досвСЦд, (спСЦритичний), релСЦгСЦйний СЦ моральний.
Дьюi ще бСЦльше розширюСФ поняття досвСЦду, включаючи в нього художнСЦй, соцСЦальний СЦ культурний.
ДосвСЦд у Дьюi, по сутСЦ справи, охоплюСФ все людське життя, включаючи й взаСФмини людини СЦз природою й самою природою.
Про те, як Дьюi роз