Прагматизм Джона Дьюi
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
? задовольняСФ не звичайнСЦ життСФвСЦ потреби людей, а якСЦсь бСЦльше складнСЦ духовнСЦ потреби. Вони полягають у тому, щоб усвСЦдомити своi вчинки, у звичних дСЦях людей, у тСЦм, щоб краще зрозумСЦти й витлумачити й мир, СЦ самого себе, щоб усвСЦдомити iхнСФ значення.
Очевидно, що слабСЦсть або помилка прагматизму в тСЦм, що вСЦн недооцСЦнюСФ й принижуСФ чисто теоретичну потребу людського духу в самому пСЦзнаннСЦ як такому, незалежно вСЦд його практичного результату, потреба в СЦстинСЦ як чистому знаннСЦ, що маСФ ще й моральну цСЦннСЦсть, у тСЦм, що на РусСЦ зветься правдою.
Видимо, РЖстину в цьому розумСЦннСЦ мав на увазСЦ ПонтСЦй ПСЦлат, задаючи своСФ знамените питання: що СФ СЦстина?
ПопереднСЦй виклад мав справу тСЦльки СЦз самим загальним змСЦстом розумСЦння пСЦзнавальноi дСЦяльностСЦ, або процесу дослСЦдження. Однак Дьюi даСФ набагато бСЦльше детальний його опис.
Насамперед, Дьюi вказуСФ на тСЦ обставини, у яких виникаСФ потреба в пСЦзнаннСЦ або дослСЦдженнСЦ. РЖ тут вСЦн явно згадуСФ ПСЦрса СЦ його СЦдеi на цей рахунок.
ВСЦдповСЦдно до ПСЦрса, мислення приймаСФться за роботу насамперед у випадку виникнення актуального сумнСЦву, що перешкоджаСФ нормальнСЦй дСЦi. ТодСЦ починаСФться пошук способу вСЦдновити вСЦрування або вСЦру, що СФ не що СЦнше, як готовнСЦсть або звичка дСЦяти.
Цю СЦдею ПСЦрса Дьюi сприйняв, але додав iй трохи СЦнший характер. ЗгСЦдно Дьюi, загальна мета пСЦзнання, науки - полСЦпшення, удосконалювання досвСЦду, або, якщо сказати по-СЦншому, те це краще, бСЦльше сприятливе пристосування до сформованих обставин.
Але вираження пристосування до середовища або оточення маСФ занадто загальний характер, так само, як СЦ удосконалювання досвСЦду. У дСЦйсностСЦ обставини, у яких доводиться дСЦяти людинСЦ, це завжди конкретнСЦ обставини, що ставлять перед ним деяку конкретну мету, конкретне завдання, що йому треба буде розвязати.
Це завдання або проблема може бути який завгодно. Важливо тСЦльки, що людина перебуваСФ в такСЦй ситуацСЦi, коли йому необхСЦдно вирСЦшити якусь проблему. Дьюi називаСФ таку ситуацСЦю проблематичноi.
ВСЦн характеризуСФ ii також як невизначену, невирСЦшену, тобто вСЦдповСЦдно до того психСЦчного стану людини, у якому вСЦн у цьому випадку виявився.
ЗрозумСЦло, що така ситуацСЦя СФ гранично загальною. Це може бути утруднення генерала при виборСЦ стратегСЦчного плану, утруднення парубка при виборСЦ собСЦ нареченоi СЦз двох претенденток; це може бути утруднення вченого, що зустрСЦвся з якоюсь важкою теоретичною проблемою й т.д. СЦ т.п.
Характерно для такоi ситуацСЦi саме вСЦдчуття або переживання утруднення перед виниклою проблемою. РЖ, звичайно, спосСЦб рСЦшення проблеми в загальному видСЦ буде носити гранично загальний СЦ формальний характер. У цьому змСЦстСЦ постановка питання в Дьюi досить беззмСЦстовна. Але в деяких конкретних випадках, якСЦ вСЦн маСФ на увазСЦ, вона одержуСФ конкретний змСЦст.
Насамперед, загальний спосСЦб рСЦшення проблеми пристосований до моральних СЦ соцСЦальних ситуацСЦй, звСЦдки Дьюi екстраполюСФ його на всСЦ СЦншСЦ можливСЦ ситуацСЦi.
Отже, яка ж процедура рСЦшення проблематичноi ситуацСЦi? НайбСЦльше систематично вона описана в книзСЦ Як ми мислимо?5. Вона включаСФ 5 етапСЦв:
1.ВСЦдчуття утруднення, неприСФмне й тривожне. Тут насамперед необхСЦдно зясувати його джерело й для самого себе усвСЦдомити проблему, вСЦдповСЦстити на запитання: у чому саме вона складаСФться.
2. Коли труднощСЦ встановленСЦ, проблема сформульована, те невизначена ситуацСЦя перетворюСФться у властиво проблематичну. РЖнодСЦ перший СЦ другий етап зливаються разом. Це буваСФ в тих випадках, коли СЦз самого початку ясно, у чому складаСФться проблема.
Природно, що розумСЦння проблематичноi ситуацСЦi включаСФ як усвСЦдомлення труднощСЦв, так СЦ розумСЦння тСЦСФi мети, до якоi ми прагнемо.
3. На цьому етапСЦ вСЦдбуваСФться висування гСЦпотези, що повинна вирСЦшити проблему, остаточно усунути труднощСЦ, досягти визначеностСЦ.
Цей етап вимагаСФ роботи понятСЦйного мислення, формування - якщо потрСЦбно - певних СЦдей, що мСЦстять наслСЦдки необхСЦдних розумових, що передбачаються, операцСЦй, або дСЦй, спрямованих на рСЦшення проблеми.
4. Четвертий етап складаСФться в критичному розглядСЦ висунутоi гСЦпотези в теоретичному простежуваннСЦ ii наслСЦдкСЦв СЦ iхнСЦй оцСЦнцСЦ.
5. Цей етап складаСФться вже не в чисто теоретичнСЦй перевСЦрцСЦ гСЦпотези, а в ii експериментальнСЦй перевСЦрцСЦ, у зясуваннСЦ того, як вона фактично працюСФ, СЦ що з ii допомогою може бути досягнуто.
ОбертаСФ на себе увага й маСФ особливе значення для Дьюi надзвичайна конкретнСЦсть усього того матерСЦалу, що маСФ мСЦсце на кожному етапСЦ.
Описана процедура перетворення проблематичноi, невизначеноi ситуацСЦi в ситуацСЦю вирСЦшену розглядаСФться Дьюi як функцСЦонування й використання справдСЦ наукового методу дослСЦдження, того методу, якого, на його думку, так бракувало в наш час для рСЦшення соцСЦальних проблем взагалСЦ, моральних особливо.
ЛСЦтература
1. Рассел Б. История западной философии. - К., 2004.
2. Лукач Д. До онтологСЦi суспСЦльного буття. - К., 2002.
3. ФСЦлософський словник / За ред. ак. В.РЖ. Шинарука. - К., 1986.
4. Арказаньян Ц.Г. Культура и цивилизация. М., 1994.