Правознавство

Методическое пособие - Юриспруденция, право, государство

Другие методички по предмету Юриспруденция, право, государство

? постанова направляється державному виконавцю для стягнення штрафу шляхом реалізації майна порушника.

Виконанням постанови по справі про адміністративне правопорушення адміністративне провадження завершується.

 

  1. Органи, посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення

 

Справи про адміністративне правопорушення в межах своєї компетенції мають право розглядати такі органи:

  • адміністративні комісії при районних державних адміністраціях і виконавчих комітетах сільських, селищних, районних у містах, міських рад;
  • виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад;
  • районні (міські) суди (судді);
  • органи внутрішніх справ, органи державних інспекцій та інші органи (посадові особи).

Адміністративні комісії є колегіальними органами, вирішують всі справи про адміністративні правопорушення, за винятком тих, які віднесені до компетенції інших органів, і утворюються відповідними органами місцевого самоврядування у складі голови, заступника голови, відповідального секретаря, а також членів комісії.

Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад уповноважені розглядати справи про порушення громадського порядку, правил торгівлі та інші аналогічні порушення.

Суди (судді) уповноважені розглядати такі справи про адміністративні проступки:

  • Усі справи про проступки, вчинені неповнолітніми особами у віці від 16 до 18 років.
  • Справи про проступки, за вчинення яких законом передбачені адміністративні стягнення у вигляді адміністративного арешту, виправних робіт, конфіскації та оплатного вилучення предметів, які стали знаряддям вчинення або безпосереднім обєктом проступку тощо.

Четверта група органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення це:

  • Органи внутрішніх справ.
  • Органи державного пожежного нагляду.
  • Органи залізничного транспорту.
  • Органи автомобільного та електротранспорту.
  • Органи державної контрольно-ревізійної служби в Україні.
  • Органи державної податкової служби України.
  • Військові комісаріати.
  • Установи державної санітарно-епідеміологічної служби.
  • Органи земельних ресурсів.
  • Органи лісового господарства.
  • Органи виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів тощо.

 

ЛЕКЦІЯ 3. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО (ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА)

 

3.1. Цивільне право як галузь права. Предмет і метод правового регулювання

 

Цивільне право це сукупність встановлених державою правових норм, що регулюють майнові та повязані з ними особисті немайнові відносини.

Предметом правового регулювання цивільного права є майнові та повязані з ними особисті немайнові відносини.

Майнові відносини складають основну сферу регулювання цивільного права. Вони виникають в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ з приводу володіння, користування і розпорядження майном. Характерною їх ознакою є те, що вони матеріальні, обєктивні, основуються на рівності їх учасників, є самостійними вольовими відносинами і їх учасники відокремлені один від одного майново. Вони незалежні і виступають один до одного як сторонні особи. За змістом майнові відносини слід розуміти як знаходження майна у певної особи і перехід цих майнових благ від однієї особи до іншої.

Для особистих немайнових відносин характерні такі ознаки:

  • Вони позбавлені економічного змісту.
  • Предметом особистих немайнових відносин є нематеріальні блага (імя, честь, гідність, авторство, право на життя, охорону здоровя, на сімю, безпечне довкілля, на свободу і особисту недоторканість тощо; для юридичних осіб недоторканість ділової репутації, таємниця кореспонденції, право на найменування, товарний знак тощо).
  • Вони виникають з приводу таких нематеріальних благ, котрі невідємні від особи.

Особисті немайнові відносини, які регулюються цивільним правом, тісно повязані з особою субєкта і їх можна поділити на дві групи:

  • Особисті немайнові права на нематеріальні блага, які породжують можливість одержання грошової винагороди чи іншого матеріального блага. Такими є права на результати інтелектуальної діяльності (авторське право, право на винаходи, промислові зразки, торгівельну марку, комерційне найменування тощо). При цьому самі результати інтелектуальної творчості можуть бути будь-якої матеріальної форми, яка їх перетворює на товар (винахід, опублікований роман тощо).
  • Особисті немайнові права на нематеріальні блага, які не породжують у їх носія права на грошову винагороду чи інше матеріальне благо. До них належать право на честь, гідність, ділову репутацію, право на життя і здоровя, на особисту та сімейну таємницю тощо.

Цивільному праву притаманний диспозитивний метод правового регулювання. Особливість його полягає в тому, що:

  • Норми цивільного права виходять від рівності правового положення сторін, їх не підпорядкованості. Це означає, що жоден із субєктів цивільного права не може визначати з власної ініціативи поведінку іншого субєкта, на відміну від інших галузей публічного права (адміністративного, фінансового тощо).
  • Виникнення цивільно-правових відносин базується на волевиявленні сторін. Тобто, субєкти цивільного права є самостійними і право відношення між ними може виникнути тільки в тому разі, якщо між ними є домовленість (договір) про це.
  • Цивільне право надає учасникам правовідно