Правознавство

Методическое пособие - Юриспруденция, право, государство

Другие методички по предмету Юриспруденция, право, государство

?рм і при наявності юридичних фактів подій або вчинків (дій). Вчинки, як вольові юридичні факти, поділяються на правомірні та неправомірні (правопорушення або делікти).

Основними ознаками адміністративним правовідносин є:

  • вони виникають на основі адміністративно-правових норм;
  • характеризуються наявністю сторін субєктів адміністративного права;
  • за змістом включають в себе адміністративні права владного характеру і юридичні обовязки;
  • є видом суспільних відносин державних органів, фізичних або юридичних осіб, організацій тощо;
  • здійснення субєктивних прав або додержання юридичних обовязків у правовідносинах контролюється і забезпечується державою.

Адміністративне законодавство це система нормативних актів, що регулюють суспільні відносини у сфері державного управління.

До системи адміністративного законодавства входять:

  • Конституція України.
  • Закони, що регулюють питання державного управління та кодекси.
  • Укази та розпорядження Президента України.
  • Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України.
  • Міжнародні договори та угоди.
  • Акти центральних органів державної виконавчої влади України та АРК: міністерств, державних комітетів, Головних управлінь.
  • Акти місцевих державних адміністрацій.
  • Рішення рад та виконавчих органів місцевого самоврядування.

 

  1. Державне управління. Субєкти адміністративного права

 

Управління це організуюча, ціленаправлена діяльність людей для досягнення поставлених цілей та завдань.

Управління носить соціальний характер і є однією з умов розвитку людського суспільства. Субєктами управління виступають люди, їх обєднання та суспільство в цілому. Соціальне управління ділиться на державне і громадське.

Державне управління це виконавчо-розпорядча діяльність органів державного управління , що охоплює всі сторони життя суспільства. В якості безпосередніх обєктів виступають всі галузі господарського, соціально-культурного, адміністративного будівництва.

Державному управлінню властиві такі риси:

  • діяльність з реалізації завдань і функцій держави;
  • воно здійснюється спеціально створеними для цього державними органами й посадовими особами;
  • останні діють за дорученням держави, від її імені і мають державно-владні повноваження;
  • форми та методи роботи управлінських органів регламентуються правом.

Діяльність виконавчо-розпорядчих органів являється ціленаправленою і активною, здійснюється безперервно і оперативно, наповнена організаційним змістом, постійно вдосконалюється. Виконавчо-розпорядчі органи виробляють програми управління (управлінські рішення), реалізують їх, направляють, організують і контролюють діяльність підпорядкованих обєктів, забезпечують їх взаємодію.

Виконавчо-розпорядча діяльність характеризується юридично-владними, розпорядчими аспектами. Це адміністративна діяльність, що виражається в повному підпорядкуванні обєкта управління його субєкту.

Держава наділяє субєктів управління певним обємом повноважень, можливістю прийняття і реалізації нормативних та індивідуальних актів, які містять в собі обовязкові приписи; здійснення контролю і перевірки виконання; надає цим субєктам право застосовувати адміністративний примус. В звязку з цим управлінські відносини є владно-організаційними, субординацій ними, розпорядчими.

Одна з важливих особливостей виконавчо-розпорядчої діяльності полягає в тому, що вона завжди підзаконна. Закони визначають її направленість, засоби досягнення поставлених цілей, компетенцію органів управління, форми та методи їх роботи. Субєкти управління застосовують норми законодавчих актів до конкретних обставин, що виникають в управлінні. Їх реалізація здійснюється через правотворчу діяльність, тобто видання обовязкових правил поведінки, що деталізують, конкретизують вимоги відповідного закону.

Принципами державного управління є:

  • Законність.
  • Участь громадян в управлінні.
  • Творчий, науковий підхід до прийняття управлінських рішень.
  • Гласність, врахування громадської думки.
  • Колегіальність та одноособовість.

Таким чином, державне управління (у вузькому розумінні) це підзаконна виконавчо-розпорядча діяльність органів державної виконавчої влади, спрямована на практичне виконання законів у процесі повсякденного й безпосереднього керівництва господарським, соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом.

Субєктами адміністративного права є:

  • Органи державного управління.
  • Державні службовці.
  • Громадські організації.
  • Трудові колективи.
  • Фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства).

Усі вони наділені конкретним обємом прав і обовязків у сфері державного управління.

Орган державного управління це частина державного апарату, що має певну структуру, компетенцію (включаючи адміністративно-владні повноваження), штат службовців, яка створена державою для безперервного та безпосереднього здійснення виконавчої та розпорядчої діяльності.

В залежності від територіальних меж діяльності органи управління діляться на:

1. Вищі органи державного управління, виконавчо-розпорядча діяльність яких поширюється на всю територію України (Кабінет Міністрів України).

2. Центральні органи державного управління, які здійснюють управління підпорядкованими г?/p>