Аналіз діяльності банку ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"
Курсовой проект - Банковское дело
Другие курсовые по предмету Банковское дело
?б у Райффайзен Банку Аваль станом на 1 жовтня 2007 р. склала 15,427 млрд. гривень. Таким чином, загальна динаміка приросту залучених від населення коштів Райффайзен Банку Аваль на сьогодні далеко попереду своїх основних конкурентів.
Сьогодні банк пропонує своїм клієнтам рахунки до запитання, депозитні рахунки (з виплатою відсотків наприкінці терміну; термінові із щомісячною виплатою відсотків; накопичувальні з можливістю поповнення і додатком відсотків до основної суми депозиту), а також пенсійні рахунки для одержання пенсій.
Внески приймаються на 3, 6 і 12 місяців, залежно від виду внеску. Ставки по усіх видах внесків не змінюються протягом усього терміну дії депозитного договору. Умови залучення депозитів наведено в додатку К.
Розділ 3. Розміщення ресурсів в активи банку та управління ними
3.1 Управління кредитним портфелем банку
Аналіз активів банку являє собою оцінку ефективності скоординованого управління банківським балансом.
Зміни в структурі активних операцій можна проаналізувати за допомогою вертикального і горизонтального аналізу (див. рис.3.1.).
Рис.3.1. Характеристики вертикального аналізу балансу
На основі горизонтальної оцінки активних операцій банку аналізуються зміни в динаміці через порівняння даних за різні періоди. Зіставлення даних дає змогу виявити відхилення в абсолютній сумі і у відсотках за:
основними робочими активами;
неробочими активами;
витратами на власні потреби;
іммобілізованими активами і коштами.
Наведені угруповання активів банку дають можливість дати характеристику якісного складу активів банку.
Вертикальний і горизонтальний аналіз активних операцій дає змогу виявити зміни у розподілі агрегованих статей балансу як у динаміці, так і у внутрішній структурі активних операцій балансу банку і визначити, за рахунок яких операцій зросла (зменшилася) прибутковість (збитковість), виявити зміни (збереження пріоритетів у банківській діяльності).
Після аналізу динаміки загальних активів проводиться горизонтальний аналіз окремих статей активу балансу.
Наступним етапом аналізу є структурний аналіз активів банку.
Для дослідження структури розміщення банківських ресурсів застосовується метод групувань.
За строками розміщення банківських ресурсів рахунки активу балансу комерційного банку поділяються на: поточні; строкові; квазістрокові.
Для визначення відхилень за статтями балансу, що впливають на стійкість банку, проводиться групування статей активу балансу за спадним ступенем ліквідності активів.
Статті активу балансу поділяються на пять основних груп (рис.3.2.)
Рис.3.2. Склад основних груп активів балансу
Аналізуючи активи за ступенем ліквідності, необхідно виділити частку кожної групи активів за цією ознакою в загальних активах банку. При цьому особливу увагу звертають на питому вагу абсолютно ліквідних активів у загальних та робочих активах. Цей показник має відповідати встановленому НБУ нормативу, але занадто високе його значення може призвести до зниження дохідності банку та свідчить про неефективне використання банківських ресурсів. Питома вага абсолютно ліквідних активів у робочих активах має бути в межах 2025 %.
Залежно від рівня ризику всі активи банку поділяються на пять груп:
I група 0 %;
II група 10 %;
III група 20 %;
IV група 50 %;
V група 100 %.
Аналіз структури активних операцій поділяється на якісний і кількісний.
На основі якісного розподілу активів і використання методу порівняння визначаються пропорції між рахунками балансу і виявляються тенденції, їх зміни та простежується, якою мірою ці зміни і відхилення вплинули на ліквідність і прибутковість операцій банку.
Кредитний портфель це сукупність усіх позичок, наданих банком для одержання доходів. Обсяг кредитного портфеля оцінюється за балансовою вартістю всіх кредитів банку, у тому числі прострочених, пролонгованих, сумнівних. У структурі банківського балансу кредитний портфель розглядається як єдине ціле та складник активів банку, який характеризується показниками дохідності та відповідним рівнем ризику.
Дохідність і ризик основні параметри управління кредитним портфелем банку. За співвідношенням цих показників визначається ефективність кредитної діяльності банку.
Головна мета процесу управління кредитним портфелем банку полягає в забезпеченні максимальної дохідності за певного рівня ризику. Рівень дохідності кредитного портфеля залежить від структури й обсягу портфеля, а також від рівня відсоткових ставок за кредитами. На формування структури кредитного портфеля банку суттєво впливає специфіка сектору ринку, який обслуговується цим банком. Для спеціалізованих банків структура кредитного портфеля концентрується в певних галузях економіки. Для іпотечних банків характерним є довгострокове кредитування. У структурі кредитного портфеля ощадних банків переважають споживчі кредити та позики фізичним особам.
Обсяг і структура кредитного портфеля банку визначаються такими чинниками:
офіційна кредитна політика банку;
правила регулювання банківської діяльності;
величина капіталу банку;
досвід і кваліфікація менеджерів;
рівень дохідності різних напрямів розміщення коштів.
Якість кредитного портфеля суттєво впливає на рівень ризиковості та надійності банку, тому саме кредитна діяльність підлягає регулюванню орган