Поява робітничих організацій в Україні
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
? пролетарів "Арсеналу". Однак за методами досягнення мети це була суто радикальна, народницька організація. У прокламації від 8 січня 1881 р. керівництво "Союзу" ще раз повторило погрозу про можливість фізичної розправи над помічником начальника "Арсеналу" Коробковим.
2 березня 1881 р. зявилася прокламація з приводу страти народовольцями Олександра II із закликом приєднатися до вимог "Союзу": запровадити фабричне законодавство, забезпечити свободу слова, сходок і робітничої преси, свободи спілок й асоціацій, припинити особисті казенні платежі та збільшити заробітну плату, зменшити робочий час, ввести безплатне навчання. В наступній прокламації (від 14 березня) зустрічаємо найбільш детальні вимоги у робітничому питанні, які набувають обрисів цілісної програми боротьби за соціальні й економічні права пролетаріату.
Протягом січня-квітня 1881 р. жандарми розгромили "Південноросійський робітничий союз". Більшість його членів у травні засуджено до різних термінів каторги. Хоча гуртку не вдалося створити філії в інших містах України, його діяльність мала значний резонанс: листівки-прокламації поширювалися у Харкові, Одесі, Кременчуці, Конотопі, Таганрозі, на залізничних станціях.
Каральні органи імперії намагалися встановити причини захоплення найманих працівників народницькими й соціалістичними ідеями. З висновку Київського військово-окружного суду про революційну пропаганду народників серед робітників м. Одеси, склад і діяльність робітничих гуртків видно, що більшість їх членів з пролетарського середовища вступали до них, очікуючи організації взаємодопомоги. Пізніше керівництво гуртків (переважно студенти, інтелігенція) залучали їх до політичної діяльності. Як правило, скарбниці гуртків поповнювалися з 5% заробітку робітників. Але ряд гуртків вдавався до експропріацій: наприклад Куртєєв пропонував своєму гуртку пограбувати пошту, єврейський гурток Греча - фабриканта Ламбо, херсонський гурток прикажчика купця Егіза. Ці засоби, притаманні ліворадикальним групам, орієнтували робітників у хиткому напрямі з виправдальним гаслом "грабуй награбоване" та відволікали їх від вироблення суто пролетарських форм боротьби з капіталом.
Народники стали популяризаторами соціалістичних ідей у робітничому середовищі. В січні 1884 р. харківська поліція виявила під час обшуку на квартирі О.О. Макаренка й П.Л. Забалуєва таку літературу: конспективний виклад головних положень "Капіталу" К. Маркса під назвою "Що таке заробітна плата та як вона визначається", статтю Г.В. Плеханова "Соціалізм і політична боротьба", "Маніфест Комуністичної партії" К. Маркса й Ф. Енгельса, "Статут Міжнародного товариства робітників", брошуру "Чого хочуть соціалісти", рукопис "Програма дій гуртка робітників", що містила також організаційний статут останнього.
Серед робітників Єлисаветграда народовольці поширювали праці М.Л. Михайлова "Ассоциации. Начерки практического применения принципа кооперации в Германии, Англии и во Франции", "Пролетариат во Франции", Наумова "Сила солому ломит", "Сборник статей Чернышевского", Флеровського "Положение рабочего класса в России", Подолинського "Ремесла і фабрики на Вкраїні", Іванюкова "Лекції політичної економії", а також брошури "Про багатство та бідність", "Сущность социализма", "Программа робочих, членов партии "Народная воля".
Робітничі гуртки революційно-народницького спрямування у Харкові надавали також великого значення піднесенню класової свідомості пролетарів й їх загальноосвітнього рівня. Відраховуючи 3% від зарплати, вони передплачували журнали "Русская мысль", "Северный вестник", газеты "Неделя" і "Русские ведомости", купували книги, самостійно видали брошуру В.Богораза "Борьба общественных сил в России", працю В.Лібкнехта "В защиту правды", матеріали "Варшавського процесу 29-ти" про суд над членами першої політичної організації польських робітників "Пролетаріат", який відбувався 1885 р. Крім того, освічені члени гуртків займалися з робітниками фізикою, арифметикою, географією та іншими предметами.
У 1889 р. відомий громадський діяч Харкова Х.Д. Алчевська привезла з Парижа вітання французьких робітників, на яке харківські гуртківці відповіли листом.
Прагнучи вивести соціальний захист робітництва на якісно новий рівень, керівники харківських гуртків вирішили створити товариство взаємодопомоги, яке могло б після відповідної процедури легітимації діяти легально. Проект його статуту написали Кушнаренко, Перазич, Веденьєв та інші. Пізніше він став додатковим доказом проти гуртківців, яких заарештували у вересні. Через кілька років І. Веденьєв і М. Артамонов започаткували "Товариство взаємодопомоги тих, хто займається ремісничою справою", до якого ввійшли кілька тисяч робітників. "Товариство" мало філії в Катеринославі та інших містах України, на власні кошти звело будинок робітників і відіграло помітну роль у розвитку робітничого руху.
Важливою формою соціального захисту пролетаріату стали каси взаємодопомоги. Спочатку вони виникали й діяли таємно, оскільки урядовці вбачали в них небезпеку для існуючого ладу. З часом каси взаємодопомоги стали створювати спільними зусиллями підприємці та робітники. 23 грудня 1881 р. у Харкові зареєстровано першу легальну "Допоміжну касу друкарів, літографів і службовців при літографіях та друкарнях". Створена з