Поняття правовСЦдносин по соцСЦальному забезпеченню допомогами у звтАЩязку з народженням та вихованням дитини
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?i.
Категорично проти використання категорСЦi зобовязання в управлСЦнських, фСЦнансових та СЦнших публСЦчно-правових вСЦдносинах, що знаходяться за межами предмета цивСЦльного права, висловлюються цивСЦлСЦсти. Так, РД.А. Суханов пише, що використання категорСЦi зобовязання стосовно публСЦчно-правових вСЦдносин повязано зСЦ спробами обТСрунтувати застосування в даних областях у тому чи СЦншому видСЦ багатого СЦ ретельно вСЦдпрацьованого СЦнструментарСЦю зобовязального права, створеного для потреб цивСЦльного обороту, тобто для приватноправовоi сфери. У звязку з цим, в таких ситуацСЦях тСЦСФю чи СЦншою мСЦрою СЦгноруються галузевСЦ вСЦдмСЦнностСЦ правовСЦдносин, особливостСЦ приватноправового СЦ публСЦчно-правового регулювання.
Для того, щоб зробити висновок про прийнятнСЦсть використання конструкцСЦi зобовязання до вСЦдносин по соцСЦальному забезпеченню, необхСЦдно, на наш погляд, звернутися до цивСЦльно-правового розумСЦння поняття зобовязання, оскСЦльки воно за своСФю природою вСЦдначально СФ цивСЦлСЦстичним.
ВСЦдповСЦдно до частини 1 статтСЦ 509 ЦивСЦльного кодексу Украiни зобовязанням СФ правовСЦдношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана виконати на користь СЦншоi сторони (кредитора) певну дСЦю (передати майно, виконати роботу, надати послугу, заплатити грошСЦ тощо) або утриматися вСЦд певних дСЦй, а кредитор маСФ право вимагати вСЦд боржника виконання його обовязку. ПодСЦбне визначення на думку М.Д. РДгорова СФ невдалим, оскСЦльки воно дозволяСФ пСЦдвести пСЦд поняття зобовязання практично будь-яке вСЦдносне правовСЦдношення, що, на його думку, СЦ дало деяким авторам пСЦдставу стверджувати, що зобовязання - це не цивСЦльно-правове, а мСЦжгалузеве поняття, використовуване в рСЦзних галузях права. Тим часом, зобовязання, вСЦдзначаСФ М.Д. РДгоров, маСФ сенс СЦ значення тСЦльки тодСЦ, коли воно розглядаСФться в якостСЦ специфСЦчноi правовоi форми опосередкування товарно-грошових вСЦдносин. У протилежному випадку зобовязання стаСФ тотожним СЦншому науковому поняттю - вСЦдносне правовСЦдношення, яке дСЦйсно СФ мСЦжгалузевим.
М.В. ЛушнСЦкова заперечуСФ, що соцСЦально-забезпечувальне зобовязання цСЦлком вСЦдповСЦдаСФ цСЦй ознацСЦ, оскСЦльки в соцСЦально-забезпечувальному правовСЦдношеннСЦ особСЦ надаються соцСЦальнСЦ виплати СЦ соцСЦальнСЦ послуги. КрСЦм того, на ii думку, соцСЦально-забезпечувальному зобовязанню властивСЦ СЦ деякСЦ СЦншСЦ ознаки цивСЦльно-правового зобовязання, такСЦ, наприклад, як вСЦдносний характер, активний тип, цСЦлеспрямованСЦсть. У той же час, вона вСЦдзначаСФ СЦ наявнСЦсть вСЦдмСЦнностей мСЦж цивСЦльно-правовим СЦ соцСЦально-забезпечувальним зобовязаннями, якСЦ полягають у наступному:
) цивСЦльно-правове зобовязання виникаСФ, як правило, на добровСЦльнСЦй основСЦ, яка допускаСФ змСЦну змСЦсту зобовязань за згодою сторСЦн, уступку вимоги СЦ переведення боргу, припинення зобовязання угодою сторСЦн. СоцСЦально-забезпечувальнСЦ зобовязання за пСЦдставами виникнення можуть бути позадоговСЦрними, такими, що випливають СЦз закону, та договСЦрними;
) у цивСЦльно-правовому зобовязаннСЦ звичайно правовСЦ можливостСЦ субСФктСЦв мають двостороннСЦй характер, що СФ вираженням iх юридичноi рСЦвностСЦ. У соцСЦально-забезпечувальному зобовязаннСЦ простежуСФться його однобСЦчний характер: заснованому на законСЦ або договорСЦ праву вимоги фСЦзичноi особи кореспондуСФ обовязок СЦншоi сторони надати соцСЦальнСЦ виплати або соцСЦальнСЦ послуги;
) змСЦст цивСЦльно-правового зобовязання, заснований на рСЦвностСЦ сторСЦн СЦ визначаСФться сторонами. У соцСЦально-забезпечувальному зобовязаннСЦ його змСЦст визначаСФться законом.
Усе це, однак, не перешкоджаСФ М.В. ЛушнСЦковСЦй говорити про можливостСЦ застосування в сферСЦ соцСЦального забезпечення цивСЦльно-правових зобовязальних норм.
На наш погляд, з М.В. ЛушнСЦковою варто погодитися лише в тому, що розвязання проблеми вживання категорСЦi зобовязання стосовно соцСЦально-забезпечувальних вСЦдносин полягаСФ в пошуку вСЦдповСЦдСЦ на питання про можливСЦсть субсидСЦарного застосування до них норм зобовязального права. У той же час, очевидним СФ те, що наведенСЦ М.В. ЛушнСЦковою вСЦдмСЦнностСЦ цивСЦльно-правового зобовязання СЦ соцСЦально-забезпечувальних правовСЦдносин, навпаки, свСЦдчать про неможливСЦсть такого застосування. О.Н. Садиков слушно пише, що неможливСЦсть застосування цивСЦльного права до майнових вСЦдносин, регульованим податковим, фСЦнансовим СЦ адмСЦнСЦстративним законодавством пояснюСФться рСЦзними методами правового регулювання цих вСЦдносин. На наш погляд, цивСЦльно-правовСЦ категорСЦi, не можуть бути застосованСЦ до вСЦдносин, що вСЦдноситься до сфери публСЦчного права, ще й тому, що вони розробленСЦ вСЦдповСЦдно до специфСЦки приватноправових вСЦдносин, що за своСФю суттю протилежнСЦ публСЦчним, а отже заснованСЦ не лише на рСЦзних методах, а й на рСЦзних принципах правового регулювання.
Таким чином, першою ознакою, що властива всСЦм правовСЦдносинам по соцСЦальному забезпеченню, в тому числСЦ СЦ по соцСЦальному забезпеченню допомогами у звязку з народженням та вихованням дитини, СФ iх майновий характер.
Другою ознакою суспСЦльних вСЦдносин по соцСЦальному забезпеченню СФ те, що вони СЦснують тСЦльки у формСЦ правовСЦдносин [2, с. 116]. РЖншими словами правовСЦдносини по соцСЦальному забезпеченню виникають тСЦльки в тому випадку, якщо СЦснуСФ норма права, що детально регламентуСФ право на певний вид соцСЦального забезпечення. Це зумовлюСФться, насамперед, природою вСЦдносин по соцСЦальному забезпеченню. Як уже вСЦдзначалося у першому роздСЦлСЦ цього дослСЦдження, право на соцСЦальне забезпечення не вСЦдноситься до природних прав людини, право на конкретний вид соцСЦаль