Поняття й проблеми соцСЦальноi етики
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
Реферат з теми:
Поняття й проблеми соцСЦальноi етики
1. Що таке соцСЦальна етика
СоцСЦальна етика - вчення про соцСЦальних цСЦлях СЦ цСЦнностях сучасного суспСЦльства, або нормативне обТСрунтування групових, СЦнституцСЦональних СЦ корпоративних вСЦдносин. СоцСЦальна етика включаСФ полСЦтичну етику, економСЦчну (або господарську етику), дискурсивну, СЦнституцСЦональну, етику бСЦзнесу.
СоцСЦальна етика початку розвиватися на ЗаходСЦ як реакцСЦя на розвиток соцСЦалСЦстичного табору пСЦсля Другоi свСЦтовоi вСЦйни й особливо пСЦсля катастрофи СЦдеологСЦчного протиборства двох полСЦтичних систем. Вона повязана СЦз процесами дезСЦнтеграцСЦi, що вСЦдбуваються в сучасному суспСЦльствСЦ (позначуваними поняттям постмодерн) СЦ спрямована не на боротьбу з СЦдеологСЦчним супротивником, а на повсякденне будСЦвництво. У цьому змСЦстСЦ соцСЦальна етика сьогоднСЦ претендуСФ на роль головноi СЦнтегруючоi чинностСЦ в суспСЦльствСЦ, пСЦдданому значноi дезСЦнтеграцСЦi й атомизацСЦi.
СоцСЦальна етика вСЦдповСЦдаСФ за те, як дСЦють соцСЦальнСЦ СЦнститути СЦ який образ здСЦйснюСФться опосередковане мСЦжособистСЦсне спСЦлкування. Будь-який соцСЦальний СЦнститут може або надавати допомогу людям, або служити iм перешкодою. У цьому змСЦстСЦ величезна кСЦлькСЦсть чиненого зла (корупцСЦя, розкрадання, бСЦднСЦсть, забруднення навколишнього середовища, тероризм, розпад родини) залежать вСЦд соцСЦальноi системи, вСЦд соцСЦальне порядку, мають характер структурного зла. ОсновнСЦ поняття соцСЦальноi етики: соцСЦальний СЦнститут, структурне зло, соцСЦальна справедливСЦсть, соцСЦальна вСЦдповСЦдальнСЦсть.
2. Що таке структурне зло
РЖснуСФ зло структурного характеру, що випливаСФ СЦз соцСЦальних структур, для того, щоб його усунути, недостатньо особистоi допомоги, необхСЦдно змСЦнити самСЦ структури. Наприклад, у ситуацСЦi доглядач СЦ увязнений - жорстокСЦсть доглядача - це структурне зло, що випливаСФ зСЦ структури ситуацСЦi
Проблему структурного зла перший дослСЦджував Маркс, СЦ в цьому складаСФться його видатна заслуга. До такого зла вСЦн вСЦдносив СЦдеологСЦю й релСЦгСЦю як перетворенСЦ форми свСЦдомостСЦ. Людина - це мир людини, держава, суспСЦльство. Це держава, суспСЦльство породжують релСЦгСЦю як мСЦнливий свСЦтогляд, тому що самСЦ вони - мСЦнливий мир.
Особисте зло, вСЦдповСЦдно до Маркса, - це продукт структурного (соцСЦального) зла. Джерела божевСЦльного миру потрСЦбно шукати не в СЦндивСЦдуальному свСЦдомостСЦ, а в обСФктивностСЦ неправильно органСЦзованих структур суспСЦльства й держави, якСЦ прямо залежать вСЦд способу суспСЦльного виробництва й вСЦдповСЦдних йому виробничих вСЦдносин. Причому окремСЦ члени суспСЦльства (це ставиться, зокрема, до капСЦталСЦстСЦв) особисто вСЦдповСЦдальнСЦ за зло, що виходить вСЦд суспСЦльних СЦ соцСЦальних структур, у дСЦяльностСЦ яких вони беруть участь.
Людина - бранець суспСЦльних процесСЦв СЦ соцСЦальних структур. Якщо цСЦ процесу негуманнСЦ, то буття всСЦх замкнутих у такому суспСЦльствСЦ обСФктСЦв обСФктивно негуманне, навСЦть якщо субСФктивно, в особистСЦснСЦй етичнСЦй сферСЦ, вони намагаються додержуватися принципСЦв гуманностСЦ. СамСЦ СЦндивСЦди субСФктивно не можуть вСЦдповСЦдати за зло, що твориться у свСЦтСЦ суспСЦльними структурами. Таким чином, Маркс заперечував особисте зло, зводив все зло миру до структурного злу.
У концепцСЦi Маркса СФ частка СЦстини. Людина у всСЦм комплексСЦ свого буття невСЦддСЦльна вСЦд СЦнститутСЦв СЦ структур суспСЦльства, СЦ зло, що твориться у свСЦтСЦ, потрСЦбно шукати також у функцСЦях суспСЦльних структур. Якщо характер людини створюСФться обставинами, те треба, стало бути, зробити обставини людськими.
Марксистська концепцСЦя природи структурного зла була багато в чому правильноi, але вона вказувала невСЦрний шлях боротьби зСЦ злом.
Проте завдання соцСЦальноi етики - виробити такСЦ структури соцСЦальних СЦнститутСЦв, якСЦ б не перешкоджали, а, навпроти, сприяли б солСЦдарностСЦ людей, сприятливо впливаючи на всСЦ сфери iхнього буття.
Норми й правила комунСЦкацСЦi мСЦж соцСЦальними СЦнститутами, корпорацСЦями, а також норми поводження й спСЦлкування в рамках однСЦСФi корпорацСЦi (соцСЦального СЦнституту) можуть СЦ повиннСЦ вдосконалюватися.
ГоловнСЦ питання соцСЦальноi етики - якими повиннСЦ бути соцСЦальнСЦ СЦнститути СЦ якими повиннСЦ бути iхньоi мети (полСЦтики, економСЦки, права, педагогСЦки й т.д.)
На сучасному етапСЦ соцСЦальна етика виступаСФ чиннСЦстю соцСЦальноi СЦнтеграцСЦi й соцСЦального порядку, соцСЦальноi згоди й соцСЦальноi справедливостСЦ.
3. ТеоретичнСЦ джерела соцСЦальноi етики
ТеорСЦя держави Платона, полСЦтика Аристотеля й МакСЦавеллСЦ становлять основу сучасноi полСЦтичноi етики.
Поняття моралСЦ И. Канта, теорСЦя суспСЦльного багатства А. СмСЦта, етика прав людини, теорСЦя соцСЦальноi справедливостСЦ Джона Ролза служать фундаментом соцСЦальноi етики.
4. Як спСЦввСЦдносяться СЦндивСЦдуальна й соцСЦальна мораль
СоцСЦальна мораль - це моральнСЦсть. "астиво мораль носить СЦндивСЦдуальний характер СЦ виникаСФ разом з виникненням особистостСЦ. Становлення особистостСЦ - завдання СЦндивСЦдуальноi моралСЦ. ОсобистСЦсть - це проект СЦндивСЦдуального буття.
СоцСЦальний вимСЦр моралСЦ - моральнСЦсть. Бути моральним значить виконувати звичаi, традицСЦi, заборони (табу), бути як всСЦ.
5. Як спСЦввСЦдносяться СЦндивСЦдуальна й соцСЦальна етика
ТрадицСЦйна етика, за рСЦдкСЦсним винятком (наприклад, етика Платона а