Поняття й проблеми соцСЦальноi етики
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
еханСЦзмСЦв, що сприяють спСЦльноi дСЦяльностСЦ людей. ГарнСЦ СЦнститути дають орСЦСФнтацСЦю дСЦяльностСЦ дСЦючих осСЦб СЦ компенсують дефСЦцит моралСЦ. Питання про гарний соцСЦальний порядок означаСФ питання про вСЦдповСЦднСЦ СЦнститути, тобто таких, якСЦ служать мети структурного добра.
8. Чи заважають соцСЦальнСЦ СЦнститути реалСЦзацСЦi СЦндивСЦдуальноi волСЦ?
ДеякСЦ автори бачать вирСЦшальну напругу сучасноi захСЦдноi культури в розколСЦ мСЦж загальним, втСЦленим в СЦнститутах, СЦ субСФктивним миром сучасноi людини.
Але СЦнститути, як нормативнСЦ структури СЦз заданим змСЦстом, незамСЦннСЦ, якщо необхСЦдно координувати дСЦi в спСЦвСЦснуваннСЦ багатьох СЦ забезпечувати обопСЦльну надСЦйнСЦсть.
КрСЦм того, СЦнститути не можуть виконати того, що повинна зробити СЦндивСЦдуальна мораль, але вони можуть компенсувати ii вСЦдсутнСЦсть. ГарнСЦ СЦнститути полегшують життя гарним людям. Частина СЦнститутСЦв зобовязанСЦ вловлювати й компенсувати неправильне моральне поводження людей. РЖншСЦ СЦнститути вимагають устрою, що виключаСФ зловживання.
СоцСЦальнСЦ й полСЦтичнСЦ СЦнститути являють собою форму посередництва мСЦж рСЦзноманСЦтними СЦнтересами й суспСЦльним благом, вони СФ умовою для гарного життя громадян. ПолСЦтичний порядок тим краще, чим краще здСЦйснюСФться ця посередницька дСЦяльнСЦсть, СЦ чим швидше дозволяються конфлСЦкти, СЦ чим бСЦльше стабСЦльностСЦ в суспСЦльствСЦ.
В СЦнститутах вСЦдображаСФться етична програма держави. ДемократСЦя маСФ потребу в СЦнститутах бСЦльше, нСЦж диктатура.
9. Що таке базовСЦ цСЦнностСЦ?
В основСЦ подань про базовСЦ цСЦнностСЦ лежить етика Аристотеля.
Джерело будь-якоi системи цСЦнностей становить вища цСЦннСЦсть, або вище благо. Вище благо - остання мета, або цСЦль всСЦх цСЦлей, що не може перетворитися в кошти для досягнення СЦнших цСЦлей.
У традицСЦйних культурах вищим благом визнавалося абсолютне буття, або СЦдея Бога.
Головними цСЦлями сучасного суспСЦльства варто назвати щастя, сенс життя, релСЦгСЦйну вСЦру.
ОскСЦльки змСЦстовне наповнення цих цСЦлей як цСЦнностей СФ у всСЦх людей рСЦзним (СЦ в цьому укладаСФться цСЦннСЦсний плюралСЦзм, властивий постмодерну як вСЦдкритому комунСЦкацСЦйному простору).. ОстаннСЦ цСЦлСЦ СФ справою волСЦ вибору й волСЦ совСЦстСЦ.
Розмова в соцСЦальнСЦй етицСЦ може йти лише про передостаннСЦ цСЦнностСЦ.
10. Що таке соцСЦальна справедливСЦсть?
СправедливСЦсть - якСЦсна характеристика всього I суспСЦльства в цСЦлому, тому поняття соцСЦальноi справедливостСЦ не досить коректно - справедливСЦсть СФ завжди соцСЦальною.
Проблема справедливостСЦ - центральна в соцСЦальнСЦй етицСЦ. Хоча соцСЦальна етика як така виникла лише в XX в., у неi СФ великСЦ СЦсторичнСЦ попередники в особСЦ Платона, Аристотеля й Маркса.
КрСЦм того, проблема справедливостСЦ маСФ глибокСЦ корСЦння в релСЦгСЦйнСЦй моралСЦ, головним мотивом якоi було вСЦчне сподСЦвання на кСЦнцеве торжество справедливостСЦ, що вСЦдображалося в заповСЦдях, прислСЦвях СЦ приказках (Як мотузочцСЦ не витися...).
У традицСЦйнСЦй фСЦлософСЦi СЦснувало два протилежних пСЦдходи до проблеми справедливостСЦ: справедливСЦсть як рСЦвнСЦсть СЦ справедливСЦсть як нерСЦвнСЦсть. РЖдею справедливостСЦ як рСЦвностСЦ розвивало, з одного боку, християнство, з СЦншого боку - у Новий час - Маркс. РЖдеi справедливостСЦ як нерСЦвностСЦ дотримувалися такСЦ фСЦлософи, як КонфуцСЦй, Платон, Аристотель.
11. Що таке справедливСЦсть як рСЦвнСЦсть?
СправедливСЦсть у первСЦсному суспСЦльствСЦ збСЦгалася зСЦ звичаСФм. РЖснуючий звичай кровноi помсти виходить СЦз СЦдеi справедливостСЦ, що вСЦдплачуСФ, - рСЦвним за рСЦвне (око за око, зуб за зуб). РЖдея справедливостСЦ як рСЦвностСЦ вСЦдтворюСФ й екстраполюСФ на всСЦ сфери моральний погляд на мир. З позицСЦi моралСЦ всСЦ люди рСЦвнСЦ (вони народжуються рСЦвними, умирають рСЦвними, у кожного СФ усерединСЦ моральний закон). Цю моральну точку зору проповСЦдувало християнство.
ВСЦдмСЦннСЦсть Старого ЗавСЦту вСЦд Нового укладалося в масштабСЦ поширення моральних заповСЦдей. СтарозавСЦтна мораль ставиться до племя СЦудеiв, стосовно яких треба дотримувати заповСЦдей любовСЦ й не насильства. Любов до ближнього супроводжувалася ненавистю до далекого. ГраницСЦ любовСЦ й ненавистСЦ збСЦгалися СЦз границями свого племя.
ЗовсСЦм СЦнший змСЦст придбали моральнСЦ заповСЦдСЦ в християнствСЦ, поширившись на все живе людство як потенцСЦйних християн. ЗаповСЦдь любовСЦ й не насильства ставилася християнами як до ближнього, так СЦ до далекого, як до своСФму, так СЦ до чужого.
У Новий час СЦдея справедливостСЦ як рСЦвностСЦ була вСЦдроджена марксизмом, що багато в чому обумовило його надзвичайну популярнСЦсть у народних масах всСЦх краiн. Сильною стороною Маркса була критична частина - критика соцСЦальноi несправедливостСЦ й експлуатацСЦi найманих робСЦтникСЦв при капСЦталСЦзмСЦ. Позитивна частина була погано розроблена. Цей теоретичний недолСЦк виявився в невдалСЦй спробСЦ практичноi реалСЦзацСЦi теорСЦi Маркса. ЗрСЦвняльна концепцСЦя справедливостСЦ виявилася грубою несправедливСЦстю стосовно вищоi утвореноi елСЦти, до пСЦдприСФмцСЦв, великим СЦ середнСЦм власникам, СЦнтелСЦгенцСЦi. СправедливСЦсть стосовно бедным обернулася насильством СЦ терором, спрямованим на цСЦлСЦ класи й нацСЦi. Гасло ВСЦд кожного по здатностях, кожному по працСЦ перетворився у свою протилежнСЦсть, коли доступ до основних благ суспСЦльства виявився не тСЦльки не залежний вСЦд трудового внеску, але й прямо протилежний йому. Доступ до благ забезпечувався не працею, а звязком з апаратом влади - партСЦйною номенклатурою або КДБ.
РСЦвнСЦсть не може бути са