Поняття СЦ види правових норм
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?хСЦд зСЦ складу СРСР. Визнання цього права було передумовою для визначення правового статусу союзноi республСЦки СЦ для державно-полСЦтичноi практики. Тому можна зробити висновок, що праву вСЦдомСЦ норми, якСЦ застосовуються безпосередньо СЦ опосередковано через СЦншСЦ норми.
Таким чином, норма права це загальне правило, яке вбираСФ в себе все багатство соцСЦального досвСЦду суспСЦльства СЦ держави, рСЦзноманСЦтнСЦсть особливого, СЦндивСЦдуального, окремого.
Права людини СФ складовою частиною свободи, яка, на думку бСЦльшостСЦ - один з найбСЦльш необхСЦдних факторСЦв людськоi сутностСЦ. Однак, наприклад, право СЦндивСЦда на життя чи власнСЦсть СЦншого СЦндивСЦда означаСФ порушення свободи останнього. Отже, норми права виражають обСФктивно зумовлену мСЦру свободи. Вони виступають в якостСЦ рСЦвного масштабу, форми, мСЦри свободи всСЦх учасникСЦв суспСЦльних вСЦдносин. ПравовСЦ норми таким чином поСФднують в собСЦ надання СЦ одночасно обмеження зовнСЦшньоi свободи осСЦб в iх взаСФмних вСЦдносинах. Таким чином надавально-зобовязуючий характер СФ одною з характерних рис юридичних норм. ВСЦн означаСФ, що в певних випадках права одного СЦндивСЦда можуть охоронятись шляхом деякого обмеження прав другого СЦндивСЦда (наприклад, прав на життя чи власнСЦсть першого). На думку Л.I. Спиридонова, тАЭправо закрСЦплюСФ умови, при яких СЦндивСЦд в станСЦ задовольнити своi потреби, лише задовольнивши потреби СЦншоготАЬ. Дана точка зору виглядаСФ, однак, дещо категоричною. БСЦльш прийнятним виглядаСФ теза про те, що СЦндивСЦд не може задовольнити своi потреби, не давши можливостСЦ, тим самим, СЦншому задовольняти своi. В цСЦлому ж, масове недотримання подСЦбних умов може привести до зруйнування балансу обмСЦнних звязкСЦв - тСЦСФi основи, на якСЦй тримаСФться сучасна соцСЦальна система, СЦ тому норми, що iх закрСЦплюють - загальнообовязковСЦ, що СФ однСЦСФю з найбСЦльш характерних властивостей юридичних норм.
Норма права СФ науковим, обСФктивно обгрунтованим розпорядженням моделлю суспСЦльних вСЦдносин, що вСЦдображаСФ СЦнтереси суспСЦльства в розвитку даних вСЦдносин.
Загальний характер норми права не витСЦкаСФ з ii власноi природи. Загальне в правСЦ в кСЦнцевому результатСЦ СФ вСЦдображенням того реального загального, яке обСФктивно СЦснуСФ в багаточисленних окремих матерСЦальних вСЦдносинах даного виду, якСЦ являються виробничими вСЦдносинами.
В сучасних умовах вдосконалення норм права СЦде двома основними напрямами: покращення змСЦсту норм, змСЦцнення iх СЦстинностСЦ; впорядкування iх структури СЦ системи в цСЦлому.
Перший шлях характеризуСФться тенденцСЦСФю до все бСЦльш точного вСЦдображення потреб суспСЦльного життя, без чого неможливо забезпечити зростання ефективностСЦ дСЦi норм права як регуляторСЦв суспСЦльних вСЦдносин. Тому вдосконалення утримання стосуСФться всього комплексу норм зобовязуючих, уповноважуючих, забороняючих. ЗростаСФ значення рекомендацСЦйних норм. В рамках кожного рСЦзновиду норм виробляються новСЦ, бСЦльш ефективнСЦ методи впливу на суспСЦльнСЦ вСЦдносини за допомогою всСЦх елементСЦв правовоi норми.
Основними умовами, що дозволяють добиватись вдосконалення норм права, СФ:
- Точне вСЦдображення в правових приписах закономСЦрностей розвитку державно-правовоi надбудови;
- ВСЦдповСЦднСЦсть норм права вимогам моралСЦ и правосвСЦдомостСЦ;
- Дотримання вимог системностСЦ та СЦнших закономСЦрностей дСЦючоi системи права при прийняттСЦ нових норм;
- Врахування в процесСЦ нормотворення загальних принципСЦв регулювання СЦ управлСЦння суспСЦльними процесами.
Таким чином, пСЦдведемо короткСЦ пСЦдсумки:
а) норма права може бути визначена в якостСЦ вихСЦдного вСЦд держави СЦ загальобовязкового правила поведСЦнки, що нею охороняСФться, яке закрСЦплюСФ за учасниками суспСЦльних вСЦдносин даного виду юридичСЦ права СЦ накладаСФ на них юридичнСЦ обовязки;
б) правова норма СФ загальним правилом поведСЦнки, тобто зразком, еталоном поведСЦнки людей, iх колективСЦв;
в) правова норма правило абстрактного, узагальненого характеру, первинний елемент права як системи;
г) правова норма державно-владне розпорядження;
д) правова норма явище широке, багатопланове СЦ в той же час конкретне за змСЦстом.
- ВнутрСЦшня структура правовоi норми.
Структура норми права СФ формою ii внутрСЦшнього змСЦсту. Норма права виконаСФ свою роль регулятора суспСЦльних вСЦдносин, якщо буде володСЦти здатнСЦстю реагувати на умови реального життя, в яких вони формуются, враховувати iх суспСЦльнСЦ властивостСЦ, в гСЦршому випадку реалСЦзувати цю функцСЦю буде просто неможливо, в нормСЦ повинно бути передбачено СЦ примусове здСЦйснення примусу, СЦнакше вона буде не нормою права, а побажанням. Тому норма права представляСФ собою СФднСЦсть елементСЦв - приписСЦв, виконуючих всСЦ вказанСЦ вище функцСЦi.
Глибокий, рСЦзносторонСЦй вплив на структуру норми права маСФ видСЦлення правоохоронних правових приписСЦв. Вивчення СЦсторСЦi законодавства показуСФ, що розвиток правових систем неминуче виражаСФться у вСЦдокремленнСЦ розпоряджень, що регламентують юридичнСЦ санкцСЦi. Такого вСЦдокремлення вимагаСФ диференцСЦацСЦя мСЦр державно-примусового впливу, необхСЦднСЦсть нормативного закрСЦплення разноманСЦтних фактичних умов -обСФктивних СЦ субСФктивних.
ВидСЦлення правоохоронних приписСЦв не тСЦльки вСЦдображаСФться на структурСЦ регулятивних норм зСЦ складу яких виводяться вказСЦвки на державно-примусовСЦ мСЦри забезпечення, але СЦ тягне за собою формування самостСЦйних правоохоронних СЦнститутСЦв, а вСЦдповСЦ