Польська шляхта другої половини XIX століття
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?лад, як свідчить наведений, тут фактичний матеріал, польські вчені внесли і в багато інших галузей науки в Україні. Таким чином на загал культурне життя польської шляхти на рубежі XIX початку XX ст. помітно активізувалось і набуло більш демократичних рис.
Висновок
Отже підсумовуючи все вищезазначене, ми прийшли до висновку, що польська шляхта на рубежі двох століть відігравала певну роль як у економічному, політичному так і культурному розвитку. Будучи розділеною країнами загарбницями, зокрема Росією, Австро-Угорщиною, Прусією вона намагалася зберігати власну самобутність, чинила опір примусовій асиміляції, русифікації, германізації.
Але тим не менш, на нашу думку, вона на протязі певного проміжку історичного часу зробила кілька помилок, які стали фатальними як для країни Польщі, так і для неї як прошарку. Справа в тому, як нам здалося польська шляхта являла собою такий собі симбіоз власних понять, культурних цінностей, і недовірливо ставилася до нововведень. Свого роду це була каста, яка намагалася ізолюватися від інших прошарків і не допускала проникненню нових ідей, досягнень. Можна сказати, що вона варилася у власній каші, відкидаючи все зовнішнє Але як показує історичний досвід, рани чи пізно така справа речей призводить до значної кризи суспільного характеру, коли начебто шляхта ще досить численна, має, як їй здається, силу, але, що головне, ця сила не здатна впливати на суспільно-політичні й економічні рухи. Все це і призвело до того, що час був втрачений і з карти тогочасної Європи зникла держава, яка ще кілька десятків років тому сама диктувала правила гри у зовнішньополітичній діяльності.
Не будучи прибічником а ні Росії, а ні Прусії, а ні Австро-Угорщини, тим не менш аналізуючи політику цих держав відносно польської шляхти, ми вважаємо, що вони проводили її досить розумно. Спробуємо пояснити. Справа в тому, що для того щоб тримати у покорі завойовані народи, необхідно залучитися підтримкою правлячої верхівки - тобто польських магнатів, аристократів. Що було і зроблено. В результаті польська шляхта була штучно розділена на два антагоністичних прошарки. І як наслідок заможна її частина, яка знайшла спільну мову з урядами країн-загарбниць, зберігла свої права і маєтки, а середня та дрібна, розуміючи, що їй спиратися ні на кого, проголосила себе носієм національної культури і традицій. Цим вона винесла собі вирок, який полягав у поступовому знищенні шляхти як такої. І результатом стало те, як же неодноразово ми згадували, шляхта втратила станові привілеї і змушена була брати участь у громадському житті й економічних стосунках. Значні залишки станових привілеїв зберегла лише польська аристократія, яка найшвидше знайшла спільну мову з правлячими колами Росії та Австро-Угорщини. Натомість більша частина шляхти булла змушена шукати засобів для виживання у військових та адміністративних структурах держав-загарбниць, у т. зв. вільних професіях і різного роду службах. Можна стверджувати, що шляхта значною мірою причинилася до виникнення польської інтелігенції, внісши до її лав частку традиційних станових забобонів. Особливо велика кількість польської шляхти творила адміністративний апарат, науку і культуру в Галичині. Чимало шляхтичів брала участь громадському і господарському житті Познанщини і Королівства Польського. Упродовж ХІХ ст. чисельність осіб, повязаних із розумовою працею зросла у всіх країнах-загарбницях майже в десять разів. Наприкінці ХІХ ст. шляхетська приналежність перестала бути основним критерієм відбору для навчання і праці. Представників шляхти майже не трапляється серед підприємців іторговців.
Загалом необхідно визнати, що роль польської шляхти як для власної держави, так і для України є досить важливою. На нашу думку це полягає в тому, що знаходячись під іноземною владою, вона не втрачала надії на визволення, відновлення незалежності власної держави і прикладала максимум зусиль аби досягти поставленої мети. Не зайвими будуть слова дяки з боку української спільноти польській технічній і науковій інтелігенції за привнесені досягнення в галузі науки і техніки періоду середини XIX першої половини ХХ ст.
Список використаної літератури
- Бардах Ю. История государства и права Польши. М., 1980
- Бобржинский М.О. Очерки истории Польши //Боевое содружество советского и польского народов. М., 1973
- Боханов А.Н. Крупная буржуазия России (конец XIX 1914 гг.). М., 1992. С. 201
- Восток, Запад и Польша. М., 1989
- Всемирная история. М., 2002
- Всесвітня історія. Навчальний посібник. К., 2001. С 367
- Голобуцький В.О. Економічна історія Української РСР. К., 1970
- Горчаков Р.С. История народного хозяйства зарубежных стран. Л., 1962
- Дебидур А. Дипломатическая история Европы. М., 1995.
- Деревянкін Т.І. Мануфактура на Україні. К., 1960
- Дыбковска А. История Польши с древнейших времен. 1986
- Зайончковский П.А. Российское самодержавие в конце ХІХ в. М., 1970.
- Зашкильняк Л.А. Формирование и развитие исторической науки в Польше. Львов, 1986.
- Зашкільняк Л.О. Крикун М.Г. Історія Польщі. Львів, 2002
- История польской литературы. М., 1969. Т. 2.
- История Польши. М., 1953. Т. 1
- История южных и западных славян. М., 1998. Т. 2.
- Історія південних і західних словян. К., 2001.
- Історія сучасного світу і соціально-політина історія XV-XX ст. К., 200
- Історія Ценрально - Східної Європи. Львів, 2001.
- Карелин А.П. Дворянство в пореформенной России. М., 1979
- Костюшко И.И. Крестьянская реформ?/p>