Польська шляхта другої половини XIX століття
Информация - История
Другие материалы по предмету История
володінь (Потоцьких, Браницьких тощо). Саме шляхта перетворювалася у підприємців, тобто переходили на капіталістичний шлях ведення господарства. Звичайно для цього потрібні Були значні кошти і якщо прибутків від своїх земельних володінь їм не вистачало, то вони знаходили капітали, вдаючись до державного або приватно капіталістичного кредиту, нерідко і під заставу маєтка. Крім того їм значно допоміг у цьому приплив капіталів, одержаних у вигляді викупних платежів від селян. А це булла величезна сума. За період з 1861 р. по 1906 р. селяни Правобережної України сплатили 235 млн. крб. Викупних платежів за землю, включаючи сюди і проценти державі. Остання виплатила шляхті вартість землі в сумі 93,3 млн. крб. До того ж, їхні латифундії були основними постачальниками сировини для їх заводів.
На початку ХХ ст. близько 43% всієї цукрової промисловості в Російській імперії перебувало в руках польської шляхти. Ця промисловість зосереджувалася переважно в Україні. Безпосередньо шляхті належало 36 цукрозаводів, акційний капітал яких становив 22,5 млн. крб. Крім того, треба мати на увазі, що багато цукрових заводів було тоді власністю акціонерних товариств, куди теж входило чимало представників польської шляхти і капіталістів.
У 1887 р. було утворено синдикат цукрозаводчиків одну з перших монополій Росії. В синдикаті обєдналися 186 цукрозаводчиків. Спочатку він обєднував 78% цукрозаводів, а в 1893 р. 91%.
Всього в руках польської буржуазії та шляхти у Правобережній Україні (крім півдня) та в трьох губерніях Білорусі в 1908 р. знаходилося 2279 промислових підприємств, на яких працювали 140060 робітників. Річна вартість продукції цих підприємств становила понад 280 млн. крб., а чистий прибуток 15 20 млн. крб. В їхніх руках перебувала також більшість підприємств переробної промисловості. На Волині, Поділлі, Київщині поляки володіли 941 підприємством, де працювали 92,5 тис. робітників і вироблялося продукції більш як на 210 млн. крб. За тогочасними цінами сума величезна.
Таким чином якщо прослідкувати за еволюцією економічних відносин польської шляхти за період з XV XX ст., то тут, на нашу думку, простежується тенденція ведення польською шляхтою господарства фільваркового типу з подальшим вкрапленням в нього елементів капіталістичних відносин.
Розділ ІІІ. Польсько-шляхетська культура
3.1 Загальні чинники впливу на формування польсько шляхетської культури
Якщо вести мову про полько-шляхетську культуру даного періоду, необхідно, на нашу думку, зупинитися на одному досить важливому факті. А саме, як зазначають українські дослідники Зашкільняк Л.О., Крикун М.Г., в другій половині XIX ст. змінилося становище польської шляхти. Вона тратила привілеї і змушена була брати участь у громадському житті й економічних стосунках. Значні залишки станових привілеїв зберегла лише польська аристократія, яка найшвидше знаходила спільну мову з правлячими колами Росії та Австро-Угорщини. Натомість більша частина шляхти була змушена шукати засобів для виживання у військових та адміністративних структурах держав-загарбниць, у так званих вільних професіях і різного роду службах. Можна стверджувати, що шляхта значною мірою причинилася до виникнення польської інтелігенції, внісши до її лав частку традиційних станових забобонів. Особливо велика кількість польської шляхти творила адміністративний апарат, науку, освіту і культуру в Галичині. Чимало шляхтичів брало участь у громадському і господарському житті Познанщини і Королівства Польського. Упродовж XIX першої половини XX ст. чисельність осіб, повязаних із розумовою працею, зросла у всіх країнах - загарбницях майже в десять разів. Наприкінці ХІХ ст. шляхетська приналежність перестала бути основним критерієм відбору для навчання і праці. Формувалися нові соціальні поділи. Представників шляхти майже не трапляється серед підприємців і торговців.
Друга половина ХІХ ст. була добою позитивізму та періодом інтенсифікації культурного життя, посилення його демократичного змісту, залучення до культурних здобутків ширших верств населення. Суспільні зміни, які відбувалися на очах сучасників, не могли не викликати реакції інтелектуально - мистецьких кіл. Позитивістській світогляд, у якому значне місце посідали натуралістичні і прагматичні засади ставлення до життя, не витіснив зі свідомості представників польської шляхти національної мотивації. Реакція польського населення на національний утиск з боку урядів Росії та Німеччини пробуджувала громадську активність, сприяла згуртуванню різних верств на національній основі без огляду на державні кордони. Позитивістські ідеї „органічної праці" означали заміну формули порятунку нації через відновлення державності новою формулою „збереження нації" без державності.
Умови розвитку польської шляхетської культури були різними. Якщо Росії та Німеччині національна культура існувала, долаючи опір і перешкоди урядових структур, то в Галичині під Ладою Австро-Угорщини вона отримала сприятливі можливості для поширення. Але у всіх частинах, де проживало польське населення, в суспільній свідомості домінували позитивістські погляди, згідно з якими „не мрії, а праця потрібна вітчизні". Разом з тим польська шляхта разом з творчою інтелігенцією критично оцінювали швидке поширення міщанських зразків збагачення і деморалізації, які йшли поряд із культом грошей. Б. Бялоблоцький в 1884 р. у статті „Пониження ідеалу" виступив з критикою міщанського ідеалу щастя, кий