Політичний портрет візантійського імператора Юстиніана I
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
овою більшості населення Імперії, яка поступово витісняла офіційну мову язик держави навіть в сферах законодавства, державного управління і військової воєнної служби.
Всі чотири частини юстиніанового законодавства: кодекс, дигести, інституції і новели, були єдиним цілим зведення склепіння,звід римського права, що діяло в епоху ранньої Візантійської імперії. У XII в. у Західній Європі почалося розпочалося,зачалося відродження інтересу до римського права, так звана рецепція римського права. І це відбувалося саме на основі грандіозної законотворчості Юстиніана, яка у європейських юристів одержала назву Зведення склепіння,звід цивільного громадянського права Corpus Juris Civilis. Отже, крім великої ролі у власне візантійському законодавстві, юристи Юстиніана зберегли для нащадків римське право: велика частина частка всього, що про нього відомо, дійшло до нас і збереглося завдяки саме їм.
У своїй діяльності Юстиніан не розділяв закони на світські й церковні, й тому до Кодексу законів імперії він вмістив, зокрема, закон про обовязкове та загальне святкування Різдва Христового, Хрещення Господнього, Воскресіння, Благовіщення Пресвятої Богородиці, а також статтю про так звану Пентархію розподіл всесвітнього християнства на пять патріархій Римську, Константинопольську, Александрійську та Антиохійську. Варто зауважити, що саме Юстиніан першим титулував константинопольського патріарха як Вселенського патріарха.
Iмператор був щиро переконаний, що він є першим авторитетом богословя у всесвіті й постійно вів боротьбу з язичниками (людьми, які не прийняли християнства) та з єретиками (зауважимо, що в VI ст. християни все ще дискутували догматичні питання віри). Імператор оприлюднив указ, згідно з яким язичники та єретики практично позбавлялися громадянських прав не допускалися на державну службу, позбавлялися майна й права сповідувати свою віру. Одним із найважливіших історичних звершень Юстиніана була розробка православно-державної (або державно-православної) ідеології. I хоча справами церкви займалися й попередні імператори (Костянтин Великий, Феодосій Великий та інші), саме Юстиніан I розробив принцип симфонії (згода, співзвуччя, союз) двох влад державної та церковної. За прикладом своїх попередників на троні, Юстиніан зізвав 553 року Пятий Вселенський собор, який засудив єресi того часу. Юстиніан вважав, що хоча рішення єпископів Собору самі по собі дійсні, вони стають ще більш дійсними завдяки присутності й схваленню імператора. В усіх церковних суперечках того часу остаточне рішення приймав саме імператор, а не зібрання єпископів. Юстиніан не лише складав едикти такого роду, а й вживав найжорсткіших заходів до тих, хто їх не визнавав. Власне, він діяв за принципом старого ще дохристиянського римського законодавства, згідно з яким усе те, що завгодно імператорові, завжди має силу закону. I хоча Юстиніан любив посилатися на Святе Письмо, на канони, на святих отців, він завжди робив лише те, що сам вважав за потрібне й корисне, бо був щиро впевнений у повній відповідальності імператора за церковні справи. У преамбулі до одного зі своїх законів Юстиніан говорить: Що ж є більш великого, більш святого, ніж імператорська величність?! У іншому місці він пише: Немає нічого недоступного для нагляду царю, який прийняв від Бога загальне піклування про всіх людей. Iмператору личить верховне піклування про церкви й турбота про спасіння підданих. Iмператор охоронець канонів і Божественних Законів. Він через Собор і священиків затверджує Праву віру. Юстиніан, однак, не був аж таким оригіналом ще Костянтин Великий (IV ст.) називав себе сослужителем єпископів і головував на Першому Вселенському соборі, який сам і зізвав.
Слід віддати справедливість Юстиніану його церковні закони стосуються всіх сторін церковного життя. У них говориться не лише про віровчення, а й про богослужіння. Імператор привласнює собі виключне право тлумачити старовинні церковні правила, створювати нові канонічні норми. Наприклад, він уперше вводить у Вселенській Церкві правило целібату (безшлюбності) єпископів. За участі Юстиніана був також сформульований принцип Пентархії вчення про божественне встановлення пяти (Пента) помісних церков у межах християнської імперії. (Сьогодні таких церков 14 у різних державах.)
Відображаючи відбиваючи багатобічну багатосторонню діяльність Юстиніана, яка дивувала навіть його сучасників, епоха між 518 і 610 роками дала величезний багатий спадок спадщину в різних галузях освіти утворення і літератури. Імператор сам пробував випробовував займатися літературною творчістю у області догматизму і гімнографії . Цей час дав багато істориків, яких заходи Юстиніана забезпечили багатим матеріалом. Юстиніан мав спеціального історика свого часу в особі Прокопія Кессарійського, що намалював в своїх творах вигадуваннях дуже повну цілковиту картину його правління. Будучи юристом за освітою, Прокопій був призначений секретарем до відомого полководця Велізарія, з яким брав участь в походах проти супроти вандалів, готів і персів. Прокопій має значення і як історик, і як письменник. Як історик він був поставлений в якнайкращі щонайкращі,найкращі умови з точки зору змісті,рації джерел і обізнаності. Близькість до Велізарія давала йому доступ до всіх офіційних документів канцелярій і архівів, тоді як його особиста особова участь в походах і прекрасне чудове знайомство з країною завжди давало йому дорогоцінний коштовн?/p>