Політичний портрет візантійського імператора Юстиніана I
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
?ії держави, які виражалися в продажності, крадіжці, здирстві і спричиняли за собою бідність, розорення, а за ними неминучу смуту; він розумів, що подібний стан речей в країні становище країни шкідливо позначиться на суспільній громадській безпеці, на міських фінансах і на стані економіки, що фінансові махінації знаті вносять в країну безлад. Імператор бажав допомогти в цьому відношенні державі. У його уявленні роль реформатора була обовязком імператорського служіння і актом подяки Богу який обсипав імператора своїми благодіяннями. Але як переконаний представник ідеї абсолютної імператорської влади, Юстиніан бачив єдиний засіб для полегшення країни в централізованій адміністрації з удосконаленим і цілком покірним йому штатом чиновництва.
На першому плані стояло фінансове становище становище країни, яке вселяло надихало найсерйозніші побоювання. Військові воєнні кампанії вимагали великих витрат; тим часом податки поступали надходили в скарбницю все з більшими ускладненнями скрутою . Це турбувало непокоїло імператора, і він в одній з новел писав, що зважаючи на внаслідок,унаслідок великі військові воєнні витрати піддані "повинні вносити державні податки зі із всією готовністю сповна ". Але, виступаючи вирушаючи , з одного боку, як тільки що ми бачили, захисником непорушності прав скарбниці, він, з іншого боку, оголошував себе заступником платника податків проти супроти здирства чиновників.
Для характеристики перетворюючої діяльності Юстиніана мають велике велике значення дві його великих новели 535 роки. У них викладені головні підстави адміністративної реформи і точно визначені нові обовязки чиновників. Новела повеліває правителям "по-батьківськи відноситися до благомислячих , всюди охороняти підданих від утисків пригнічень , не брати від них ніяких жодних підношень, бути справедливими у вироках і в адміністративних рішеннях розвязаннях,вирішеннях,розвязуваннях , переслідуючи за злочини, охороняючи безневинних невинних і накладаючи законну кару покарання на винних, і взагалі відноситися до підданих, як батько відносився б до дітей". Але в теж також час правителі, "маючи скрізь всюди чисті руки", тобто не беручи хабарів, повинні невсипущо піклуватися про державні доходи, "збільшуючи державну скарбницю і прикладаючи додаючи,докладаючи усіляку всіляку старанність на її користь". Зважаючи на внаслідок,унаслідок підкорення Африки і вандалів, і інші передбачувані військові кампанії, мовиться в новелі, "необхідно вносити державні податки сповна, охоче і в певні терміни. Отже, якщо ви розсудливо зустрінете правителів і вони з легкістю негайно зберуть повизбирують нам державні податки, то ми похвалимо правителів і підлеглих". Чиновники повинні були давати урочисту клятву в чесному виконанні своїх обовязків і разом з тим в той же час ставати відповідальними за повний цілковитий внесок податків у довіреній їм області. Єпископи повинні були спостерігати за поведінкою правителів. Чиновникам, що провинилися, загрожувало суворе суворе покарання, тим, які чесно ж виконували обовязки були обіцяні нагороди. Отже, обовязок як урядовців, так і платників, по новелах Юстиніана, надзвичайно простий: перші повинні бути чесними людьми, другі повинні охоче, сповна і вчасно платити податки. У подальших наступних указах імператор неодноразово посилається на ці основні принципи його адміністративної реформи.
Не всі провінції імперії управлялися однаково. Були провінції, особливо прикордонні, з неспокійним тубільним населенням, які вимагали сильнішої влади. Відомо, що реформи Діоклетіана і Костянтина до непомірності надмірності збільшили провінційні провінціальні поділи поділки,розподіли,поділи і роздули величезний штат чиновників із певним суворим відділенням відокремленням цивільної громадянської влади від військової воєнної . При Юстиніані можна помітити відмітити в окремих випадках розрив з цією системою і повернення до колишньої, до-діоклетіанівської системи. Юстиніан обєднав декілька дрібних мілких провінцій, переважно східних, в крупніші більші одиниці; у деяких же провінціях Малої Азії він, відзначивши сварки і розбрати між представниками військової воєнної і цивільної громадянської влади, які шкодили справі речі , ухвалив постановив зєднати функції обох влад в руках однієї особи обличчя,лиця , губернатора, що називався претором. Особливу увагу Юстиніан звернув на Єгипет з Олександрією Олександрією , звідки Константинополь забезпечувався хлібом. Організація хлібної справи речі в Єгипті і його доставки в столицю прийшла в повний цілковитий розлад. Щоб знову привести в порядок лад таку настільки важливу поважну галузь державного життя, Юстиніан передав до рук цивільної громадянської особи обличчя,лиця , августала (vir spectabilis Augustalis), також і військові воєнні функції як в самій Олександрії Олександрії , в цьому багатолюдному і неспокійному місті, так і в обох єгипетських провінціях. Але подібні спроби централізації територій і властей в провінціях при Юстиніані не носили систематичного характеру вдачі .
Проводячи в деяких східних провінціях ідею обєднання сполучення,сполуки влади, Юстиніан залишив на Заході, в недавно нещодавно завойованих префектурах Північної Африки і Італії, колишнє відділення відокремлення цивільної громадянської влади від військової воєнної .
Імператор сподівався надіявся , що він своїми поспішними указами виправив справив всі внутрішні негаразди країни і д