Політичний портрет візантійського імператора Юстиніана I

Курсовой проект - История

Другие курсовые по предмету История

°да надійно зміцнилася після дипломатичних і військових перемог полководця Іоанна Трогліти.

Коли війна з вандалами завершилася, влітку 536 р. почаласяіталійська кампанія Юстиніана, або війна з остготами . Одна армія на чолі з Мундом відвоювала у остготів Далмацію, а військо Велізарія, звикле до морських переміщень, без перешкод висадилося на Сицилії, після взяття взяття якої перемістилося на південь власне Італії. Велізарій зміг захопити Неаполь, а в грудні 536 р. Рим. у 540 р. йому відкрила свої ворота столиця остготів Равенна, яка відтепер віднині перетворилася на центр візантійського впливу в Італії. Полонений приваблений король остготів був відвезений до Константинополя.

Не дивлячись на незважаючи на успішне взяття взяття Равенни, 540 р. виявився важким тяжким для Імперії. Цього року на Візантію напали гуни, а Персія з свого боку порушила мирний договір і захопила значну частину провінції Сирія Сирія (разом з містом Антіохія). Імперія повинна була вести війну по всіх фронтах. З 541 по 545 р. готи, знайшовши нового лідера в особі Тотіли останнього захисника остготської незалежності, відвоювали у візантійців значну частину Італії. Становище становище армії ускладнювалося тим, що в ці роки Велізарій не був в Італії: у 540 р. його відкликали до Константинополя (можливо, Юстиніан злякався того, що переможені готи запропонують Велізарію корону), а потім і на персидський фронт. у 545 р. з Персією був укладений мир, а Велізарій дістав можливість повернутися до Італії. З 546 по 550 м. Рим кілька разів переходив з рук візантійців в руки Тотіли і навпаки. До 550 р. під владою імперії залишилися тільки Равенна, Анкона, Кротон і Отранто.

Успіхи в італійській кампанії початку 50-х рр. були повязані з імям візантійського полководця Нарсеса. У 552 р. він розгромив Тотілу і залишки його армії, а в 554 р. отримав перемогу над франками і алеманами . У 554 р. Імперії була повернена вся Італія, а також південний схід Іспанії. Вважається, що до 554 р. війни Юстиніана на Заході закінчилися, у тому ж році була видана Юстиніаном так звана Прагматична санкція, що повертала великим великим римським землевласникам в Італії їх землі колись відібрані остготами . Якщо в материковій Візантії Юстиніан боровся з великими землевласниками, то в тільки що відвойованій Італії візантійська влада бачила в них опору свого впливу. Документ також повинен був сприяти економічному відновленню Італії, чиє господарство прийшло в запустіння за 20 років остготської кампанії.

Що стосується Риму, то він давно втратив статус великого міста і його значення було швидше символічним. Проте багаторазові багаторазові штурми і захоплення захвати під час остготської війни ще більше сприяли його запустінню. Тепер він остаточно перетворився на місто монастирів і резиденцію римського єпископа, а центром візантійської Італії надовго стала Равенна. Втім, в цьому не було нічого нового. Місто на північному сході півострова, розташоване схильне серед боліт і захищене ними від очманілих варварських набігів, було реальною столицею пізньої Західної Римської імперії. У Равенні розташовувався центр остготської держави, і там же влаштувалися візантійці. За час візантійського панування вона отримала нове життя і крім виконання політичних і військових функцій стала осереддям візантійської культури в Італії. Коли у середині VIII ст. візантійцям (ромеям) довелося евакуюватися з Равенни, вплив візантійської культури ще декілька століть позначався на її північному сусіді Венеції.

В кінці у кінці,наприкінці 550-х рр. Імперії довелосяв черговий раз зіткнутися з серйозними небезпеками на Балканах. У 558 р. вперше у візантійських кордонах кордону на Дунаї зявилися появилися авари. Видно, сили аварського каганата були досить досить обмежені, оскільки тому що замість негайних військових дій вони вважали за краще відправити посольство до Константинополя. Посли аварського кагана Баяна випросили випрохали,випросили у Юстиніана дозволу розселити свій народ в межах візантійських кордонів при умові захисту Імперії від нашестя навали інших варварів таких же кочових орд, як і самі авари, які продовжували свій рух по Євразії, рухаючись сунучись на захід зі із своєрідного етнічного вулкана, епіцентр якого знаходився перебував , ймовірно певно,мабуть , на території північного Китаю.

Не встигла устигнула Імперія домовитися з аварами, як через рік, в 559 р., у її кордонів опинилися болгари і словяни. Болгарський хан Заберган захопив всю Фракію і опинився біля стін Константинополя. Захист столиці очолив Велізарій, і штурм чудово укріпленого зміцненого міста виявився кочівникам кочовикам не під силу. Після безуспішного штурму болгари і словяни потрапили попали у влаштовану улаштовану їм візантійською армією пастку,проте Юстиніан вирішив розвязав їх великодушно пощадити, ймовірно певно,мабуть , щоб уникнути капризного вередливого повороту військового воєнного успіху. Цього разу небезпека минула. З найсерйознішими проблемами словянського нашестя навали і розселення їх на Балканах Імперія зіткнулася в VII ст., кризовому кризисному для неї в усіх відношеннях. Але вже тут виявилася вся вразливість візантійської могутності: Юстиніан вів звитяжні війни в північній Африці і Іспанії, а в цей час серце Імперії Константинополь могло наразитися на смертельну небезпеку. Це було повязано як з його вразливим вразливим географічним положенням, так і з демографічним натиском напором і міграціями кочових народів. Імперія не була стабі