Політичний портрет візантійського імператора Юстиніана I
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
і того, який отримує благодать прямо від Бога і який стоїть над державою і над церквою. Бог допомагає йому перемагати ворогів, видавати справедливі закони. Війни Юстиніана одержують вже характер хрестових походів (скрізь, де імператор буде господарем, засяє права віра). Всякий акт свій він ставить "під заступництво святої Трійці". Юстиніан був як би провісником або родоначальником довгого ланцюга "помазаників Божих" в історії. Така побудова влади (римсько-християнська) вдихнула в діяльність Юстиніана широку ініціативу, зробило його волю привабливим центром і точкою відліку багатьох інших енергій, дякуючи чому царювання його досягло дійсно значних результатів. Він сам говорив: "Ніколи до часу нашого правління Бог не дарував римлянам таких перемог... Подякуйте небу , жителі всього світу: у ваші дні здійснилася велика справа, якої Бог визнав негідним весь стародавній світ". Багато зла Юстиніан залишив не вилікуваним, багато нових бід породила його політика, та тим не менше велич його прославила народна легенда, що виникла в різних областях майже при ньому. Всі країни, що скористалися згодом його законодавством, звеличили його славу. Досить близькі наступники офіційно назвали його Великим. Хрестоносці IV походу (1204) розповідали, що прах імператора був відкритий нетлінним в гробниці. Данте помістив його в раю серед праведників і добродійників людства; він вклав у вуста свого Юстиніана слова, які добре резюмують його думку і славу: "Я був Цезарем; Богу завгодно було надихнути мене в моїх великих діяннях".
Свою імператорську владу Юстиніану довелося затверджувати насильством. У першій половині VI століття населення Константинополя ще не мало до своїх василевсів (царів) тієї поваги, яка встановилася пізніше. Столичні жителі не лише вигукували свої побажання на іподромі під час ристалищ (у ті часи місце сучасного футболу займали перегони колісниць), а й бралися за зброю. Попередні імператори вели з плебсом Константинополя перманентну війну, а подеколи відсиджувалися у своїх палацах, як у фортецях під час облог. Юстиніан вирішив припинити всі ці неподобства, хоч би чого це йому коштувало. I мав на те причину: початок його правління ознаменувався столичним повстанням під назвою Ніка (Перемога): бунтівники увірвалися до вязниці й звільнили всіх увязнених городян, підпалили місто, загрожували життю імператорської сімї. Урятували нового імператора полководці Велізарій і Мунд, а також мужність Феодори. Нечувана жорстокість, з якою було придушене повстання, надовго залякала жителів Константинополя. Тому потім Юстиніан правив майже спокійно.
2. Внутрішня політика імператора
Як внутрішня, так і зовнішня політика Юстиніана була спрямована на всебічне зміцнення візантійської держави. Його ідеалом було відновлення колишньої величі Римської імперії, але на новій, християнській основі. Невідємною частиною програми відновлення колишньої величі стало воззєднання володінь на Заході, але про це буде сказано нижче. а поки зупинимось на основних напрямах внутрішньої політики імперії.
Складовими внутрiшньої полiтики iмператора Юстинiана I були:
- проведення адмiнiстративних реформ;
- здiйснення економiчних заходiв, спрямованих на збiльшення товарообiгу та пожвавлення виробництва;
- обмеження земельної власностi;
- впровадження єдностi вiри та вiросповiдання тощо.
Це знайшло відображення у лiквiдацiї останнiх республiканських iнституцiй, посиленнi одноособової влади iмператора у авторитарнiй державi, що спиралась на величезний, централiзований апарат управлiння. Окремi законодавчi акти iмператора спрямовуються проти великих землевласникiв, вплив котрих iнодi переростае у полiтичну владу, що протирiчить iмператорським уявленням вiдносно призначення державної влади. Разом з тим, обмеження щодо великих землевласникiв супроводжуються заходами по заохоченню розвитку дрiбного землеволодіння (наприклад, шляхом встановлення податкових пiльг).
До цього слiд додати, що досить активно проводилась політика заохочення до освоєння нових земель, а також до заселення земель, якi ранiше були освоєнi, але потiм залишені. Ця політика, в свою чергу, тягла соціальну диференцiацiю та розклад сiльської громади у вiзантiйському селi.
Однією з відмінних рис внутрішньої політики Юстиніана була його наполеглива, дотепер не повністю пояснена, боротьба з великими великими землевласниками. Ця боротьба найшла відображення в новелах, папірусі, а також в "Таємній історії" Прокопа, який вважаючи Юстиніана вискочкою на троні, все ж таки дає вельми цікаву картину соціальної боротьби в VI столітті Уряд відчував, що його найнебезпечнішими суперниками і ворогами були великі землевласники, які порядкували своїми великими володіннями, абсолютно не враховуючи центральну владу.
Юстиніан протягом часу свого правління вів проти крупних землевласників нещадну війну. Вторгаючись в справи речі спадкоємства, конфісковуючи землі на основі підроблених свідоцтв свідчень,посвідок або ініціюючи релігійні суперечки з метою позбавити церкву земельних володінь, Юстиніан свідомо і наполегливо прагнув до руйнування великого землеволодіння. Особливо численні конфіскації були проведені після спроби палацового перевороту 532 роки. Юстиніан, проте, не досяг успіху в руйнуванні великого землеволодіння і воно залишалося однією з незмінних рис життя імперії в подальші роки.
Юстиніан бачив і розумів недоліки внутрішньої адміністра?/p>