Політико-правова характеристика союзу Мазепи і шведського короля з позиції сьогодення
Информация - История
Другие материалы по предмету История
в активну участь у повстаннях К. Косин-ського і С. Наливайка, за що був страчений поляками.
Точна дата народження Мазепи невідома. Заданими академіка М. Возняка17, це могло бути 20 березня 1632 року. Мазепа здобув блискучу на ті часи освіту. Він був вихованцем Києво-Могилянської академії, що пізніше якийсь час звалася Києво-Мазепинскою. Французький дипломат Фой де ля Невіль, якому довелося зустрічатися з гетьманом, відзначає його досконале володіння латиною. Крім латині, гетьман говорив французькою, німецькою, татарською й російською.
Це свідчить не так про унікальні здібності Мазепи до вивчення мов, як про загальний високий рівень освіченості тодішньої старшини. Атмосфера в українському суспільстві була такою, що освіта козацької еліти була поставлена на належний європейський рівень, через що неодноразово виникали проблеми в малоосвічених московських служивих людей. Так, у 1667 році боярин Шереметьєв звертався до царя з таким слізним посланням: Полковники і всяких чинів люди про різні справи пишуть польським і латинським письмом, те ж гетьман Брюховецький. У нас, холопів твоїх, - немає перекладача.
У той час невідємною частиною освіти знатного українця були подорожі. Вважалося, що молода людина шляхетного походження повинна подивитися світ, порівняти звичаї та порядки чужих народів з вітчизняними й взагалі розширити свій кругозір.
Мазепа багато подорожував Європою, відвідав Францію, Нідерланди, Італію, Німеччину. Цікаво, що у своєму заповіті племін ник Мазепи А. Войнаровський, зокрема, висловив волю, щоб його син Станіслав пройшов студії та подорожі в чужі країни.
За плечима Мазепи була солідна придворна школа. Він виховувався як паж при дворі польського короля Яна-Казимира, відразу опинившись у бурхливому вирі придворних інтриг, дуелей і, звичайно ж, галантних авантюр. Відомий на всю Європу ловелас, дуелянт, поет, автор ліричних віршів і досить популярних на той час пісень-шлягерів, він змолоду виконував дипломатичні доручення польського короля. Одного разу вражені молодістю королівського посланця запоріжці навіть відмовилися вести переговори з молокососом [5, 121].
Шлях Мазепи до влади був тернистим і звивистим. Він належав до тієї породи правителів, яких Н. Макіавеллі влучно визначив як лисиці. У народі про таких вивертких і хитрих політиків говорять, що, потрапивши піддощ, вони здатні проходити між краплями. З цієї особливості витікали як сильні, так і слабкі сторони гетьмана як правителя.
Мазепа був природженим придворним і дипломатом, але ніяк не воїном. Завдяки лисячій хитрості він умів легко входити в довіру до коронованих і впливових осіб. Польські королі Август II і Станіслав Лещинський, що люто ненавиділи один одного, а також шведський король Карл XII і російський цар Петро І були в приятельських стосунках із Мазепою.
Використовуючи свої дипломатичні здібності, Мазепа зумів стати з полоненого запоріжцями дорошенківця довіреною особою гетьмана Самойловича і протягом семи років виховував його дітей. Мазепа безпосередньо брав участь у підготовці змови проти І. Самойловича, зокрема підписав на нього донос. Йому вдалося заручитись підтримкою князя Голіцина - фаворита тодішньої правительки Росії царівни Софії, і за його допомогою скинути гетьмана І. Самойловича. (Кажуть, що в цього ж боярина Мазепа купив згоду Москви на заняття ним посади гетьмана за 10 тисяч карбованців.)
Мазепа захопив владу шляхом перевороту, і саме він несе відповідальність за трагічну долю родини Самойловича. Уся вона разом із колишнім гетьманом була заарештована й заслана до Сибіру удалекі городи на вічне поселення. Старший син Самойловича Григорій - чернігівський полковник, за те, що не дозволив колись місцевим москвофілам повісити на міській ратуші російський герб на знак того, що Чернігів є особиста власна їхньої царської величності отчина, був обезголовлений. Московський кат відрубав йому голову, рубаючи разів зо три для більшої муки. А щоб молодий гетьманич і на тім світі не знав спокою, він був обезголовлений без сповіді [6, 241].
Опинившись у Москві під час загострення конфлікту між боярськими угрупованнями (прихильниками царівни Софії) та Петром Олексійовичем (майбутнім Петром Великим), Мазепа скоро зорієнтувався і, зрадивши свого колишнього союзника князя Голіцина, перейшов на бік молодого царя, легко завоювавши його довіру.
Ставши власником гетьманської булави, вже на самому початку свого гетьманства Мазепа був змушений піти на значні поступки Москві. У так званих Коломацьких статтях 1687 року, зокрема, гетьман і старшина зобовязувалися піклуватися про зближення українців з великоросами, особливо через змішані шлюби, для чого малоросійським жителям дозволявся вільний перехіду московські міста.
За час свого гетьманства Мазепа зарекомендував себе вірним ставлеником Москви.
Треба сказати, що на певному етапі союз із Москвою був дуже вигідним для гетьмана, оскільки сприяв зміцненню режиму його особистої влади. Мазепа зміг завоювати повну довіру царя й тим самим убезпечив себе від доносів старшини в Москву (а такі спроби неодноразово робилися - відомо понад двадцять доносів на Мазепу). Цар видавав донощиків Мазепі, а той уже передавав їх у руки катів. Маючи надійний тил у Москві, Мазепа міг не боятися старшинських змов та інших претендентів на гетьманську булаву.
За мірками того часу, Мазепа проводив доволі ефективну економічну політику, при цьому не забуваючи й про самозбагачен