Полісемія іспанських слів як економічний засіб відтворення реального світу у мові
Курсовой проект - Иностранные языки
Другие курсовые по предмету Иностранные языки
:
Полісемія (гр. poly - багато , sema - значення ) це наявність у теж самому слові декілька повязаних між собою значень, які зазвичай виникають в результаті видозміни та розвитку первинного значення слова [ 7, c. 96 ] .
Але деякі вчення вважають причину виникнення полісемія, в першу чергу, в емоційному відображенні, а вже потім в обумовленому значені слова. До цієї думки схилялися такі вчені: Г. Шпербер, К. Ердман, Е. Велландр.
Саме Шпербер висунув ідею емоційних комплексів. І це явище передбачає дослідження слова в його синтагматичному аспекті. Але не всі лінгвісти розділяли думку про існування полісемії взагалі. А.А. Потебня заперечував існування такого явища як полісемія слів, так як він перебільшував роль та вплив мови на мислення.
Треба зауважити погляд Д.Н. Шмелева, який стверджував, що полісемія це семантична єдність, яка існує між значенням одного теж самого слова, та що складається на базі загальних семантичних асоціацій (метафоричних, метонімічних та інших переносів). Внаслідок цього було виявлено, що змістові звязки слова і формують семантичну структуру полісемантичного словa.[ 18, c. 56 ] .
Різні значення одного теж самого слова виявляються не зразу, а в процесі тривалого історичного розвитку мови. Так в процесі розвитку мови слово може придбати нове значення, мається на увазі, що може розширювати свою номінативну функцію. Також може зявитися і зворотній процес - звуження значення. З цього бачимо, що розширення або звуження змістової частини слова обумовлюється зміною звязків внутрішнього значення одного з слів і є результатом семантичних перетворень словарного складу, що спонукало розвиток мови. Суттєву роль має і мовна ситуація в яку потрапляє слово, контекстуальне середовище.
Полісемія грає важливу роль в зміненні значення. Присутність полісемії та її розвиток вказує на те, що мова розвивається. Вивчення полісемії стає актуальною темою, так як це важливий пункт в вивченні іноземної мови та в розумінні менталітету інших народів. Полісемія це процес перетворень значень та поява нових значень в безперервно розвиваючий системі лексикології [ 2, c. 100 ].
Розділ 2. Способи виникнення полісемії в системі лексикології
Полісемія як одна із складових системи лексикології має свої компоненти та свої способи виникнення, як вже зафіксовані в її системі.
Вирізняють пять способів в невизначеності полісемії, як базові шляхи людської мови:
- Зміна вживання. Слова мають різне значення в залежності від контексту. Є слова, що належать для опису людини (apto, diestro, adecuada, propio, experto), для опису предметів ( fcil de manejar, bello, ajustado), поведінки ( decoroso, magnnimo, generoso), розміру ( mediano, grande, amplio), але вони вживаються в інших ситуаціях та змінюють свій відтінок, що залежить від контексту [ 14, c. 67].
- Спеціалізація. Згідно з Бреалем в професійній спеціалізації вживаються слова із-з повсякденного життя. Тобто ці слова не втрачають своє значення, а навпаки, розширюють. Деякі слова в загальні лексиці набувають нове значення, яке може мати інше значення та функцію в будь якій сфері діяльності людини [ 17, c. 99]. Наприклад:
Accin в юридичному словнику має значення позов , в граматиці accin verbal реалізація дієслівного феномена, в економіці це частина капіталу анонімної компанії, але ж загальне значення цього слова дія.
- Переносне значення слова, що відбувається шляхом метафори та метафоричних перетворень [ 9, c. 159].
- Семантичне запозичення або впив іноземних мов, де дві мови мають тісний контакт, наприклад між французкою та іспанською, італійською та іспанською мовами (в сфері кулінарії, пізнавальної діяльності та інших сферах).
- Марія Долорес Муньос додала ще один спосіб виникнення полісемії у мові. Вона зазначила це явище як нейтралізація [ 4, c. 251].
В.С. Виноградов вважає, що велика кількість значень в слові виникли за допомогою тропів. Він виділяє такі тропи як:
- Метафора (metfora) - перенесення якоїсь якості одного обєкта на інший, що відбувається на основі схожості між цими предметами [ 13, c. 30]. Згідно з цього ствердження можна виділити такі різновиди схожості:
- Схожість за ознаками ( за формою, зовнішні характеристики, їх звучання і т.д.). Перенесення назв неживої природи на властивості, якості та дії живих істот.
- Схожість за емоційним характером.
- Схожість за функціями.
Багато лінгвістів схиляються до такої класифікації метафори, яку ще науковці називають структура метафори. Тож розрізняють :
- Звичайну метафору (вживання фігурального значення слів) [ 20, c. 17]. Наприклад: Yo estaba contigo en el trigal amarillo y ondeante, goteado todo de sangre de amapolas (Jimnez). Тут слово sangre (кров) вживається метафорично для того, щоб підкреслити червоний колір amapolas (маків).
- Якщо в реченні присутні два чи три слова з фігуральним значенням, то така метафора називається складною [ 20, c. 18]. Наприклад: El paisaje verde nada en la lumbrarada florida y soolienta, y en el azul limpio que encuadra el muro astroso suena dejada y dulce una campanada (Jimnez). В цьому реченні слово nada має значення flota (флот, повітряний флот), muro astroso має значення cielo (небо).
- Слова, що мають алегоричний відтінок, то таку метафору називають алегоричною [ 20, c. 16]. Наприклад : La noche traa la lengua fuera (Asturias).
- Метонімія (metonimia) це, коли перенесення відбувається на основі суміжності. Цей троп також спирається на певні критерії та поділяється: за формою та змістом, за матеріалом , за дією та його результатом, за частинами та цілим і т.д. Метонімія, що спирається на звязок між цілим ?/p>