Поетичний стиль Р. Бернса
Дипломная работа - Литература
Другие дипломы по предмету Литература
?игіналу, перекладаючи це як "на тік поклавши".
Цікаво також, як обидва поети використовують елементи мовлення, які притаманні саме українській мові: киями бить (Мисик) та ціпами обкладать (Лукаш). Безконечні знущання поети передають по-різному. Мисик використовує лексичні засоби прислівник "щомить", дієслово торсали), що передає багатократну виконувану дію, повторювані сполучники "і" при однорідних присудках, а Лукаш, значно змінюючи синтаксичну структуру оригіналу, на властиві українському розмовному мовленню експресивні інфінітивні речення ("та й ну підкидають") водночас зберігає прийом повтору, який є й у Бернса.
Справжній, художньо адекватний переклад це завжди творча інтерпретація оригіналу. Чим більше гарних перекладів, тим обємніші наші уявлення про першотвір. Інтерпретація образів допомагає заглибитись у зміст твору, відчути настрій, дух його. Зіткнення різних значень породжує трансформовані ним у стихії рідної мови образи.
Нехай же кожний піднесе
За Джона келих свій,
Щоб рід його не припинявсь
В Шотландії старій!
(В. Мисик)
Чарками дзень, чарками дінь
Здоров був, Джон Ячмінь!
Хай родить рід твій задля всіх
Потомних поколінь!
(М. Лукаш)
Отже, обидва переклади свідчать про високий рівень перекладацької культури, оскільки і В.Мисику, і М.Лукашеві вдалося відтворити дух оригіналу, підпорядкувати багатий арсенал формальних засобів уважному, скрупульозному розкриттю смислового навантаження вірша, виявити натхнення, досконалість, літературний смак, поетичну інтуїцію почуття мови, зберегти підтекст, настрій поезії.
Досконалість перекладів досягається як шляхом індивідуального, але однаково глибокого, вдумливого сприйняття твору, так і шляхом майстерного використання лексичного, фразеологічного, граматичного багатства рідної мови, фольклорних традицій.
У звертанні до поезії Бернса не лише прагнення до пізнання класики, а й глибока духовна спорідненість поетів, їх народність.
Текстологічне зіставлення перекладів Василя Мисика й Миколи Лукаша переконує, що вони глибоко знали мову оригіналу, що дозволило знайти різноманітні засоби відтворення в рідній мові. Глибоке знання рідної мови дало змогу творчо підійти до використання її багатств.
Обидва перекладачі виявили увагу до інтонаційного та ритміко-мелодійного оформлення тексту оригіналу і зберегли по можливості фонетичні засоби виразності, рими й розмір балади Роберта Бернса.
Точно відтворити структуру мови оригіналу неможливо, тому перекладачі утворюють щось подібне, вдало комбінуючи звуковий та граматичний матеріал, що є в рідній мові.
Порівняємо:
Джон Ячне Зерно був колись
Уславлений герой;
Бо хто скуштує кров його.
Стає одважним той.
(Василь Мисик)
Бо Джон Ячмінь то ж богатир,
І добра в нього кров:
Ковтнеш її хоч крапельку,
То всіх би поборов.
(Микола Лукаш)
2.6 Поезія Р.Бернса у сучасних українських перекладах
Спомини про Бернса М. Бажана
У наш час вперше перекладено на українську мову вірш Р. Бернса Дерево свободи, пройнятий ідеями рівності, соціальної справедливості, миру між народами. Цей твір вершина поетичної творчості великого шотландського поета і посідає в його спадщині таке ж місце, як "Заповіт" у спадщині Т.Шевченка, "Памятник" у спадщині О.Пушкіна. Цей твір майстерно переклав видатний митець художнього слова Микола Бажан. Вірш Спомин про Бернса увійшов у післявоєнний цикл "Англійські враження" (1948 р.).
У "Спомині про Бернса" ліричний струмінь звучить дуже сильно. М. Бажан поєднує власну розповідь з прямими ремінісценціями з вірша Бернса Дерево свободи:
Під черепяним покривалом
Клекоче світ борні й злоби.
Так стогне ліс, гудуть дуби
Під штормів яросним обвалом
Гуде британський ліс, проте
Він радо б зашумів, мій друже,
Та дерево волі не росте
Поміж його дубів, мій друже
А нам без нього світ не світ,
А хліб гіркий стає без нього
Ми тратим сили, точим піт,
А поле родить скупо й вбого
Ми майже не відчуваємо переходу від картини, створеної М.Бажаном, до Бернсового тексту. Бернс встає перед нами на весь зріст як великий митець і мислитель, причому це видно не тільки з тверджень М.Бажана, нашого сучасника, а і безпосередньо з дум і мрій самого шотландського поета.
Образ великого сина Шотландії різко контрастує з "черепяним" світом феодального Единбурга. Визначення "шотландський хлоп" ріднить образ Бернса з образами добре знайомих українському читачеві поетів Тараса Шевченка, Івана Франка. Хоч у своєму творі М.Бажан не називає по імені тих, які зараз продовжують справу Бернса, афоризм: "Земля, де Бернс родився, родить, ми знаєм знов таких, як він", свідчить, що автор має на увазі саме продовжувачів традицій славного поета в сучасній англійській поезії. Це, можливо, найбільш оптимістичний мотив.
Чотиристопний напружений ямб надає віршу виразно баладного звучання, подібного до звучання багатьох творів видатного шотландського поета.
М. Бажан показав Бернса як борця за правду й волю, як речника народу, як нашого сучасника:
Але, як воїн в час походу,
З лицем осяяно грізним,
Поет народу син народу
Йде навстріч ворогам своїм.
Йде не самітником безплодним,
Протухлим в цвілій самоті,
Іде він речником