Поетичний стиль Р. Бернса
Дипломная работа - Литература
Другие дипломы по предмету Литература
кого свідчить про те, що для відтворення народності шотландських першотворів він звертається до джерел українського фольклору.
Так, цілком в дусі української народної поетики він порівнює молодість та красу з "весняним квітом" ("Я без неньки ні до кого"), з "сонечком зранку", "зіронькою з ночі" ("Важко бється серце"). Герої його віршів нарікають на важку долю ("Згадаймо літа молоденькі", "Добре Робін живе"). Поетичному синтаксисові українського фольклору властиве вживання великої кількості прикладок. Грабовський також майстерно користується синонімічними ("щастя втіха", "муки страждання", "блискавиці вогні") та уточнюючими прикладками ("краса-голубка", "гадюка-нудьга"). В дусі українських народних пісень він вживає синонімічні присудки ("уберуся одягну", "не любились не кохались", "не щеміли не боліли"). На перекладах інтимної лірики Бернса позначився вплив українських народних пісень про щасливе та неподілене кохання. Переклади Грабовського забарвлені специфічною українською лексикою, розмовними ідіомами. Особливо багато емоційно забарвленої лексики зменшених форм іменників, прикметників, прислівників, що, як і в українських народних піснях, виражають лагідні стосунки між закоханими, ласку, любов, тепле звертання.
Незважаючи на всі ці стильові відхилення, не властиві оригіналові, Грабовському вдається значно краще відтворити самобутній народний дух поезій шотландського барда, ніж тодішнім російським перекладачам. Переклади та переспіви Грабовського у Бернса мають значну естетичну та історико-літературну цінність. Провідна роль поета у популяризації творчості Бернса на Україні в ХІХ ст. безперечна, його внесок в українську бернсіану вагомий і плідний.
2.2 Український Каменяр і шотландський бард
У творчій діяльності Івана Франка видатного письменника, поета, літературознавця, критика, публіциста, історико-перекладацька робота займає значне місце. Завдання нашого дослідження стисло схарактеризувати лише одну частину величезної перекладацької спадщини Франка, його роботу в галузі перекладів англійського поета Роберта Бернса на українську мову.
Серед перекладених Франком творів важко знайти поезію, яка привабила б письменника тільки своєю формою або блискучою грою слів, рим, алітерація, або якоюсь надмірною екзотичністю. Перекладені ним твори відзначаються глибиною ідей і думок, психологічною заглибленістю образів, а також волелюбними, прогресивними мотивами, глибоким патріотизмом.
І. Франко першим в українській літературі у статті "Тарас Шевченко" заговорив про спорідненість творчості Тараса Шевченка й Роберта Бернса: Коло 1840 р. в літературі загальноєвропейській стався факт, хоч, може, й не так голосний, але важний і характерний, в літературі появився мужик, простий сільський мужик. Це явище майже (включаючи шотландця Бернса) нове в літературі світовій мужик, що більш як двадцять літ життя двигав ярмо кріпацької неволі." У другій редакції цієї ж статті, призначеній для англійського журналу "The Slavonic Review" І.Франко схвально відгукнувся про Р.Бернса: "І раптом в 1840 році появилася фігура, що не має паралелі в світовій літературі, за виїмком хіба Роберта Бернса в Шотландії, селянський син, що більше як двадцять літ провів під ярмом кріпацтва" [76; 249]. Каменяр неодноразово згадував про шотландського барда і в інших своїх працях. Так, у розвідці "М.Шашкевич і галицько-руська література" він піддав критиці напрям та стан тогочасної галицько-руської літератури і відзначив, що гордий індивідуалізм Байрона та Бернса противився нашій безличній шаблонності.
У звязку з 100-річчям з дня смерті Бернса І.Франко переклав і надрукував у журналі Житє і слово велику статтю віденського вченого К. Федерна. Дещо неістотне він випустив і додав найбільш характерні відомості про життєвий і творчий шлях шотландського поета і власні переклади його віршів. З метою популяризації творів Бернса І.Франко вмістив їх до упорядкованих ним збірок. З особливим захопленням перекладав він його вірші, написані в народному гостро сатиричному дусі ("Людина завжди є людина", "Парубоча пісня", "Чорт ухопив акцизного", "В чиїх очах є сльози співчуття".)
У статті "Володимир Самійленко. Проба характеристики" І.Франко говорить про те, що всесвітня література має небагато письменників, які поробилися любимцями публіки, досить згадати англійця Бернса.
Одним із головних завдань, покладених письменником в основу своєї перекладацької роботи, було глибоке і всебічне вивчення оригіналу. Каменяр вважав, що треба перекладати лише високоідейні, художньо довершені твори. Основне завдання перекладача відтворити дух оригіналу. Надаючи великої ваги перекладам художніх та наукових творів з інших мов, він вважав їх дуже важливим чинником, завдяки якому підносився культурний рівень народу. Переклади чужомовних творів, чи то літературних, чи наукових, для кожного народу являються важним культурним чинником, даючи можливість широким народним масам знайомитися з творами й працями людського духу, що в інших краях у різних часах причинялися до поширення просвіти та підіймання загального рівня культури. Добрі переклади важних і впливових творів чужих літератур у кожного культурного народу, починаючи від старинних римлян, належали до підвалин власного письменства.
Поезія народного співця Шотландії Бернса була