Погода, клСЦмат та здоров'я населення
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
д поверхнСЦ рСЦзних предметСЦв - вСЦдображеною. Сума всСЦх цих видСЦв радСЦацСЦi, яка падаСФ на горизонтальну поверхню, називаСФться сумарною радСЦацСЦСФю. ВСЦдносна частка розсСЦяноi радСЦацСЦi в загальному потоцСЦ по мСЦрСЦ збСЦльшення висоти стояння Сонця зменшуСФться. В ясний сонячний день, коли Сонце стоiть в зенСЦтСЦ СЦ повСЦтря прозоре, до 50% сумарного потоку УФ-променСЦв припадаСФ на розсСЦяну радСЦацСЦю. Хмари, особливо верхнього СЦ середнього ярусу, вСЦдбиваючи прямСЦ променСЦ Сонця, звичайно збСЦльшують загальний потСЦк розсСЦяноi радСЦацСЦi.
З СЦнших видСЦв випромСЦнювання найбСЦльшого значення для органСЦзму людини набувають космСЦчнСЦ променСЦ, якСЦ попадають в атмосферу з космСЦчного простору.
ЕлектромагнСЦтнСЦ поля, якСЦ виникають в космСЦчному просторСЦ, можуть змСЦнювати характер погоди, особливо в тих районах, де нижнСЦ шари атмосфери знаходяться в станСЦ нестСЦйкоi рСЦвноваги. З цих зон збудження електромагнСЦтнСЦ хвилСЦ послСЦдовно поширюються на великСЦ площСЦ земноi поверхнСЦ, викликаючи на своСФму шляху вСЦдповСЦднСЦ змСЦни в бСЦосферСЦ СЦ погодСЦ. Коливання погодно-метеорологСЦчних умов, в свою чергу, супроводжуються змСЦнами електромагнСЦтних параметрСЦв довгохвильового дСЦапазону атмосферного походження.
Таким чином, природна радСЦацСЦя, яка спостерСЦгаСФться в атмосферСЦ (хвильова СЦ корпускулярна), складаСФться нСЦби з трьох складових, якСЦ мають рСЦзне походження: одна частина надходить в атмосферу з Космосу, друга утворюСФться в атмосферСЦ при пСЦдсиленнСЦ атмосферноi циркуляцСЦi СЦ третя - випромСЦнюСФться поверхнею ЗемлСЦ, а саме радСЦоактивними речовинами, якСЦ знаходяться в ТСрунтСЦ. КрСЦм природноi радСЦацСЦi, в приземному шарСЦ атмосфери присутня СЦ штучна радСЦацСЦя, яка створюСФться дСЦяльнСЦстю людини.
З числа багатьох вСЦрогСЦдних чинникСЦв космСЦчного походження, що впливають на бСЦосферу ЗемлСЦ, в даний час головним чином вивчена сонячна активнСЦсть (СА)
По сучасних уявленнях, прояви останньоi можуть впливати на бСЦологСЦчнСЦ процеси безпосередньо або через магнСЦтосферу ЗемлСЦ.
ОсновнСЦ вСЦдомостСЦ по фСЦзицСЦ Сонця СЦ геомагнСЦтному полю (ГМП), необхСЦднСЦ для розумСЦння, вивчення, оцСЦнки СЦ прогнозування можливого впливу iх активностСЦ на людину (П. РЖ. БакулСЦн СЦ спСЦвавтори, 1983; Яновський М. Би., 1978; ВСЦтСЦнський Ю. РЖ., 1983; К. П. БСФлов СЦ Н. Т. Бочкарьов, 1983, СЦ СЦн.):
На середнСЦй вСЦдстанСЦ вСЦд ЗемлСЦ видимий радСЦус Сонця рСЦвний 696 000 км. СЦ, отже, вСЦдстань вСЦд Сонця до ЗемлСЦ складаСФ приблизно 15 його дСЦаметрСЦв. Сонячна речовина рухаСФться навколо одного з сонячних дСЦаметрСЦв, званого вСЦссю обертання Сонця. ПлоскСЦсть, що проходить через центр Сонця СЦ перпендикулярна осСЦ обертання, називаСФться сонячним екватором, а кут мСЦж плоскСЦстю екватора СЦ радСЦусом, проведеним з центру Сонця в дану крапку на його поверхню, - гелСЦографСЦчною широтою.
Сонячна атмосфера (самСЦ зовнСЦшнСЦ шари Сонця) складаСФться з фотосфери, хромосфери СЦ корони. Температура фотосфери наближаСФться до 6000К СЦ росте в глибину. З висотою щСЦльнСЦсть фотосфери зменшуСФться, СЦ температура падаСФ до 4500К.
З сонячноi корони походить постСЦйне закСЦнчення плазми в мСЦжпланетний простСЦр сонячний вСЦтер, швидкСЦсть якого у ЗемлСЦ досягаСФ 300400 км/с. Сонце генеруСФ також потСЦк радСЦовипромСЦнювань. У сонячнСЦй атмосферСЦ часто виникають СЦ мСЦняються так званСЦ активнСЦ утворення, що вСЦдображають динамСЦку процесСЦв, що вСЦдбуваються на СонцСЦ, СЦ iх СЦнтенсивнСЦсть. До таких утворень належать факели, плями, спалахи хромосфер та СЦн.
Загальне магнСЦтне поле Сонця маСФ напруженСЦсть бСЦля 1Е. Величина ця збСЦльшуСФться в активних областях. При посиленнСЦ магнСЦтного поля до десяткСЦв СЦ сотень ерстед у фотосферСЦ зявляються факели, що СЦснують протягом декСЦлькох тижнСЦв, мСЦсяцСЦв. У зонСЦ факелСЦв, в дСЦлянках найбСЦльш високих параметрСЦв магнСЦтного поля, що досягають тисяч ерстед, виникають сонячнСЦ плями, дСЦаметр яких може бути декСЦлька десяткСЦв тисяч кСЦлометрСЦв. ДекСЦлька плям, сконцентрованих в межах вСЦдносноi невеликоi поверхнСЦ, складають групу плям. Площа, займана групою плям, поступово зростаСФ, досягаючи максимуму на 810-й день, потСЦм протягом 1,52 мСЦсяця плями зменшуються, розпадаються СЦ зникають. Над факелами СЦ плямами у фотосферСЦ СЦ в хромосферСЦ зявляються дСЦлянки яскравих плям флокули.
НаймогутнСЦшим проявом сонячноi активностСЦ, що швидко розвиваСФться, СФ спалахи хромосфер, що СФ раптовим нетривалим збСЦльшенням яскравостСЦ в невеликСЦй дСЦлянцСЦ в зонСЦ сонячних плям. Враховують загальне число СЦ потужнСЦсть спалахСЦв за день. РозрСЦзняють потужностСЦ в 1, 2, 3 СЦ 4 бали. Основними причинами сонячноi активностСЦ СФ кСЦлькСЦснСЦ СЦ якСЦснСЦ змСЦни, що вСЦдбуваються в магнСЦтних полях Сонця.
Сонячна активнСЦсть (СА) зазнаСФ циклСЦчнСЦ змСЦни з перСЦодичнСЦстю рСЦзноi тривалостСЦ. НайбСЦльш вСЦдомий СЦ вивчений 11 12-рСЦчний цикл СА, що супроводиться змСЦною полярностСЦ магнСЦтних полСЦв провСЦдних плям в iх групах. Менш виражений 22-рСЦчний цикл.
ОсновнСЦ СЦндекси сонячноi активностСЦ. НайбСЦльш поширеним СЦ вивченим СЦндексом СА СФ число сонячних плям на видимому диску Сонця. Як такий СЦндекс широко застосовуються так званСЦ числа Вольфа, визначуванСЦ по формулСЦ:
W(R)= K(10q+F)
де q число груп плям на видимому сонячному диску, f число всСЦх плям у всСЦх групах, До поправочний коефСЦцСЦСФнт, повязаний з умовами спостереження (тип телескопа СЦ СЦн.).
Особливо показове зСЦставлення динамСЦки середньомСЦсячних, середньо квартальних, середньорСЦчних значень числа Вольфа, точнСЦсть яких СЦстотно вище щодобових значень. ДобовСЦ значення цього СЦндексу, що реСФструються з 1749 р., коливаються залежно вСЦд фази СА вСЦд 0-3 до 150-250.
Другий показник